Кнопкодавство багато років було одним з найганебніших явищ у роботі Верховної Ради в одному ряду з прогульниками, «тушками», бійками та «конвертами». Подолати «піаністів», як їх часом називали за часів Януковича, обіцяла нова влада у 2019 році – зокрема тодішній представник президента у ВРУ Руслан Стефанчук. Майже сім років тому, 19 грудня 2019-го, Рада підтримала відповідний законопроєкт, який ввів покарання у вигляді штрафу та визнав кнопкодавство кримінальним порушенням. Це означає, що якщо його доведуть у суді, то депутат втратить свій мандат. Та наскільки реальна ця загроза? Дивіться на інфографіці від «Слово і діло».
Кримінальну відповідальність за кнопкодавство встановлює стаття 364-2 ККУ, яка визначає його як «умисне здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України (неособисте голосування)».
У разі доведення кнопкодавство карається штрафом від 3 до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. І в 2019, і в 2026 році йдеться про суму від 51 до 85 тисяч гривень. Сам по собі цей штраф важко назвати серйозним для народних депутатів – на відміну від втрати мандата, яка настає в разі набрання законної сили обвинувальним вироком.
Аналітики «Слово і діло» проаналізували дані про обліковані кримінальні порушення зі статистики Офісу генпрокурора та виявили, що з 2020 по вересень 2026 року правоохоронці облікували 11 порушень статті 364-2.
Йдеться про два порушення у 2020-му, по одному – в 2021 і 2025 роках, чотири – у 2022 році та три – у 2023-му. За 2024 і 2026 роки станом на вересень правоохоронці не зафіксували порушень статті.
Утім, за цією статтею досі немає жодної засудженої особи – а отже, жоден «кнопкодавець» так і не був покараний штрафом і не втратив унаслідок цього порушення свого депутатського мандата.
На розгляді суду досі перебуває справа народного депутата Владіслава Поляка з групи «Довіра», якому Офіс Генерального прокурора України повідомив про підозру 12 лютого 2021 року.
Розслідування ДБР встановило, що 21 лютого 2020 року цей нардеп тричі проголосував на підтримку поправок до проєкту № 2178-10 про відкриття ринку землі замість свого відсутнього колеги Василя Петьовки.
Справу передали Печерському районному суду Києва, який досі розглядає її. Попри те, що існують відеозаписи того, як Владіслав Поляк голосує замість сусіда, досі триває встановлення всіх обставин, аналіз речових доказів та опитування свідків. Після кількарічної паузи розгляд справи поновили 15 липня 2025 року. У разі визнання судом провини Поляка, це стане прецедентом покарання за кнопкодавство в Україні.
Нагадаємо, спікер ВРУ Руслан Стефанчук пообіцяв оприлюднити рішення суду щодо депутата, якого впіймали за кнопкодавством – тобто Владіслава Поляка.
Ввести правову відповідальність за кнопкодавство обіцяв і Володимир Зеленський у своїй передвиборчій програмі. Про виконання решти кандидатських обіцянок президента читайте в окремому огляді «Слово і діло».
Своєю чергою голова фракції «Слуга народу» Давид Арахмія обіцяв створити кодекс етичної поведінки нардепів. Чи дотримався він цієї та інших обіцянок – дивіться в нашому огляді.
Не голосувати за своїх колег обіцяли всі нардепи, обрані за списком «Слуги народу». Втім, не всі сумлінно поставилися до меморандуму партії. 11 вересня 2019 року, ще до введення кримінальної відповідальності за кнопкодавство, депутатка Олена Копанчук проголосувала за свого колегу по партії В'ячеслава Рубльова. За тиждень перед цим, 3 вересня, на кнопкодавстві спіймали іншого «слугу» – Сергія Литвиненка.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»