Серед великих історичних завдань, які має розв’язати на своїй президентській посаді Дональд Трамп, одне з найважливіших — подолання державними лідерами комплексу меншовартості та трепету перед керівниками світових держав. Боженька ніби демонструє господаря Білого дому іншим главам держав і підмигує: «Облиште комплексувати. Бачите ось це? Та ви просто красунчики!»
Сам Трамп, як відомо, порівнює себе лише з двома американськими президентами, Вашингтоном і Лінкольном, не на користь обох: вони, за його словами, не виграли стільки воєн і їх так не цькували, як його. І що, хіба не правий? Не виграли й не цькували.
Ні, з Байденом він себе не порівнює, об Байдена він витирає ноги.
Але свою війну з Іраном Дональд Трамп вирішив обговорити з одним із колишніх президентів, і це, за його словами, не Джордж Буш-молодший. Співрозмовник, звісно, дуже високо оцінив його дії. Уявити собі, що це були Обама чи Байден, неможливо. Журналісти кинулися до Клінтона. Ні, і в Клінтона знизують плечима: не було нічого такого. Усі дійшли висновку, що 47-й президент продуктивно поговорив із 45-м. Які взагалі після цього можуть бути питання до рішень цього могутнього старого?
Місія – свобода. Колонка Леоніда ШвецяСША затягують із обіцяною допомогою Ірану, який ще недавно потопав у кривавих протестах. Про війну в Ірані вирішила нагадати європейцям Україна в Мюнхені. Детальніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
А після історії з черевиками варто зняти будь-які питання і до його оточення. Усі, напевно, чули про те, що у Трампа особлива любов до однієї марки взуття, і він розважається тим, що дарує своїм провідним співробітникам коробки з туфлями. Ті, боячись викликати панський гнів, ходять при ньому в дарованих «шузах», навіть якщо вони на кілька розмірів більші. Відповідні фотографії Марко Рубіо, голови Держдепу та радника з національної безпеки, ви теж, не сумніваюся, бачили. Як і десятки мемів на цю тему. Бачили їх і його четверо дітей. Мабуть, дуже пишаються татком.
Принагідно з’ясувалося, що та компанія, чию взувачку так полюбив і просуває Дональд Трамп, називається Florsheim, значну частину своєї продукції виробляє в Китаї й нині судиться з урядом США, щоб їй повернули гроші, втрачені внаслідок сплати трампівських тарифів, які були скасовані Верховним судом. Але хто ж про це президенту скаже? Точно не ці хлопці з пухирями на ногах і язиками у відомому місці. А Зеленському, який регулярно зухвалить, цього не треба.
В американському публіцистичному обігу десь із кінця минулого століття з’явився вислів «дорослий у кімнаті». Його вживають, коли йдеться про когось, хто зберігає відповідальну та раціональну позицію на тлі хаотичних та імпульсивних, по суті, дитячих дій інших. Що характерно, найбільшої популярності цей вислів набрав якраз у перше президентство Трампа і саме щодо його адміністрації. Як «дорослі в кімнаті» в експертів та журналістів проходили, наприклад, міністр оборони Джеймс Меттіс, держсекретар Рекс Тіллерсон, голова апарату Білого дому Джон Келлі. Чи варто нагадувати, що проходили недовго, менше, а часом значно менше ніж пару років? Трамп занадто страждав від їхньої присутності «в кімнаті» і зрештою позбувся кожного.
П'ята весна. Колонка Леоніда ШвецяУкраїна зустрічає п'яту весну в умовах повномасштабної війни, яка співпала з війною на Близькому Сході. У чому відмінність настроїв весни-2026 – у колонці Леоніда Швеця.
У другу «ходку» до Білого дому він не став допускати старої помилки. Зараз дорослих там немає. Іноді, щоправда, у цій якості називають голову апарату Сюзан Вайлз, але вона в інтерв’ю Vanity Fair сказала, що справлятися з Дональдом Трампом їй допомагає досвід стосунків із батьком-алкоголіком. Це більше про санітарний догляд, ніж про розробку рішень, від яких залежить життя країни та світу.
Треба сказати, що першого терміну цілком вистачило, щоб виробити ставлення до Трампа за межами його великої батьківщини. На початку другого терміну, навесні 2025 року, Pew Research Center із 24 країн, де пройшло опитування, виявив лише п’ять, де до американського президента було позитивне ставлення: Нігерія (79%), Ізраїль (69%), Кенія (64%), Угорщина (53%) та Індія (52%) — там жили якісь сподівання, чого не скажеш про інших. Для Ізраїлю вони, мабуть, виправдалися, хоча не факт, що після достроково припиненої на вимогу Трампа 12-денної війни позитивне ставлення ізраїльтян до нього залишилося на колишньому рівні. Можна тільки уявити, що стосовно американського президента відчувають, через рік із лишком його гарцювання, ті народи, які й так були не в захваті.
Україна, наприклад, надійно вилікувалася від комплексу меншовартості, «низькопоклонства перед Заходом» і вже точно перед Штатами, від колишньої поширеної впевненості, що там знають і вміють краще. У кіно, науці та техніці — окей, не посперечаєшся (дрони винесемо за дужки), але політика? Подивіться на Дональда Трампа, послухайте його, почитайте в соцмережах і перехрестіться. Велике йому спасибі — він же так любить, коли йому дякують! — величезне спасибі за цей інтенсивний сеанс прокачування самоповаги в народах та їхніх лідерах. Канадці, мексиканці, данці, братній вам привіт! Завдяки Дональду Трампу між нами з’явилися нові незримі міцні зв’язки. Гренландію просто хочеться обійняти й зігріти. Але не поспішайте розхлюпати емпатію. Попереду ще без малого три роки цієї благодаті. Єднаймося. Стоїмо.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»