Росія недооцінює українську армію: яка техніка знаходиться на озброєнні ЗСУ

Читать на русском
Чи в змозі українська армія дати відсіч агресору? Розбиралися в тому, що мають Збройні Сили України для організації протидії ймовірному супротивнику
Ілюстративне фотоhttps://24tv.ua/

Ще в жовтні 2021 року почали надходити перші повідомлення про підозрілу концентрацію російських військ навколо України. З тих пір ситуація не змінилася, більше того, як би не стала гірше - Росія з упертістю, гідною кращої мети, продовжує стягувати своїх військових до українських кордонів.

Серед російських політиків панують шапкозакидацькі настрої, масла у вогонь підливають заяви західних ЗМІ - мовляв, Україна не в змозі протистояти російському вторгненню. «Слово і Діло» вирішило проаналізувати можливості та оснащення Збройних сил України і розібратися, чи зможе українська армія дати відсіч агресору в умовах справжньої повномасштабної війни.

Росіяни недооцінюють українське військо: яка техніка є на озброєнні ЗСУСлово і діло

Сухопутні війська

Піхота - основна ударна сила української армії. Українські піхотні підрозділи першими прийняли удар росіян та їхніх найманців на Донбасі влітку 2014 року. Природно, всі українські війська механізовані - піхотинці всіх армій світу вже давно не використовують для пересування свої дві ноги.

Основна бойова «робоча конячка» української армії, яка супроводжує і підтримує армію в бою - бойові машини піхоти, що дісталися у спадок від СРСР та були модернізовані (БМП-1У «Шквал» та модернізовані БМП-2).

Для швидкого перекидання механізовані війська володіють чималою кількістю бронетранспортерів - знову ж радянські БТР-70 (модернізовані до версії БТР-70Д) та БТР-80, а окрім них вже українські, харківські розробки БТР-3 та БТР-4 «Буцефал» різних модифікацій. Всі ці машини здатні не тільки перевозити війська на броні, а й успішно підтримувати їх вогнем.

Українська армія також володіє деякою кількістю БРДМ-2, що також залишилися у спадок від СРСР. Цю машину складно назвати повноцінним бронетранспортером - як видно з її абревіатури, вона призначена для розвідки і бойової охорони. Але в іпостасі БТР/БМП використовувати її все ж таки можна.

Легка піхота і війська спецпризначення пересуваються на більш легких бронеавтомобілях - швидкість та скритність для них значно важливіше, ніж броня. До їх послуг широкий спектр бронеавтомобілів - СБА «Варта», СБА «Новатор», БМ «Дозор-2Б», КрАЗ «Спартан», передані з США HMMWV (в просторіччі «хаммери») та інші легкі бронеавтомобілі.

Українська піхота - досить зубастий противник навіть для танків, якими росіяни люблять організувати наступи. Вітчизняні протитанкові комплекси «Стугна-П», «Корсар», «Скіф» легко перетворять техніку противника в сировину для металопереробної промисловості. А є ще й зарубіжні постачання - ПТРК Javelin, проти яких захисту в світі ще не придумали; спроби росіян наварити на дахи танкових веж решітки, взяті з найближчого водостоку, безумовно не можуть вважатися за винахід захисту, тим більше, ЗСУ цей захист вже протестували - не допомагає.

Для боротьби з цілями, що летять, ЗСУ можуть застосовувати ПЗРК «Ігла», «Ігла-1», «Стріла», а США обіцяли передати українським військам ПЗРК Stinger. Таким чином, російським літакам, а особливо вертольотам доведеться несолодко.

Що ще має українська армія? Артилерію - самохідну та буксировану різних калібрів. Вогнемети. Міномети. Загалом, противника буде, чим зустріти.

Бронетанкові війська

Бронетанкові війська України можна вважати гордістю Збройних сил. На їхньому озброєнні знаходяться основні бойові танки (ОБТ) Т-64БВ, Т-64БМ «Булат» і ОБТ «Оплот». Останні, на жаль, виявилися занадто дорогими, тому ставку було вирішено зробити на модернізовані «шістдесятчетвірки».

Цікавий факт: в СРСР танки Т-64 вважалися секретними і виступали основним озброєнням Радянської Армії в разі війни. До 1991 року жоден з Т-64 не був переданий за кордон навіть до країн соцтабору. Вважалося, що навіть у своєму немодернізованому вигляді до початку 1990-х танки Т-64 практично не мали конкурентів серед броньованих машин країн, що вважалися ймовірними противниками СРСР.

Українські танки чудово показали себе під час російського наступу на Україну в 2014-2015 роках. Експерти вважають, що українські танки значно перевершують ОБТ, які може виставити на поле бою Росія - наймасовіший російський танк, Т-72, у всіх його модифікаціях українським машинам не суперник. Навіть російські Т-90 не зможуть успішно протистояти модернізованим Т-64БВ і Т-64БМ.

Цікавий факт: Т-72 створювався в СРСР, як т.зв. «мобілізаційний танк». У цьому танку захищеність, комфорт, ергономіка і бойова стійкість були принесені в жертву дешевизні і простоті освоєння. Передбачалося, що призовник повинен освоїти Т-72 в термін від трьох до шести тижнів, що неможливо, якщо солдат-новачок має справу з більш технічно складними танками. Зворотною стороною стала крайня вразливість машини, за що вона отримала ганебну кличку «літаюча башта» - практично будь-яке попадання в танк, якщо воно пробило броню, може викликати детонацію боеукладки, загибель всього екіпажу і вражаючий політ зірваної вибухом танкової башти на кілька метрів вгору. Т-90 - всього лише більш глибока і посилена модернізація все того ж Т-72, що отримала новий індекс і нове імя.

Ракетні війська і артилерія

Українські «боги війни» мають на своєму озброєнні різноманітний спектр реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) української розробки - «Вільха» (важка РСЗВ на базі радянського «Смерчу»), «Верба» (бойова частина РСЗВ БМ-21 на шасі вантажівки КрАЗ). Є також більш старі БМ-21 «Град», 9К58 «Смерч» та 9К57 «Ураган» - радянський спадок. На вогневих випробуваннях знаходяться українські РСЗВ БМ-21УМ «Берест» та «Буревій».

Самохідна артилерія України представлена всім радянським артилерійським «квітником» (122-мм «Акація», 152-мм «Гіацинт», самохідний 207-мм міномет «Піон» та інші), а також більш новими 152-мм САУ Мста-С. незабаром очікується надходження на озброєння ЗСУ українських САУ «Богдана», розроблених під стандарт НАТО в 155 мм.

Ракетні оперативні сили малої дальності представлені радянськими комплексами «Точка-У» та протикорабельними ракетами РК-360 «Нептун».

ППО/ПРО

Експерти в один голос називають протиповітряну і протиракетну оборону ЗСУ найбільшою діркою в боєздатності української армії. Основний кістяк армійської ППО малої дальності-радянські ЗСУ 23-4 «Шилка» та її український варіант «Шилка-УМ», ЗРК «Оса-АКМ» та «Тор-2м», «Стріла-10» на базі універсальної платформи МТ-ЛБ і так далі. Серед більш важких зразків - зенітно-ракетні батареї С-300В, «Бук», стаціонарні С-125 «Печора».

Проблема в тому, що переважна частина цієї техніки застаріла і не може ефективно боротися з сучасними і модернізованими російськими літаками і вертольотами, так само як і перехоплювати російські ракети. З часів СРСР Україна не займалася розробкою і виробництвом комплексів ППО. Якщо бронетехніку робити і модернізувати українці вміють відмінно завдяки харківським заводам, там же - авіаційні підприємства, ракетні розробки забезпечує Дніпро, а моторобудування для літаків - Запоріжжя, то ось розробки комплексів ППО в Україні в радянські часи не велися. Це призвело до проблем після здобуття незалежності.

Україна хотіла б отримати від США ЗРК Patriot - однак з 2014 року США так і не визначилися, чи передадуть вони Україні це озброєння.

ВПС ЗСУ

Авіація України нечисленна, але цілком боєздатна. На її озброєнні - винищувачі Су-27 і МіГ-29, що пройшли низку модернізацій, а також штурмовики Су-25 «Грач». На жаль, нечисленність української авіації відіграє погану роль - навряд чи вона зможе чинити істотний опір російським військам, а українські літаки, хоч і модернізовані, надто вже поступаються російським новітнім зразкам. Україна планувала вирішити цю проблему, прийнявши на озброєння іноземні зразки - французькі винищувачі Dassault Rafale, або американські F-16 Fighting Falcon.

З іншого боку, Україна володіє вражаючим парком військово-транспортної авіації-Іл-76, Ан-26, Ан-70, новітні літаки Ан-178 і так далі.

Також Україна має непоганий парк бойових вертольотів - Мі-8, Мі-24 і так далі. Вони перебувають у віданні армійської авіації. Українські вертолітники заробили грізну славу не тільки на Донбасі, а й за межами України.

Окремої згадки заслуговують безпілотники, які є в розпорядженні ЗСУ. Найсильнішим БПЛА на озброєнні України є турецький Bayraktar - експерти вважають, що він може докорінно змінити «правила гри» на полі бою. Проросійські бойовики вже відчули на своїй шкурі удар турецького безпілотника. А Росія впала в таку паніку, що таємно проводить навчання з протидії БПЛА Bayraktar. Виробництво цих БПЛА налагоджено в Україні.

Крім того, Україна має БПЛА власного виробництва - «Горлиця», «Сокіл», «Лелека» та інші.

ВМС України

Найсумніша частина оповідання - про фФлот України, який був практично весь втрачений під час окупації Криму. Тільки кілька кораблів змогли уникнути захоплення російськими окупантами та їхніми поплічниками, яких було в достатку серед командування і екіпажів флоту.

Серед уцілілих кораблів «Гетьман Сагайдачний» - флагман ВМС України - та кілька допоміжних кораблів. З 2015 року Україна збирає «москітний флот» - групу маленьких, швидкохідних і добре озброєних катерів, які зможуть обороняти узбережжя від кораблів агресора, кооперуючи зусилля з береговою обороною. Зараз у ВМС України сім катерів типу «Гюрза-М» та чотири американські катери типу Island. Крім цього, в США замовлені мінімум 16 новітніх катерів Mark VI. Вісім з них Україна отримає безкоштовно.

Підсумок

Отже, фактично можна сказати, що в Росії дуже недооцінюють українську армію. Так, ЗСУ поступаються російській армії у низці моментів - найбільший розрив між Україною і Росією є в засобах радіоелектронної боротьби. Передбачається, що Росія намагатиметься реалізувати перевагу в засобах РЕБ, щоб паралізувати війська, перервати командний ланцюжок і внести хаос в українську армію. Також все погано з силами ППО дальнього радіусу, винищувально-бомбардувальною авіацією, протиракетною обороною і кораблями.

Однак козирі в України є. Це її сильна армійська ППО та авіація, гранично насичені протитанковими засобами піхотні частини, потужні танки, зубаста берегова оборона. ЗСУ якщо і не в змозі зупинити і повернути назад агресора, то можуть максимально уповільнити його наступ, змушуючи російську армію щедро оплачувати кров'ю кожен кілометр, який вона пройде по українській землі.

Варто враховувати той момент, що Росії доведеться воювати в умовах, коли переважна частина населення її ненавидить. Українці записуватимуться в територіальну оборону, а в разі війни - візьмуть зброю до рук та будуть битися, навіть там, де колись переважали проросійські симпатії. Фактично, для російської армії це стане війною в десять разів гірше, аніж обидві чеченські разом узяті. І чим далі російська армія буде рухатися на захід, тим сильніше земля буде горіти у неї під ногами.

Можливо, цифри грають проти України - але Бог вже давно не на боці великих батальйонів, а на боці тих, хто краще стріляє.

Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал