Швець Леонід сторінка 3

Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.

Андрій Деркач буквально славився прокремлівською ангажованістю та органічним зв'язком з тамтешніми спецслужбами, і, як в анекдоті про Штірліца, чи не ходив Хрещатиком у російській військовій формі з гармошкою.

Путінська Росія зробила все, щоб міцно засісти у печінках у своїх сусідів та виробити до себе відповідне ставлення.

Україна не в положенні тих, кого беруть чи підбирають до Євросоюзу. Ми обіймаємося з європейцями у біді, пише у колонці Леонід Швець.

Росія давно обрала курс на архаїзацію, тупе спрощення соціальних відносин. Війна цей процес неймовірно підхльостує.

Проросійська самопроголошена так звана республіка засудила до смертної кари трьох іноземців, які служили у ЗСУ.

Ангела Меркель не впоралася з лідерською роллю старшої у кімнаті, не зумівши розкусити російського президента та його агресивні наміри.

Спроба організувати поїзду Марини Овсяннікової до Києва справила глибоко враження на суспільство. Питання, наскільки щире каяття, якщо його перетворюють на атракціон і влаштовують тури для зняття піар-вершків із набутої популярності.

Вторгнення росії в Україну поклало край епосі гібридності. Росія, нарешті, показала своє справжнє обличчя - немов дзеркало очистилося від багаторічної павутини і пилу, і власний образ, якому, через каламутність зображення, приписувалися відносні переваги, обернувся моторошною пикою.

Усі, хто бореться з путіним та його режимом, усі, хто виступає на боці України, мають не вимагати припинення війни, а вступати у війну, у будь-яких можливих формах, щоб завдати путінській росії розгромної поразки.