«Немає війни» чи «ні війні»? Колонка Леоніда Швеця
Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.
Українська політика демонструє нищівну нездатність запустити нове покоління лідерів, про яких відомо, що вони лідери, хоч трохи за межами вузької тусовки.
Сергій Семочко зі СЗР – абсолютно загадкова фігура в історії минулих президентських виборів.
Близько п'яти відсотків українців готові перебратися в Росію, якщо їм за це заплатять. До США та ЄС безкоштовно готові переїхати 27 відсотків.
Літо в політичному сенсі – час тихий і підступний. Політична активність до кінця червня завмирає, щоб знову відновитися до Дня незалежності.
Арсену Авакову так часто доводиться демонструвати свою горезвісну виняткову принциповість і ефективність, рішуче реагуючи на гріхи своїх підлеглих, що просто не може не виникнути думка дати цій святій людині, нарешті, відпочити.
Любов і висока довіра до вітчизняної правоохоронної системи зіткнулися з любов'ю до незаслужено скривдженого виборцями Петра Порошенка.
Епізод із вишиванками Зеленських, схоже, вказує на утворення нової внутрішньогрупової норми, коли своїх впізнають за істерикою та синдромом Туретта.
Єдність реакцій президента і на президента під час розмови на мокрій галявині становить цікаву об'ємну картину для аналізу.
Єгор Фірсов – дуже показовий персонаж. У свої тридцять один він вже досвідчений політик, але всі роки в політиці для нього – суцільна низка розчарувань.
Ухвалення антиколомойського закону показало, що Володимиру Зеленському вдалося піти від надмірного впливу старшого партнера й не застрягти в позі подяки.
Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.
Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
Володимир Путін все далі втягує свій народ у м'ясорубку війну. Постачанням західної зброї в Україну він збирається протиставити наступ масами піхоти у стилі Першої світової війни.
Говорити росіянам про свою ненависть так само марно, як пробиватися до їхньої совісті та намагатися запевнити у втратах на фронті.
Дивуватися з того, що більшість росіян вважають за краще не помічати, що залишилися без майбутнього, не доводиться. Величезний народ живе в ілюзорній переконаності, що йому нічого не буде за те, що він влаштував бійню в Європі.
У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.
Розміщення ядерної зброї росії на території Білорусі вдарить тільки по Мінську, для України та НАТО абсолютно нічого не зміниться
Може виникнути питання, що робити з анексованими територіями й це може стати формальним приводом для спроби відмовити Україні
Білорусь тепер стає можливою мішенню ядерного удару НАТО, якщо путін вирішить піти ва-банк і почати ядерну війну
Децентралізація теплового постачання дозволить уникнути ситуації, при якому виведення з ладу ТЕЦ залишає без опалення ціле місто
Попри те, що резолюція не обов'язкова до виконання, з політичної точки зору – це дуже важливий крок
На юридичні наслідки ордера МКС очікувати не варто, а от російська пропаганда обов'язково використає цей інфопривід