Терор, який влаштував у Києві на Демеївці військовий пенсіонер, що втратив розум, став головною національною новиною з тривалим резонансом, що тим більше примітно на тлі повсякденної інформаційної картини, переповненої повідомленнями про насильство: війна. І резонанс не можна пояснити збудженням прихильників вільного носіння зброї, які завжди в подібних випадках палко викладають свої аргументи. У суспільстві накопичилося, що сказати з приводу роботи поліції. Суть претензій висловило графіті, що з’явилося на місці розстрілу людей: «Хто кого захищає?» Його швидко затерли.
Війна відсунула на другий-третій план багато проблем, відклавши їх до кращих часів, але часи так і не настають, а проблеми через війну тільки загострюються. В Україні немає американської приреченої звички до масових стрілянин, там це ледь не одна з національних особливостей. У недавньому сатирично-фантастичному фільмі «Удачі, веселощів, не здохни» показано, серед іншого, жвавий бізнес у США, побудований на обслуговуванні батьків дітей, які загинули під час стрілянини в школі. Клієнтів з надлишком. Ми сильно відрізняємося від Америки, зокрема й за кількістю зброї у вільному обігу, і люди зі зламаними головами вирішують свої проблеми переважно без застосування стволів, але таких голів і стволів стає дедалі більше, а здатність держави захищати громадян – дедалі меншою, при тому, що й раніше з цим завданням справлялися так собі. І це стосується, звісно, не лише таких крайніх проявів, як фінальний трип психа з пістолетом на міських вулицях. З державою в особі її правоохоронців краще якомога менше стикатися, так само як і з тими, хто зазіхає на її монополію на насильство. Усе сподівання на удачу.
За обох патрульних, які втекли під час стрілянини у Києві, внесли заставуЗа двох патрульних Михайла Дробницького та Анну Дудіну, яких підозрюють у службовій недбалості під час теракту в Києві, внесли заставу в розмірі 266 тисяч гривень для кожного.
Наведення порядку в силах правопорядку – завдання, що вимагає надлюдських зусиль та бобрової планомірності й методичності; тут не обійтися лише зміною керівництва та покаранням винних, а показові проекти лише замінюють та імітують принципові рішення, що довів Аваков. Виграти цю війну анітрохи не легше, ніж битися з росією, але виграти обов'язково треба, бо без цього Україну народу не повернути і на цивілізований лад не вибудувати, тут у цих воєн багато спільного. Звідси така гостра громадянська реакція на епізод зі стріляниною: наочне і жорстоке нагадування про невиконані уроки і про ціну, яку доводиться платити за відмову від рішень, навіть під приводом відкладання їх на потім.
У світі глобального інформаційного порядку денного події в далеких куточках світу нерідко перегукуються. 18 квітня сталася трагедія в Києві, а 19-го в Луїзіані якийсь батько вбив сімох своїх дітей і племінника та поранив дружин, колишню і нинішню. Луїзіана – штат із вельми ліберальними вимогами до вільного носіння зброї. Інші власники зброї ніяк не завадили власнику-вбивці.
А ось 18 квітня Естонією облетіла така новина:
«Мешканка Сууре-Яані в суботу рано-вранці йшла на автобус, який відправлявся о 6:31, і на зупинці зіткнулася з великим ведмедем. Вона встигла сховатися від нього за парканом сусіднього будинку. Звір, проходячи повз, принюхався до повітря, але нікого не чіпав і спокійно пішов далі.
За словами Маріс Кібар, зазвичай вона виходить з дому за три хвилини до відправлення автобуса, тому що зупинка всього в шістдесяти метрах від її воріт. У суботу вранці вона закінчила свої справи швидше, ніж зазвичай, і вийшла трохи раніше, щоб трохи прогулятися і подихати свіжим ранковим повітрям.
Коли ведмідь відійшов на кілька десятків метрів, жінка, яка побачила його на вулиці, наважилася зробити знімок».
Знімок додається.
Чудові подробиці, аж до точного зазначення хвилин і метрів, дух небезпечної пригоди та щасливий кінець – у цій новині все чудово. Коли ведмідь ходить вулицями містечка, це справді незвично, та й, мабуть, небезпечно, при цьому новина якась затишна і навіть трохи казкова: про ведмедика. Добра, загалом.
Нам би так, коли в топі національних новин панує благодать. Але, здається, не дано. Точно не в нашому столітті.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»