Швець Леонід сторінка 22

Те, що почули всі, чужим вухам не призначалося, але банальна історія про невимкнений мікрофон повторюється час від часу, від країни до країни, і наша не стала винятком.

І в Юлії Тимошенко, і в Петра Порошенка, звісно, бажання поставити свої особисті неприємності в центр великої політичної картини й перетворити її в епічне полотно.

Зеленського таврували популізмом, викриваючи в ньому артиста, готового маму продати за оплески-рейтинги, але, схоже, він і маму все-таки не готовий продати, і популістом у найкращому сенсі цього слова не є.

Українська політика демонструє нищівну нездатність запустити нове покоління лідерів, про яких відомо, що вони лідери, хоч трохи за межами вузької тусовки.

Сергій Семочко зі СЗР – абсолютно загадкова фігура в історії минулих президентських виборів.

Близько п'яти відсотків українців готові перебратися в Росію, якщо їм за це заплатять. До США та ЄС безкоштовно готові переїхати 27 відсотків.

Літо в політичному сенсі – час тихий і підступний. Політична активність до кінця червня завмирає, щоб знову відновитися до Дня незалежності.

Арсену Авакову так часто доводиться демонструвати свою горезвісну виняткову принциповість і ефективність, рішуче реагуючи на гріхи своїх підлеглих, що просто не може не виникнути думка дати цій святій людині, нарешті, відпочити.

Любов і висока довіра до вітчизняної правоохоронної системи зіткнулися з любов'ю до незаслужено скривдженого виборцями Петра Порошенка.

Епізод із вишиванками Зеленських, схоже, вказує на утворення нової внутрішньогрупової норми, коли своїх впізнають за істерикою та синдромом Туретта.