Швець Леонід сторінка 14

Ветерани української політичної сцени, не маючи сил дострибнути до президента-непорозуміння, пожадливо чекають, коли його рейтинг впаде на їх рівень, щоб розтерзати сопляка.

З деяких пір у нас утворилася традиція, коли раптово президент скликає термінове засідання РНБО, а потім слідують рішення, від яких розходиться оглушливий резонанс.

Суддівське свавілля давно домінує серед серйозних громадських подразників, і було лише справою часу, коли черговий вирок поставить людей на вуха.

Те, що Порошенко є в першу чергу власником заводів, газет, пароплавів, а вже потім найвидатнішим українським президентом і лідером всього найбільш патріотичного в патріотичному співтоваристві, це дуже важлива обставина.

Проєкту України немає у неї самої. Неможливо допомогти тому, хто всіляко демонструє, що ніякої допомоги, крім фінансової, не потребує і просто відверто чинить опір будь-яким зусиллям, які б облагородили личину і осучаснили нутрощі.

Слуги народу намагаються визначитися з партійною ідеологією, однак яка ідеологія, якщо відсутній її носій.

На з'їзді партії 29 січня Сергія Притулу вивели зі складу політради, і він перестав бути заступником керівника партії. На відміну від Славка, Сергій зовсім не мав наміру це робити сам, його просто прибрали.

Справжня загроза Зеленському та його партії, що так толком і не відбулася, виходить не від тих партійних лідерів і проєктів, які є, а від тих, які можуть з'явитися з претензією на «нову новизну».

Зеленський після рішення притиснути Медведчука немов знову знайшов хребет, який з нього останнім часом, здавалося, вийняли.

Протягом останніх семи днів відбулися події, які ніяк до пересічних не віднесеш, і від яких стає по-справжньому погано.