Політичні підсумки для України: які наслідки мали головні події 2021 року

Читать на русском
Слово і діло згадує, якими були головні політичні події 2021 року в Україні та які наслідки вони мали.
Слово і діло

2021 рік для України був безумовно насиченим на різні політичні події. Протягом року Україна була активною на міжнародній арені, зокрема, відбулася зустріч Володимира Зеленського з президентом США та іншими світовими лідерами. Також мали місце внутрішні конфлікти у державі, розслідування Bellingcat та Pandora Papers. «Слово і діло» вирішило згадати найважливіші політичні події для України протягом року, проаналізувати їх разом з експертами та спробувати розібратися, які наслідки вони мають зараз та на що розраховувати у майбутньому.

Зовнішня політика

Протягом 2021 року міжнародна діяльність України була напрочуд активною. Про це свідчать і численні закордонні візити самого президента Володимира Зеленського та інших представників влади, і приїзд в Україну світових лідерів.

Однією з найбільш знакових подій для України став візит Зеленського до Сполучених Штатів Америки та зустріч із новообраним президентом Джо Байденом.

Американський лідер запевнив у незмінності позиції США щодо підтримки суверенітету і територіальної цілісності України перед обличчям російської агресії.

За результатами зустрічі підписали низку важливих двосторонніх документів у сферах Стратегічного оборонного партнерства, досліджень, розробок та випробувань, спільних космічних проєктів та встановлення лінії захищеного зв'язку.

Також за підсумками зустрічі було підписано оборонну угоду, яка, фактично, відкриває більше можливостей, ніж отримання статусу основного союзника поза НАТО, про що багато говорили в Україні. Тобто ця угода дійсно дасть змогу підвищити нашу оборонну здатність, якщо Україна зможе скористатися нею певною мірою.

Візит Зеленського до США: що дасть Україні угода про оборонне партнерствоУ рамках візиту Зеленського до США було підписано угоду про стратегічну основу оборонного співробітництва. Що саме передбачає ця угода та чому вона важлива для обох сторін, читайте у матеріалі Слово і діло.

Політолог Ігор Петренко у коментарі «Слово і діло» наголосив, що Зеленському, Кулебі та загалом українським дипломатам і вищому військовому керівництву вдалося налагодити доволі хорошу комунікацію зі США.

«Надалі ми бачили доволі багато візитів і Олексія Резнікова в США, і приїзд міністра оборони США Ллойда Остіна в Україну, візит державного секретаря США Ентоні Блінкена в Київ (першу європейську столицю, яку він відвідав із повноцінним двостороннім візитом), постійні телефонні розмови тощо», – навів приклади політолог.

Окрім цього, показовим на думку політолога є те, що перед нещодавньою зустріччю Джо Байдена і Володимира Путіна відбулася телефонна розмова Блінкена з Зеленським, а після була розмова Байдена і Зеленського, яка тривала півтори години.

За словами Петренка, це свідчить про те, що не була просто протокольна розмова, там обговорювали, очевидно, великий пласт проблем.

«Тому, візит і перезавантажив, і наповнив новим змістом відносини між Україною і США. Тож, я думаю, результати такої міжнародної діяльності є позитивними і будуть довгограючими. Щонайменше, США вже не відкидають можливість долучити до переговорів у Нормандському форматі, або запустити інший переговорний майданчик щодо Донбасу на трьох – Україна, США та Росія», – наголосив експерт.

До того ж, Байден зараз намагається бути більш жорстким до Росії, щоб не допустити помилки 2014 року – коли слабка реакція і недемонстрація ціни агресії, призвела до того, що є зараз, вважає Петренко.

Ще одна важлива подія для України з точки зору міжнародної діяльності – проведення саміту Кримської платформи, на який до 30-річчя Незалежності з’їхалися майже 50 світових лідерів та представників різних країн.

Під час заходу підписали спільну декларацію щодо деокупації Криму, яка передбачає невизнання анексії півострова Російською Федерацією та зобов'язання розглянути додаткові дипломатичні, політичні, обмежувальні санкції щодо Росії у разі подальшої агресії.

На думку Петренка, такий саміт – це позитивний крок насамперед тому, що Україна змогла повернути Крим у міжнародний порядок денний, про нього знову почали говорити.

«Тобто Україна створює коаліцію країн, які, фактично, не забувають про Крим і засуджують його окупацію з боку Росії. І тут головне завдання – щоб це був перманентний стан, на постійній основі. Тобто, щоб дійсно відкрились відповідні офіси, а між самітами не було великого проміжку часу, оскільки питання Криму є для нас особливо важливим з огляду на порушення прав людини, які там відбуваються», – наголосив політолог.

Також він додав, що приїзд світових лідерів важливий з точки зору того, що ми конструктивно показували позицію України щодо всіх проблем, і доносили правдиву інформацію щодо подій на Донбасі і в Криму, відносин з Росією.

«Російська пропаганда працює доволі активно, вона має потужний ресурс у вигляді грошей, медіа, організацій в різних країнах тощо, які просувають порядок денний РФ. Тому, всі ці зустрічі і тримання руки на пульсі у відносити з нашими сусідами – це дуже важливе завдання для України з точки зору інформаційної війни з Росією», – вважає Ігор Петренко.

Загалом, цей рік був доволі успішним фактично за всіма напрямками з нашими основними партнерами.

«Так само, можна згадати і підписання стратегічного партнерства з Великою Британією і поглиблення відносин з Туреччиною, Східне партнерство. Також Україна підписує зараз меморандум про підтримку вступу до ЄС, НАТО з нашими країнами-сусідами», – додав Петренко.

Але, безумовно, найбільшу проблему щодо питання миру і визначення модальності співіснування з Російською Федерацією поки що не вдається вирішити. Однак, на думку політолога, у цій ситуації більшою мірою все залежить від РФ.

Внутрішня «кухня»: публічні конфлікти у владі та ротації в уряді

Серед головних внутрішньополітичних подій ‒ численні ротації в Кабінеті міністрів та нещодавня зміна керівництва парламенту.

Доволі знаковою стала історія зі звільненням спікера Ради, вихідця зі «Слуги народу», Дмитра Разумкова. Це стало результатом його багатомісячного конфлікту з Банковою та фракцією. Наступником Разумкова на посаді голови парламенту став його заступник Руслан Стефанчук.

Згодом колишній спікер створив своє міжфракційне депутатське об'єднання «Розумна політика» і став частим гостем на каналах, які критикують Зеленського.

«Дмитро Олександрович почав грати в свою гру вже достатньо давно. Зокрема, він саботував деолігархічний закон, і навряд чи це могло сподобатися Зеленському, для якого цей закон є принциповим. Тому я б сказав, що це радше був вибір Разумкова, ніж Зеленського», – вважає політолог Ігор Петренко.

Він пояснив, що з точки зору політтехнологій, Зеленському звільняти Разумкова, щоб «позбавлятися від конкурентів», не вигідно. Якраз було б вигідніше тримати його біля себе, щоб він брав на себе негатив влади від різних рішень, які ухвалювалися.

«Ми можемо побачити по соціології, що Разумков забрав кілька відсотків у Зеленського після того, як його звільнили з посади, але на цьому все і зупинилось. Зараз його основними «виборцями» є ті, хто раніше не визначився. Але це невеликий відсоток. А більшою мірою він відтягує відсотки у Юрія Бойка з ОПЗЖ, у Ігоря Смєшка, у Володимира Гройсмана», – зазначив політолог.

Експерт додав, що зараз не можна сказати, що Разумков є конкурентом Зеленському. До того ж, соціологи приписують йому 7-9%, чого замало, аби потрапити до другого тури, де Зеленський поки що впевнено лідирує.

Численні ротації в Кабміні так само привертали до себе немало уваги. Так, протягом року можна виділити дві хвилі звільнення міністрів. Під першу, у травні, підпали міністр інфраструктури Владислав Криклій, міністр економіки Ігор Петрашко та очільник МОЗ Максим Степанов.

У липні Верховна рада відправила у відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який обіймав цю посаду понад 7 років.

На думку політолога Миколи Давидюка, саме звільнення Авакова стало найбільш значущою кадровою ротацією, на яку дуже довго наважувались.

«В результаті не отримали всього того, чого боялися (вертикаль не посипалась), але отримали політичного конкурента, який одразу включився у гру і буде великим конкурентом влади. Він може пристати до будь-якої іншої політичної команди або створити свою, або приєднатися до когось з уже наявних лідерів, наприклад, до того ж Разумкова і допомагати йому рухатись до електоральної перемоги», – зазначив експерт у коментарі «Слово і діло».

За його словами, навіть попри запит суспільства на звільнення Авакова, не можна сказати, що після цього знизився його антирейтинг.

«В Авакова є теж своя певна аудиторія, що теж не виключає його приєднання до якоїсь команди. Тобто, він негативний, але не токсичний. Водночас, від Авакова нікуди не зникають ті справи, за якими до нього є питання», – наголосив Давидюк.

Політолог Ігор Петренко зауважив, що Аваков не був членом команди, а радше ситуативним союзником.

«Міністерство внутрішніх справ – це така держава в державі, яка має дуже багато підрозділів, і дуже багато, відповідно, впливу. Тому важливим було завданням, з точки зору такої концентрації влади, мати там людину, яка була б з командою. Денис Монастирський (який прийшов на зміну Авакову – ред.) – він наче прикордонна особа, тому що він не чужий Авакову, але з іншого боку, також був членом команди «Слуга народу». Я думаю це доволі непоганий компромісний варіант», – вважає експерт.

Друга хвиля ротацій відбулася у листопаді, коли Рада звільнила одразу п’ятьох міністрів – главу Міноборони Андрія Тарана, главу Мінекології Романа Абрамовського, главу Мінекономіки Олексія Любченка, міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського та очільника Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова.

Резніков розповів, чому прийняв рішення очолити МіноборониРезніков повідомив, що йому надійшла пропозиція від президента і він, як людина, яка вирішила залишатися на публічній службі, не міг не прийняти його

Водночас останнього звільнили, аби призначити головою Міністерства оборони. На місце Резнікова Рада обрала депутата від «Слуги народу» Ірину Верещук.

На думку Петренка, призначення Резнікова було позитивним рішенням, адже він хороший комунікатор, що зараз дуже важливо, зокрема в частині діалогу з нашими західними партнерами.

«Я думаю, що він може бути більш гнучким і більш ефективним в частині державного оборонного замовлення. Також важливо, щоб він тримав хороші відносини і зі збройними силами, і з міністерством. Ну тому що це трошки різні речі. В Тарана, наприклад, були відповідні конфлікти, що породжує купу проблем», – зазначив політолог.

Також він додав, що вважає призначення Верещук правильним рішенням, адже вона дуже активно почала вирішувати проблеми, які до цього повільно рухалися.

Загалом, Петренко зазначив, що ротації в уряді – це нормальний практичний підхід, а у Зеленського тут працює простий принцип: якщо людина показує ефективність – вона залишається, якщо не показує, то її, відповідно змінюють.

«Я думаю, що кадрові зміни будуть і в 2022 році, тому що є ще багато питань до тих міністрів, які там залишаються, наприклад, до Малюськи, Лещенка, Лазебної. Думаю, що ці зміни скоріше за все, якщо зможуть відбутися, то вже десь у лютому», – резюмував він.

А от на думку Давидюка, кадрова політика цього року не була надто активною, але вона навела «електоральний марафет» – негативних персонажів скинули, нових – поставили. Наскільки це було ефективно – покаже час.

Війна проти олігархів та санкції РНБО

Буквально від початку року Володимир Зеленський відкрив для себе такий механізм, як Рада національної безпеки. Відчувається, що президент зрозумів, як працює апарат, як працюють очікування громадян, і він намагається їм відповідати.

Перші санкції на РНБО запровадили наприкінці січня. Під обмеження потрапили китайські інвестори підприємства «Мотор Січна три роки введено блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів з України, повна заборона здійснення операцій з цінними паперами.

Однією з історій, що запам'яталися найбільше, стали санкції проти народного депутата Віктора Медведчука та його дружини – за фінансування тероризму. У травні Медведчуку оголосили про підозру у державній зраді. Йшлося про передання спецслужбам РФ даних, які містять державну таємницю та вербування українців для поширення російської пропаганди.

Також у лютому РНБО запровадила санкції проти народного депутата і соратника Медведчука Тараса Козака. Вони передбачали блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, повну або часткову заборону здійснення операцій з цінними паперами.

Під обмеження також потрапили телеканали «112 Україна», NewsOne і Zik, які в результаті припинили своє мовлення.

За словами Ігоря Петренка, цьогоріч відбулася реінкарнація РНБО. Вона справді стала тим органом, який ухвалює рішення, що мають безпосередній реальний вплив і наслідки.

Засідання РНБО: які рішення ухвалювали і як вони реалізуютьсяПроти кого і коли вирішила ввести санкції Рада нацбезпеки і оборони, і як реалізуються рішення.

«Санкційний механізм застосовувався і раніше, але не в тих обсягах, що зараз. Я не дуже погоджуюсь з тим, що це єдиний механізм, який застосовує Зеленський – є і кримінальні провадження (проти Медведчука, наприклад, є і санкції, і провадження), також вони є по «крадіях у законі», по контрабандистах. Тобто, крім санкцій також є робота відповідних правоохоронних органів, єдине, що поки немає судових вироків, але вони так швидко не з’являються», – певен політолог.

На його думку, такої кількості санкцій у наступному році вже не буде, але перманентно до цього механізму можуть надалі звертатися. Тут потрібно буде більше рухатися в рамках роботи правоохоронних органів і саме судової системи.

«Механізм РНБО дає можливість нанести деструктивний удар, який дозволяє виграти певний час. Цей час потрібен для того, щоб перезапустити інші механізми. РНБО та санкційний механізм був виправданий, але ним не можна сильно зловживати, оскільки є питання, що це перебуває на межі правового і політичного поля», – зазначив Петренко.

Після ухвалення президентського закону про олігархів, у Володимира Зеленського почалися дуже напружені відносини з «головним олігархом країни» Рінатом Ахметовим. Зеленський тисне на нього законом про олігархів, також нестабільна ситуація виникла довкола виплат для компанії ДТЕК.

Ахметов, своєю чергою, сприяє поширенню на своїх медіаресурсах критики влади. Окрім того, Зеленський під час пресмарафону опосередковано звинуватив Ахметова у тому, що його компанії шантажують владу енергетичною кризою чи відключенням опалення.

На думку політолога Миколи Давидюка, конфлікт між Зеленським та Ахметовим – це найбільший конфлікт цього року. Ба більше, місцями він був більш помітним, ніж концентрація російських військ на українських кордонах, вважає експерт.

«Цей конфлікт не був настільки кровопролитним, поки що Зеленський та Ахметов обмінюються попереджувальними пострілами і демонструють силу, свої позиції, але точно ще не атакують на повну», – зазначив експерт.

Водночас, проблема полягає в тому, що від такого «пристрілочного» конфлікту може постраждати країна – якщо почнуться відключення та енергетична криза.

«Є проблема в тому, що країна може повністю піти під відключення. Це призведе до можливої втрати рейтингу Зеленського. Але може бути й навпаки. Якщо все обійдеться, то це посилить Зеленського і продемонструє, що він вміє виходити з кризових ситуацій. Умовно, що він навіть під загрозою енергокризи продовжує боротися з олігархами. Тому вибір зараз саме за ним», – наголосив Давидюк.

Зміна законодавства та реформи

Власне, ухвалення закону про олігархів так само стало важливим моментом для України. Закон забезпечує правові рамки для відокремлення великого бізнесу від політичної боротьби та обмеження деструктивного впливу олігархічних інтересів на економічне життя України.

Європейський Союз підтримав таку боротьбу з олігархами та зменшення впливу великого бізнесу на політику, про що напряму сказали і голова Європейської ради Шарль Мішель, і президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

«Треба звернути увагу на загальне світове ставлення до олігархату. Тобто загальна ініціатива є хорошою і отримала підтримку наших міжнародних партнерів. Очевидно, що далі вони будуть стежити за реалізацією цього закону, зокрема, через призму правової держави», – зауважив Ігор Петренко.

За словами політолога, найважливіше – як закон буде далі імплементуватися і реалізовуватися.

«Фактично він вводить в правове поле таке поняття як олігарх, чого у нас раніше не було. Так, він, можливо, не передбачає напряму серйозних наслідків для олігархів, але все одно, потрапляння у список олігархів – це як чорна мітка», – наголосив він.

Політолог Микола Давидюк також погоджується, що треба вже згодом дивитися, як запрацює закон (або не запрацює).

«Важливо розуміти, що наявність закону не гарантує, що він буде виконуватися і що олігархи після цього не будуть бізнесменами. Тут зараз дуже багато залежить від самого Зеленського і від рішень, які він прийматиме. Також це залежить від ВР – буде вона ці рішення підтримувати чи ні, та від РНБО – яка є одним із головних драйверів цих медійних новин», – зазначив експерт.

Він наголосив, що у закону є дві сторони – позитивна політична і достатньо стримана, дещо в чомусь негативна, юридична.

Також цьогоріч було місце для початку кількох важливих реформ, зокрема, судової. Всередині липня Верховна рада ухвалила законопроєкт №5068 про реформу Вищої ради правосуддя. Він передбачає перевірку на доброчесність членів ВРП, а також змінює порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Судова реформа в Україні: хто та як має займатися очищенням ВККС і ВРПСудова реформа в Україні призупинилася на етапі формування Етичної комісії. Слово і діло пропонує подивитися, які органи мають займатися очищенням ВККС та ВРП.

Водночас, на думку Давидюка, наразі жоден з антикорупційних органів не запрацював на повну і перебувають у підвішеному стані.

«Це викликає велику тривогу у Заходу. Тут виникає найбільша проблема з тим, що всі корупціонери почуваються дуже вільно. Ба більше, орган, який створювався для управління украденим, наразі з’їдає на своє утримання більше, ніж вони приносять до бюджету. Щодо судової реформи – там особливо нічого не відбулося, тому і не варто чогось очікувати. Більше відбувається бутафорії», – вважає політолог.

З 1 вересня запрацювала податкова амністія. Так, запустилося одноразове декларування доходів фізосіб для легалізації їхніх статків. Однак, на думку експерта, довкола амністії капіталів також незрозуміла історія.

Окрім цього, 12 жовтня Україна та Європейський Союз підписали Угоду про «відкрите небо». Вона знімає ринкові обмеження України та прив’язує її до внутрішнього авіаційного ринку ЄС завдяки впровадженню авіаційних стандартів та правил Євросоюзу.

На думку Давидюка, Угода про «відкрите небо» – класний «пас» Європейському Союзу, на який ЄС повинен відповісти великим подарунком.

Давидюк також виділив кілька ключових реформ, які, на йому думку, стали справді успішними. Зокрема, це стосується аграрної галузі.

З 1 липня в Україні запрацював ринок землі. Громадяни отримали змогу вільно купувати і продавати землю сільськогосподарського призначення. Для запуску ринку депутати ухвалили серію законопроєктів, у яких визначаються основні правила для всіх його учасників.

«Відбулася робота над землями, які пустували, сам запуск ринку землі, ухвалення додаткових законів, створення інфраструктури довкола земель – теж дало змогу отримати додаткові ресурси і в майбутньому покаже свій результат», – вважає Микола Давидюк.

Також позитивною, на його думку, стала реформа цифровізації, а Міністерство цифрової трансформації показало високу ефективність і стало світовим лідером у своїй сфері, вважає політолог.

«Це демонструє, що українці як нація дуже просунені у сучасних технологіях і можуть робити ривки, на які не здатні наші східноєвропейські і центральноєвропейські сусіди. Тому, це наша сильна сторона і нею варто скористатися в майбутньому. Насамперед, це велика заслуга самого міністра Михайла Федорова і Зеленського, який дає змогу міністерству реалізовувати такі речі», – наголосив він.

Давидюк також додав, що цьогоріч одним з найактивніших міністерств було МЗС, яке багато працювало над посиленням держави.

Міжнародні розслідування: Bellingcat та Pandora Papers

Протягом року було два гучних міжнародних розслідування, які так чи інакше мали вплив на ситуацію в країні.

У листопаді Bellingcat опублікував розслідування про зрив спецоперації щодо затримання Україною членів приватної військової компанії «Вагнера», які брали участь у бойових діях на Донбасі.

У середині 2018 року спецслужби вже мали детальне розуміння структури російських ПВК, серед них і «Вагнера». Однак на завершальному етапі спецоперація зірвалась. За день до затримання вагнерівців Зеленський домовляється з Росією про припинення вогню на Донбасі, водночас розвідники вже готові починати спецоперацію.

За словами колишнього керівника ГУР Міноборони Бурби, глава Офісу президента Андрій Єрмак від імені президента віддав наказ перенести затримання вагнерівців на тиждень. У результаті, їх затримала Білорусь і вирішила передати не Україні, а Росії.

За словами політолога Ігоря Петренка, Вагнергейт, безумовно, мав певний вплив, але нічого катастрофічного для Зеленського не сталося, оскільки цю тему занадто розігріли і «перегріли» опоненти, які намагалися використати її собі на користь.

«Після розслідування Bellingcat, які дали збалансований підхід, де вони чітко вказали, що вони змогли підтвердили з інших джерел, а що є лише словами «підставних» очільників спецслужб і так далі. Жодного звинувачення з приводу зради або її підтвердження не дали. Навіть якщо подивитися на рейтинги, у Зеленського були певні просідання, але в цілому якоїсь катастрофи для нього не трапилось. До того ж, хоч і запізно, але він надав свої пояснення ситуації. Але, звісно, краще було б, якби він це зробив якомога раніше», – зазначив експерт.

Він додав, що ця тема вже вичерпала себе і у 2022 році не покаже якихось наслідків.

Друге гучне розслідування – Pandora Papers. Протягом року понад 600 журналістів зі 117 країн, зокрема з України, вивчали конфіденційні файли про офшори, пов'язані з нинішніми і колишніми світовими лідерами. У документах Pandora Papers фігурує також президент Володимир Зеленський та інші українські політики.

Pandora Papers: що стало відомо про офшори Зеленського та інших українських політиківОпубліковано розслідування документів Pandora Papers. Що відомо про офшори Зеленського і його соратників.

За даними журналістів, Володимир Зеленський і його соратники можуть бути причетні до переведення 40 млн доларів від структур, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським.

Так, стало відомо, що навесні 2012 року «кварталівці» зареєстрували понад десять фірм на Британських Віргінських островах, Белізі і на Кіпрі. Серцем схеми стала фірма Maltex Multicapital Corp, яка була поділена порівну між фірмами Зеленського, братами Сергієм і Борисом Шефірами та сценаристом студії «Квартал 95» Андрієм Яковлєвим.

На думку Петренка, розслідування Pandora Papers також мало мінімальний вплив, адже йшлося про той час, коли Зеленський ще не був президентом і не займав відповідні посади, а офшори самі по собі не є незаконними.

«У Зеленського вже сформувалося своє електоральне ядро, на яке такі скандали як навколо вагнерівців або офшорів впливу особливо не мали. Це зараз більше вже підхопили медіа опонентів, але це грає їм у мінус, адже ця тема вже настільки заїжджена, що не буде мати впливу на суспільство і більше буде викликати роздратування», – вважає політолог.

На думку політолога Миколи Давидюка, обидва скандали продемонстрували схожість двох президентів.

«Наявність одного і другого у списках власників офшорів говорить про те, що у них багато спільного. І це не стільки впливає зараз на рейтинги, скільки підводить одну риску під тим, що наші лідери, які управляють країною, дуже схожі один між одним. У якийсь момент це назбирає трохи більше негативу до самого Володимира Зеленського – якщо він не буде створювати інших медіаприводів, щоб ця історія забулася», – зазначив експерт.

За його словами, якщо яскравих подій, наприклад, корупційних справ проти олігархів не буде, то ця історія Зеленському запам’ятається.

Нагадаємо, раніше ми писали, якими були головні події України протягом 2021 року.

Якими були головні події 2021 року у світі, можна подивитися на інфографіці.

Анастасія Дячкіна, спеціально для «Слово і діло».

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

ЧИТАЙТЕ у VIBER

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал