Щоб більше не кортіло. Колонка Леоніда Швеця
У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.
Максим Плохой багато читав і намагався сформулювати свої специфічні уявлення в товстій книзі. Вийшло не дуже, людство не почуло. У підсумку все закінчилося спробою привернути увагу громадськості до прав домашніх тварин.
Ті, хто заявляється в якості претендентів на пост мера Києва, вирішують, що непогано б покерувати містом, якось раптово, ніяк себе не проявляючи в якості столичних патріотів, буквально ще за кілька місяців до виборів.
Нині настали лихі часи, які знову кинули Юлію Тимошенко й Олега Ляшка в обійми один одному.
Якщо завтра будуть вибори, за Порошенка проголосувало б 8,5 відсотка з усіх або 11,4 відсотка з тих, хто визначився. Може, це непогані цифри для політика-новачка, але для колишнього президента це несвіжі залишки популярності річної давності.
Україна перебуває в унікальній історичній ситуації, але зацікавленого обговорення обставин і перспектив немає. Вибір політики в цих умовах – це вибір зграї, в якій гавкати, а не вибір вектора розвитку.
Кандидат-сюрприз, який пообіцяв у 2019 році перетворити своє президентство в безперервний феєрверк, нині якось згас, не горить і інших не запалює.
Ректор Чернігівського техуніверситету Сергій Шкарлет був публічно викритий в крадіжці цілих шматків чужого тексту при написанні наукової роботи. Якби, звісно, це були тексти з виступів Вечірнього кварталу, Шкарлету було б непереливки.
Те, що почули всі, чужим вухам не призначалося, але банальна історія про невимкнений мікрофон повторюється час від часу, від країни до країни, і наша не стала винятком.
І в Юлії Тимошенко, і в Петра Порошенка, звісно, бажання поставити свої особисті неприємності в центр великої політичної картини й перетворити її в епічне полотно.
Зеленського таврували популізмом, викриваючи в ньому артиста, готового маму продати за оплески-рейтинги, але, схоже, він і маму все-таки не готовий продати, і популістом у найкращому сенсі цього слова не є.
У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.
Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.
Володимир Путін все далі втягує свій народ у м'ясорубку війну. Постачанням західної зброї в Україну він збирається протиставити наступ масами піхоти у стилі Першої світової війни.
Участь армії КНДР у російсько-українській війні обговорюється останні кілька тижнів. З точки зору Москви формальний привід для такої участі існує – присутність ЗСУ у Курській області.
Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
Дивуватися з того, що більшість росіян вважають за краще не помічати, що залишилися без майбутнього, не доводиться. Величезний народ живе в ілюзорній переконаності, що йому нічого не буде за те, що він влаштував бійню в Європі.
Розміщення ядерної зброї росії на території Білорусі вдарить тільки по Мінську, для України та НАТО абсолютно нічого не зміниться
Може виникнути питання, що робити з анексованими територіями й це може стати формальним приводом для спроби відмовити Україні
Попри те, що резолюція не обов'язкова до виконання, з політичної точки зору – це дуже важливий крок
На юридичні наслідки ордера МКС очікувати не варто, а от російська пропаганда обов'язково використає цей інфопривід
Білорусь тепер стає можливою мішенню ядерного удару НАТО, якщо путін вирішить піти ва-банк і почати ядерну війну
Децентралізація теплового постачання дозволить уникнути ситуації, при якому виведення з ладу ТЕЦ залишає без опалення ціле місто