Путін як помічник Залужного. Колонка Леоніда Швеця
Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
Наскільки прекрасний Володимир Зеленський у президентській якості, думки розходяться. Хтось вважає, що могло бути значно гірше, деякі сподівалися, що вийде краще.
Залишилися лічені дні до річниці першого туру президентських виборів, що стали апофеозом прагнення українського народу до нового.
Національні економіки та світова економіка в цілому серйозно постраждають від пандемії. І вирішувати цю проблему доведеться не замість, а разом із завданням порятунку максимальної кількості життів.
Надзвичайна ситуація в Україні – це чистої води тавтологія. Ніби вона у нас колись була не надзвичайна.
Коли Вова вирішив стати Володимиром Олександровичем і перейти з кіношоубізнесу у велику політику, він менш за все уявляв собі, що доведеться мати справу зі сценарієм фільму-катастрофи.
Значні групи громадян буквально живуть зрадою, дихають нею, захоплено обмінюються один з одним її проявами і починають задихатися, коли та перестає кидатися в очі.
Сьогодні в навчальних закладах України оголосили карантин. Масові заходи обмежили, деякі пункти пропуску закрили. Леонід Швець розмірковує, як українці переживуть коронавірус, якщо і з буденними викликами життя не завжди вдається впоратися.
Володимир Зеленський як свій головний виборець розлютився на себе як президента, і як президент на ці емоції зреагував і усунув ті причини.
На старті президентства Володимира Зеленського комусь могло здатися, що працювати з ним і на нього - велика удача.
Щадити почуття глав уряду у нас не прийнято. Олексія Гончарука, таке враження, взагалі нікому не шкода, хай краще подякує за унікальний рядок у трудовій біографії.
Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
Дивуватися з того, що більшість росіян вважають за краще не помічати, що залишилися без майбутнього, не доводиться. Величезний народ живе в ілюзорній переконаності, що йому нічого не буде за те, що він влаштував бійню в Європі.
У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.
Володимир Путін все далі втягує свій народ у м'ясорубку війну. Постачанням західної зброї в Україну він збирається протиставити наступ масами піхоти у стилі Першої світової війни.
Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.
Говорити росіянам про свою ненависть так само марно, як пробиватися до їхньої совісті та намагатися запевнити у втратах на фронті.
Може виникнути питання, що робити з анексованими територіями й це може стати формальним приводом для спроби відмовити Україні
Розміщення ядерної зброї росії на території Білорусі вдарить тільки по Мінську, для України та НАТО абсолютно нічого не зміниться
Попри те, що резолюція не обов'язкова до виконання, з політичної точки зору – це дуже важливий крок
На юридичні наслідки ордера МКС очікувати не варто, а от російська пропаганда обов'язково використає цей інфопривід
Децентралізація теплового постачання дозволить уникнути ситуації, при якому виведення з ладу ТЕЦ залишає без опалення ціле місто
Білорусь тепер стає можливою мішенню ядерного удару НАТО, якщо путін вирішить піти ва-банк і почати ядерну війну