Немає нині більш нещасної людини в українській політиці, ніж Дмитро Разумков. Подієве затишшя та лідерське безриб'я ще на стадії легкого бодання спікера з Банковою перетворили його на фігуру, на яку почали поглядати з очікуванням. А коли трапилася скандальна відставка, градус очікування різко підскочив. Вважається, що Разумков тепер усім зобов'язаний показати: ворогам, прихильникам, які сумніваються, і тим, хто досі не підозрює про його існування, а таких іще нещодавно була третина виборців.
У рейтингах він одразу злетів на позицію впритул до вічної трійки, яка переслідує Зеленського, і геть не володіє ресурсами, на які спираються Порошенко, Тимошенко і Бойко. Цей аванс тисне неймовірно, його треба терміново відпрацьовувати, адже подія відставки з кожним днем стає все далі, а політичні очікування вирізняються крайньою вітряністю: сьогодні тільки й розмов, завтра не згадають, як і звуть. Або згадають, щоб посміятися.
Дмитра, насправді, зобов'язують відразу зробити те, що досі не виявився здатен зробити ніхто: скласти відчутну конкуренцію президенту. І тут інтерес, що тимчасово виріс, до Разумкова зливається з давно назрілим запитом на нову конкурентну силу. Незважаючи на всі прокляття та глузування, часто цілком заслужені, лідерство Зеленського залишається незаперечним, а це якось неправильно і навіть тривожно. Він точно ніякими дивовижними подвигами не заслужив на безальтернативність, Україні ж безальтернативність, навіть із найвидатнішим лідером на чолі, яким нинішній глава держави аж ніяк не є, просто протипоказана.
Тепер пересічний нардеп: як Разумков виконував свої «спікерські» обіцянкиЯк Дмитро Разумков виконував обіцянки на посаді голови Верховної ради – в матеріалі Слово і діло.
Учорашній спікер при цьому, з одного боку, є одним із співавторів тріумфу Володимира Зеленського, хоча вичленувати його внесок неможливо, з іншого – характерним для його оточення зразком неяскравості, яка зумовлює певну тьмяність нинішнього президентства. Оперативний простір, що нібито відкривається, і нові захопливі перспективи могли б, напевно, розбудити в Дмитрі Разумкові звіра, якого в ньому не підозрювали, але в таку метаморфозу віриться важко. Давно обраний їм образ випещеного співробітника апарату ЦК комсомолу на щось цікавіше одразу не заміниш. Та й неприродність невластивої маски буде чи не гіршою.
Крім самого себе у якості проблеми потенційний лідер альтернативи Разумков зіткнеться з проблемою кадрів. Його вже сватають у соратники до Дмитра Гордона та Євгена Комаровського, але ті про це ні сном ні духом. З чого шити якусь цікаву та перспективну команду, зовсім незрозуміло, і, якщо йому вдасться, це саме по собі буде дивовижним дивом і героїчною заслугою перед українським народом.
Поки що ж перед Дмитром Разумковим вимальовується перспектива з високим ступенем ймовірності втратити депутатський мандат. Про це сказав формальний лідер партії та віцеспікер Олександр Корнієнко. Мовляв, якщо колишній голова парламенту голосуватиме врозріз зі «слугами», партз'їзд ухвалить відповідне рішення. А який сенс в окремій кар'єрі, якщо ти голосуєш слухняно, як усі? Поза стінами Ради залишиться Разумкову оселитися в телестудіях політичних шоу, там його певний час вітатимуть. І ні, для послідовного зростання рейтингу цього обмаль. Скільки їх таких, з тужливими очима і протяжними голосами, на ці говорильні ходить, користі нуль.
І всі ці обставини важко тиснуть на Дмитра. Він би і радий усім показати, але як?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»