ЄС та КНР – важливі один для одного торговельні партнери. Європа дедалі більше покладається на китайські ресурси, зокрема рідкісноземельні елементи, на тлі падіння російської частки внаслідок санкцій. Своєю чергою нестабільна тарифна політика Дональда Трампа також сприяє зміцненню торговельних зв’язків між різними кінцями Євразії. Як змінились обсяги зовнішньої торгівлі Євросоюзу з Китаєм за два десятиліття і чим найбільше вони торгують між собою зараз – на інфографіці.
Найпомітнішою особливістю зовнішньої торгівлі Євросоюзу з Китайською Народною Республікою є великий торговельний дефіцит з боку Європи. Іншими словами, ЄС стабільно придбає більше товарів та ресурсів з Китаю, ніж Китай – у ЄС.
Співвідношення імпорту й експорту у зовнішній торгівлі ЄС з КНР майже не змінилося за двадцять років: Європа імпортує вчетверо більше китайських товарів, ніж експортує своїх до Китаю.
Однак в абсолютних показниках дефіцит, відповідно, зростає: якщо в 2005 році ЄС закупив товарів з Китаю на 136,4 мільярда євро, а своїх продав на 47,8 мільярда (дефіцит – 88,6 мільярда), то в 2025 році різниця склала вже 359,8 мільярда євро.
Торговий дефіцит є типовим для країн з високим ВВП на душу населення. Наприклад, США також мають великий торговельний дефіцит з рештою світу. Проте це не означає, що інша сторона «обкрадає» країну з дефіцитом. Дефіцит свідчить насамперед про різницю в купівельній спроможності населення і наявність коштів на купівлю продукції з-за кордону.
У випадку ЄС це свідчить про великий попит у ЄС на китайську продукцію та велику купівельну спроможність європейців. І навпаки: для Китаю європейські товари є відносно дорожчими. Про які саме товари та продукцію йде мова – показує статистика за 2025 рік:
Основу китайського експорту до Євросоюзу складає електротехнічне обладнання – телефони, комп’ютери та інша персональна електроніка, а також вся супутня продукція (164,9 мільярда євро), та промислова техніка – ядерні реактори, котли, механічне обладнання (106,5 мільярда євро). Вже ці дві категорії за загальною вартістю перевищують весь європейський імпорт до Китаю.
Також Китай торік продав до Європи продукти органічної хімії – від добрив до фарб – на 34,1 мільярда євро, і транспорт (не рахуючи потягів) на 29,9 мільярда євро. Серед інших важливих пунктів китайського експорту до ЄС – меблі, посуд та інші побутові речі (21,3 мільярда), точні прилади – зокрема медичні та вимірювальні (16 мільярдів), іграшки та спортивне спорядження (15,8 мільярда), інші вироби з пластику (15,8 мільярда) і одяг (14,1 мільярда).
Перші позиції європейського експорту до Китаю майже ті самі, що й китайського – до Європи: промислове обладнання (45,3 мільярда), електротехніка (29 мільярдів), транспорт (16,4 мільярда), точні прилади (15,1 мільярда). Далі йде фармацевтика (13,6 мільярда), аерокосмічна техніка і обладнання (8,4 мільярда). Це – високотехнологічні галузі, для яких потрібні багаторічні інвестиції в дослідження та розробку.
Таким чином, ЄС та Китай найбільше торгують між собою засобами для виробництва і транспортом: дешевші китайські автомобілі, зокрема електрокари, зайняли важливу нішу в ЄС, а преміальний європейський автопром знайшов чимало покупців серед китайців.
Схожа ситуація і з електротехнікою: Європа продає в Китай високотехнологічні товари, зокрема від Siemens та Schneider Electric, потрібні КНР для виготовлення смартфонів, ноутбуків та іншої персональної техніки – яка потім експортується до ЄС.
Нагадаємо, з 2019 року Китай є головним експортером товарів до України, випереджаючи Польщу, Німеччину та Туреччину. У 2025 році Україна імпортувала товарів з КНР на 19,2 мільярда доларів.
Раніше «Слово і діло» розповідало про те, як змінювався обсяг торгівлі між КНР та США, а також про те, як росія та Китай співпрацюють під час великої війни в Україні.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»