Інтерв'ю в.о. керівника САП Максима Грищука: Ми не можемо навіть справу відкрити без Офісу генпрокурора

У серпні 2020 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький подав у відставку. Про причини такого рішення він не розповів. Відтоді його обов'язки виконує перший заступник керівника САП Максим Грищук. За цей час САП запам'яталася деякими гучними історіями, зокрема, кількома закриттями справи про багатомільярдні збитки від формули «Роттердам+», врученням підозри заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову, народному депутату від фракції «Слуги народу» Олександру Юрченку (після підозри його виключили з фракції) та іншими історіями. В інтерв'ю журналіст «Слово і діло» Олег Новіков розпитав в.о. керівника САП Грищука про проблеми в роботі без повноцінного керівника САП, про гучні розслідування та інше.

Конкурс на головного антикорупційного прокурора

– Ви не пройшли етап доброчесності з конкурсною комісією на посаду керівника антикорупційної прокуратури. Єдина причина, яка була, це результати поліграфу. На засіданні навіть розголосили дані з цього дослідження. Чи є це порушенням роботи комісії та взагалі підставою для не проходження доброчесності?

Згідно з положенням про проведення конкурсу розголошувати результати проходження поліграфу не можна, тому це є порушенням. Хоча, це ж не самоціль пройти доброчесність, а взяти участь у конкурсі і пройти його до кінця. Конкурс розглядаю саме з тієї точки зору. Я пояснював комісії, що я мав на увазі, коли проходив поліграф і говорив: так чи ні. Однак, це не цікавило членів комісії, коли вони цитували дослідження. Вони не мали права його розголошувати. Прикро, але, я думаю, що цей конкурс іде в незрозумілому напрямку, бо поки що допустили лише одного (детектива Національного антикорупційного бюро Олександра Клименка – ред.). В мене склалося таке враження, що рішення стосовно мене було суб’єктивне. Є два табори: одні підтримують одних, а інші – других, а в результаті нікого не пропускають.

– Це дійсно дуже дивно, вони три дні поспіль нікого не пропускали далі по конкурсу. А тих, до кого не було претензій, то голосували проти за результатами поліграфу. Хоча член комісії Драго Кос казав, що це порушує порядок роботи…

На мою думку, може бути багато оскаржень. Постає питання про довіру до результатів. Інші кандидати не пройшли (через поліграф ‒ ред.), а зараз члени комісії, чи домовилися, чи зрозуміли, що так далі неможливо робити і треба когось пропускати. Тоді питання в перших кандидатах, які до літери «К», чому їх не пропустили через поліграф. Через те, що в них були перші літери алфавіту? Це теж викликає відчуття несправедливості.

– Будете оскаржувати рішення комісії стосовно себе в суді? Це ж підстава для оскарження.

Поки що розглядаю варіант оскарження в порядку положення, тобто, самій комісії. Тому що тут складна ситуація, бо оскаржувати треба до Окружного адміністративного суду міста Києва, щодо окремих суддів якого у нас є кримінальні провадження. Я там у складі групи прокурорів.

– Щодо поліграфу. Вказані дослідження проводила Всеукраїнська асоціація поліграфологів, де керівником є Тетяна Морозова. Вони вже проводили відбір у Міністерстві внутрішніх справ і Державному бюро розслідувань. У них російське обладнання та стандарти. Чи не викликало це подив?

Я до цього моменту не занурювався в принципи роботи цих поліграфологів і якими принципами вони керуються. Я в принципі у житті один раз тільки проходив поліграф, а це був другий. Дехто його проходив частіше. В мене особисто такого досвіду не було. Я давав відповіді як питалося на поліграфі, а що в них там є певні методики – це вже в подальшому стало відомо. Знову ж таки, якщо поліграф спочатку носив рекомендаційний характер, то зараз він стає основним фактором непроходження кандидата на доброчесність, на мою думку, це порушення.

– Коли комісія розглядатиме скарги кандидатів на непроходження доброчесності?

Наскільки мені відомо, скарги вже подаються. І взагалі, це питання до комісії.

Статус в.о. і проблеми з повноваженнями.

– Максиме, ви наразі обіймаєте посаду виконувача обов’язків керівника САП. Які труднощі з виконанням обов’язків, крім призначення групи прокурорів, санкцій щодо спецсуб'єктів?

Це фактично й є проблемами. Питання стоїть у призначенні службових розслідувань, але в законодавстві неоднозначно прописано. Всі положення писали у 2015-2017 роках, коли в нас не було таких проблем. Був керівник-заступник генерального прокурора з повноваженнями, а за останній рік виявилось дуже багато особливостей посади саме виконувача обов’язків. Це все можна узагальнити і сказати, що є низка моментів, які було б добре удосконалити і прописати в законодавстві або в положеннях про САП. Це і неможливість призначати групи прокурорів, хоча, наприклад, прокурор району або його заступник має такі повноваження. А ти перший заступник антикорупційного прокурора зі статусом в.о. і таких повноважень не маєш, бо ми перебуваємо в структурі Офісу генпрокурора. В антикорупційній стратегії прописувалося і міжнародними організаціями досліджувалися ці питання та європейцями зазначалося, що можна змінити статус САП чи розширити повноваження. Це точно додало б нам оперативності і можливості більш незалежно виконувати свої функції, оскільки зараз групи призначає генеральний прокурор. У тому числі генпрокурор підписує санкції стосовно низки осіб та підозри, процесуальні документи. Можливо, треба знайти компроміс чи якусь розумну межу, яка б дозволила розширити повноваження в.о. керівника САП та його заступників. Ситуація зараз оголила ці проблеми дуже сильно.

– Чи є проблеми із початком розслідувань – внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань?

Із внесенням до ЄРДР та сама історія. Ми (працівники САП – ред.) можемо внести відомості, але підтверджує керівник органу прокуратури або заступник. У мене таких повноважень немає, флешки також. Пишемо рапорти на ОГП і чекаємо поки нам погодять або не погодять.

– Скільки часу на це витрачається?

Тиждень або два тижні. Може бути швидше – 3 чи 4 дні. Групи прокурорів підписуються десь від 3 днів, а може бути і 2 тижні. Тобто витрачається багато часу, ми втрачаємо цей час, де ми б могли його використати інакше. Я навіть не можу підписувати відповіді народним депутатам.

– А хто зараз є заступником керівника САП?

У нас зараз всі виконують обов’язки. Є я – виконувач обов’язків керівника САП, є ще по наказу колишнього керівника САП Назара Холодницького в.о. заступника голови САП Віталій Пономаренко. У даному випадку я є в.о. керівника антикорупційної прокуратури на підставі положення про САП, де написано, що у випадку відсутності керівника САП його обов’язки виконує перший заступник або заступник згідно з наказом. Був наказ про призначення мене в.о. керівника САП, але ми знаємо цю історію. Його скасували.

Гучні справи: Роттердам+, ПриватБанк

– Проблеми з повноваженнями про призначення групи прокурорів були й у справі про формулу «Роттердам+». Генпрокурорка Венедіктова змінила старшого групи прокурорів Пономаренка після тривалих спроб це зробити ще восени 2020 року. Чому саме Дениса Демківа призначили старшим групи і в.о. начальника п’ятого відділу САП? В основному він займався саме хабарними справами, а не економікою.

Не можу сказати, бо я дізнався про цю новину з Facebook генпрокурора і зрозумів, що поміняли групу. Для нас це також була несподіванка.

– У вас же є спеціалізація всередині САП?

В нас є внутрішня спеціалізація, навантаження по прокурорах. У кожному випадку, коли надходить повідомлення з НАБУ, що вони почали розслідування, ми визначаємо той чи інший відділ, який здійснюватиме процесуальне керівництво в цьому провадженні. Є спеціалізація, наприклад: є хто розслідує економіку в оборонній сфері; є хто розслідує економіку по землі більше; є хто по державним великим підприємствам енергетичного комплексу. Тобто, є такий негласний розподіл між відділами (всього у САП 6 відділів – ред.). Цей розподіл полягає в тому, що раніше відділи займалися подібними справами, мають певний процесуальний досвід і мають справи вже в суді по таких же напрямках. Тому прокурор уже більш обізнаний у цій тематиці і йому буде простіше та якісніше здійснювати процесуальне керівництво. Хоча у нас всі відділи, які розслідують і економіку, і хабарі, і недекларування.

– Демків не пройшов етап доброчесності в конкурсі на посаду повноцінного начальника п’ятого відділу САП. До нього була багато запитань, у тому числі, щодо справи «Роттердам+». Він заперечував навіть наявність у САП прокурора, який готовий іти до суду з цією справою, хоча такий є. Цей прокурор розслідував провадження від самого початку до поки його не прибрали напередодні вручення підозр на Віталія Пономаренка. Чому взагалі змінили цього прокурора і зараз ігнорують його позицію?

З приводу зміни прокурора на Віталія Пономаренка мені невідома позиція, бо змінював тоді колишній керівник (Назар Холодницький – ред.) групу. Яка там була історія – я не знаю. Я став дізнаватися про справу, коли включився у розгляд скарг детективів НАБУ на закриття справи «Роттердам+». Є також у групі прокурор, якого не виключали, і він дійсно готовий іти зі справою до суду. Наскільки мені відомо - його позиція не змінилася. Тому ось така інформація.

– НАБУ писало, що Демків відмовився заслуховувати справу у вашій присутності. Це правда?

Був лист щодо заслуховування, я його розписав на старшого групи (Демківа – ред.). Я так розумію, що він не визначив необхідності заслуховувати і просто ухвалив рішення про закриття. Хоча в мене ті самі питання виникають, що і до попереднього старшого групи прокурорів: чи враховані всі обставини у справі та рішення суду, який скасував закриття справи.

– Як я зрозумів, підставою для закриття, що у Пономаренка, що у Демківа, була відсутність збитків і суперечливі експертизи…

Так, я знову хочу повторитися ще раз, є прокурор, який готовий іти до суду з цим провадженням і він вбачає там підстави, склад і він готовий підтримувати державне обвинувачення. Я б не робив категоричних висновків, що немає збитків, до того ж, якщо є альтернативна думка.

– Старший групи прокурорів перед комісією заявив, що у справі «Роттердам+» закінчилися строки розслідування. Це правда?

Наскільки мені відомо строки там є. В квітні ми це підтверджували. Крім того, є ухвала суду, яка підтверджує, що строки є для розслідування. Чому він так сказав, ну це його відповідальність як прокурора. Я думаю, що це також може бути предметом оскарження і перевірки.

– Детективи НАБУ ще подали заяву до Вищого антикорупційного суду про відвід Демківа…

На скільки я розумію, так, є таке звернення і це суд буде розглядати.

– Є у вас ще одна гучна справа – щодо ПриватБанку. У ній уже є підозрювані за двома епізодами розтрати коштів ще до націоналізації. Ці підозри підписала генпрокурор. Чи відомо, чому детективи пішли саме до Венедіктової? Для цього ж не було необхідності, будь який прокурор міг їх підписати.

Групу змінила сама генпрокурор і включила туди себе. На той час старший групи був на лікарняному і, я так розумію, надійшли як раз висновки експертизи. Склався «пазл», ми так його називаємо, коли експертиза підтвердила збитки і що дійсно цими діями завдано негативні наслідки. Тому було ухвалено рішення, що це є достатня підстава для оголошення підозр. Повідомили про підозру спочатку двом особам, а потім ще трьом.

– Чи перевіряється за цими епізодами причетність колишніх власників банку?

Ми не можемо розголошувати, кого ми перевіряємо чи анонсувати підозри. Наразі є п’ять осіб, частина є в розшуку. Вживаються заходи щодо міжнародних звернень, міжнародних запитів.

– Вже до Інтерполу звернулися?

Ми плануємо звернутися, бо тільки 2 червня було рішення суду про заочний арешт колишнього голови правління ПриватБанку. Сторона захисту може це рішення оскаржити. Стосовно іншого розшукуваного фігуранта ще тривають процесуальні дії. 7 червня буде повний текст (інтерв’ю записувалося 4 червня – ред.) і тоді ми зможемо звернутись в Інтерпол - тоді вони будуть розглядати. Процес триває.

– Будете пробувати екстрадувати Дубілета в Україну?

Звичайно, ми йдемо за процедурою. Ми скеровуємо в Інтерпол, якщо він виявляє цю особу десь на території тих країн, які співпрацюють, то будемо пробувати екстрадувати.

– Адвокати Дубілета кажуть, що їх клієнт проживає в Ізраїлі і детективи про це були повідомлені. Чи відповідає ця інформація дійсності?

В нас є багато підозрюваних, які зазначають, що вони перебувають в тій чи іншій країні, вони готові, але чомусь вони десь там, а не в Україні, коли слідство триває тут. Тому особа відсутня на території України, де ми маємо повноваження вчиняти ті чи інші процесуальні дії, зокрема, затримувати. А оскільки особи немає в України, то ми вживаємо заходів щодо екстрадиції, якщо буде відомо місце перебування особи в Ізраїлі, то ми туди звернемося теж міжнародними каналами з метою екстрадиції. Процедура тільки розпочинається.

– Ще захист може оскаржити…

Це їхнє право, нам треба звернутися в Інтерпол, щоб вони виставили «червону картку». Після того можемо звертатися з екстрадицією, якщо особу знайдуть.

– На скільки в Україні зараз «відточена» процедура міжнародного розшуку та екстрадиції у Вищому антикорупційному суді? До його створення були проблеми навіть із заочним арештом у Солом’янському суді Києва.

Заочний арешт – це спеціальне розслідування. Будемо зараз вирішувати питання про спецрозслідування, якщо особа буде надалі переховуватися. У нас є певна практика і зараз триває судовий розгляд по спецрозслідуванню за відсутності особи (газова справа колишнього нардепа Олександра Онищенка – ред.).

– Скільки загалом у НАБУ і САП кримінальних провадження стосовно ПриватБанку, бо якусь кількість вам передали з ОГП?

Наприкінці 2019 року до НАБУ з інших органів передано 5 кримінальних проваджень щодо колишнього менеджменту Приватбанку та 2 кримінальні провадження щодо дій посадових осіб НБУ при націоналізації. Окремі з них об’єднані. Наразі у нас в провадженні 3 справи щодо колишнього менеджменту Приватбанку, в одній з яких повідомлено про підозру 5 особам.

– А що зі справою ПАТ «Укрнафта»? Там нібито детективи скеровували проєкти підозр неодноразово і прокурор надавав детективам вказівки…

Там є багато епізодів. Частина з них є в процесі дослідження на предмет їхньої доказовості і перспективності. За частиною епізодів тривають активні слідчі дії. По чому і по яких епізодах – це таємниця слідства. Є бачення в прокурорів і детективів, що треба провести ще низки слідчих дій.

– Чи пов’язані ці епізоди з рішеннями у господарській справі про визнання недійсними угоду про купівлю та продаж нафти ПАТ «Укрнафта» у приватної компанії?

У нас є два епізоди, в яких ми працюємо. Я не можу сказати, чи вони пов’язані з цими рішеннями. Ми не хочемо розкривати зараз цю інформацію.

– Директор НАБУ Артем Ситник на одній із прес-конференцій заявив, що детективи НАБУ скеровували до САП проєкти підозр стосовно двох екснардепів від «Блоку Петра Порошенка» – Олександра Грановського та Ігоря Кононенка. Як ця історія закінчилася?

Ця справа наразі зупинена у зв’язку з виконанням міжнародно-правових доручень. Так є низка підозрюваних, це стосується Одеського припортового заводу про продаж добрив за заниженою вартістю через прокладку. Наразі там четверо осіб, яким повідомлено про підозру. Справа розслідується, жива. Там є запобіжні заходи, застави, вони безстрокові. Обов’язки не продовжувалися. В 2020 році на оперативній нараді керівництва НАБУ і САП обговорювався проект однієї підозри, однак тоді було прийнято рішення про недостатність доказів для її оголошення.

– Наразі триває дивна історія з одним із ваших підозрюваних – колишнім суддею Миколою Чаусом. Чи відомо вам, де він перебуває? Я знаю у вас є дві справи: одна стосовно одержання хабара, а інша – вивезення Чауса з України.

Є такі справи. Ми теж спостерігаємо цю історію. Вона нам не подобається, оскільки ми вже почали процедуру екстрадиції з Молдови. Це останнє відоме нам місце його перебування. Там пройшов певний етап судових слухань, оскаржень. Ми мали надії, що через суд ми таки доб’ємося екстрадиції підозрюваного.

– Здається, там залишалося одне останнє рішення щодо притулку та самої екстрадиції…

Так. Там залишалося рішення про відмову у визнанні його політичним біженцем і надання притулку. Він оскаржував це рішення і воно блокувало можливість екстрадиції. Можливо, це б було не так швидко, але, принаймні, це був би рух уперед.

– Влада Молдови до вас не зверталася стосовно Чауса після його викрадення?

Ні, ми всю інформацію надали ще в 2017 році, як тільки виявили його у Молдові. Тоді ще детективи надавали інформацію і була комунікація з прокурорами Молдови. У нас був нормальний зв’язок. Чотири роки ми намагалися його екстрадувати.

– Детективи НАБУ не знають, де Чаус?

Цю інформацію ми також дізналися зі ЗМІ. Всі здивовані і обурені, бо фактично нам цей процес екстрадиції заблокували в такий спосіб. Взагалі, яка тепер буде значимість процесу в судах Молдови, якщо він знайдеться в іншій країні? Це все ми будемо знову починати спочатку.

– А друге провадження про його вивезення з України, воно розслідується?

Воно фактове, але розслідується. Тривають слідчі дії.

– Поговоримо про оборонний скандал за минулої влади. Ви були старшим групи прокурорів у цих справах. Нещодавно апеляційна палата ВАКС передала справу сина колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського Ігоря до Солом’янського суду Києва. Судді там розділилися: троє були за передачу в іншій суд, а двоє – за те, щоб залишити у ВАКСі. Що буде далі з цим?

Насправді САП теж не подобається, що цю справу АП ВАКС вирішила відправити до Солом’янського суду Києва. Ми плануємо це оскаржити в Касаційному кримінальному суді.

– А хіба воно оскаржується?

Ми будемо пробувати. Нехай Верховний суд скаже останнє слово. У нас є низка осіб, які також слухалися по тих епізодах стосовно приватної компанії «Оптимумспецтедаль». Стосовно деяких осіб уже є затверджені угоди про визнання винуватості.

– Частину з них не затвердили, лише з «дрібнішими фігурантами»…

З дрібнішими затвердили, оскільки вони надали викривальні покази в тому числі. Це судові рішення, які набули чинності. Ще частина угод слухається. По одному з підозрюваних (Віталію Жукову – ред.) задовольнили клопотання про звільнення його від відповідальності за надання неправомірної вигоди по строках давності. Тобто суд підтвердив факт вчинення злочину і вину особи, однак через норми закону щодо давності (події 2015-2016 рр) закрив справу. Є ще низка осіб, стосовно яких завершили слідство і триває ознайомлення з розслідуванням. Після чого буде вирішуватися питання, в якій саме суд вони будуть скеровуватися.

– А що буде з угодами, які підписані з Віталієм Жуковим та Андрієм Рогозою?

Будемо звертатися до суду. Закон нам забороняє повторно звертатися з угодою в тому самому провадженні. Вони всі визнають провину і всі обставини не заперечують. Ми це пояснювали Вищому антикорупційному суду, але вони вирішили відправити справу в Солом’янський суд.

– У цій же справі був ще один фігурант-директор державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод» Сергій Філоненко, якому Жуков нібито надавав хабаря, за цим фактом самому Жукову повідомляли про підозру. Чи тому фігуранту вручили підозру?

Цій особі підозру не вручали, він є спеціальним суб’єктом. Ми скеровували до Офісу генпрокурора і на цьому все. Насправді, там дивна ситуація, бо Жукову повідомили про підозру у дачі хабара, а кому він його надав – підозру не вручили. Цей фігурант є депутатом, а тому ми не можемо підписати підозру (Філоненко є депутатом Ізюмської міської ради Харківської області – ред.).

– А що з усім масивом листувань, які частково оприлюднили журналісти Bihus.info? Директор НАБУ Артем Ситник говорив, що листування передали вже відредагованими. Пам'ятаю ексгенпрокурор Юрій Луценко повідомляв, що в них є експертиза, яка підтверджує справжність листувань.

Частину листувань, про які тоді говорив генпрокурор, передав його заступник-головний військовий прокурор до НАБУ у цікавий спосіб. НАБУ ці документи успішно долучило до матеріалів справи і забули його дошити до тому і воно там у них лежало більше року. Потім був медіа-скандал – частині посадових осіб пороздавали догани. Ми почали все це по крупицях збирати. Нам процесуально пощастило і ми знайшли копію цих записів на одному з комп’ютерів, який вилучили. Вони частково підтвердили листування і ми змогли це використати, вони лягли в основу підозру ряду осіб… Лише частина листувань у нас була, щось підтвердили покази осіб.

– Але сам носій, звідки вони взяті, віддала Головна військова прокуратура. Це телефон Жукова. Його знайшли? Дії ГВП якось перевіряються?

Не знайшли. Прокурори ГВП тоді мотивували повернення цього телефона судовим рішенням і тому їм важко щось інкримінувати. Але сам факт, що вони віддали головний речовий доказ…Ті прокурори потім звільнилися, але ще раз хочу нагадати, що ряд осіб зараз співпрацює зі слідством, в тому числі і по цій інформації.

– А що з самим великим розслідуванням стосовно поставок запчастин до бронетехніки?

Там частина епізодів пішла до суду, детективи розслідують зараз ще фактові. Частина пішла в цей епізод з легалізацією та ухиленням від сплати податків – стали основою для підозр. Деякі особи вже засудженні за цими фактами.

– Також НАБУ і САП розслідували й інші справи по оборонці, де фігурував Харківський, Житомирський та Київській бронетанкові заводи. У Харківському вручали підозри, але потім їх скасували. При чому вручали гучно, оголосивши про це на прес-конференції. Що зі справами зараз?

Справу по епізоду з підозрами по ХБТЗ закрили прокурори, а саме фактове провадження пішло за підслідністю. Стосовно ЖБТЗ у нас є три провадження, а по КБТЗ – два провадження.

– По Київському про броню…

Є броня, там проблеми з експертизою. Не могли визначити, чи то є збитки. Прокурори писали у справі вказівки, які наразі виконані не до кінця. Тому ті справи так і залишилися фактові. Ті, які були перспективні, ми розслідуємо.

– Що з нового у вас є по оборонці?

Нещодавно вручили підозри у справі шосткінського заводу «Імпульс». Там є колишні і чинні посадовці державної фірми «Укрінмаш». Там де залучили прокладку аби підвищити вартість контракту. Сама ця компанія нічого не виконувала.

– Наскільки зараз складно дізнатися, хто є власником таких офшорок-прокладок? Там здається прописка в Арабських Еміратах.

У нас є низка проваджень, які йдуть через Арабські Емірати інші країни Близького Сходу, наприклад, у справі «Спецтехноекспорту». Ми звертались із запитом про міжнародну допомогу. Окремі країни дають інформацію і кажуть, хто власник. Деякі країни просто ігнорують запити - ми не можемо на них вплинути чи змусити.

– Чи відомо, що зараз зі справою заступника керівника Офісу президента Олега Татарова?

Я востаннє про неї чув інформацію у березні, коли Офіс генпрокурора оскаржував непродовження строків слідства. Що там далі відбулося – невідомо.

– Далі ОГП вирішив попросити роз’яснення того ж рішення, яким відмовилися продовжити слідство у справі Татарова, а після відмови вирішив оскаржити і це рішення…

На мою думку, це розтягування в часі, щоб зняти медійну напругу.

– А чи були після справи Татарова ще схожі прецеденти, коли через Печерський суд намагалися забрати справу в НАБУ і САП?

Є ще по ВіЕйБі банку. Тут сторона захисту намагається НАБУ і САП переконати, що є рішення Печерського суду, яким зобов’язано офіс генпрокурора визначити підслідність у справі за іншим органом. САП оскаржила це до апеляційної палати ВАКС, а та, своєю чергою, витребувала матеріали.

– Зараз у Печерському суді є трошки інші історії. Слідчі судді зобов’язують ОГП здійснити перевірку законності оголошенням ваших підозрюваних у міжнародний розшук. Такі рішення були у справах рідного брата ексголови Держінвестпроєкту Владислава Каськіва Олександра та колишнього міністра екології Миколи Злочевського.

Насправді міжнародний підрозділ не може перевіряти законність процесуальних дій у наших провадженнях. Дійсно, відповідно до положення, яке ухвалено ще до створення САП, вони можуть перевіряти ті документи, які їм даються на підпис для надсилання запиту на екстрадицію. Але втручатися в дискреційні повноваження прокурора і давати оцінку – це точно не їхні повноваження.

– До речі, нещодавно були нові підозри у справі Бахматюка. Скільки загалом підозрюваних і чи була повторна спроба одержати підпис від ОГП для екстрадиції олігарха з Австрії?

Разом уже 16 підозрюваних. Справа зараз зупинена через міжнародні запити. Строки у справі ще є. Історія з екстрадицією так і залишилася на тому ж місці. Не пішов запит з України на екстрадицію.

– А як ОГП аргументує свою відмову?

Мотивується рішенням міжнародного департаменту, що їм відомо місце перебування. І вони це трактують так, а ми трактуємо інакше, оскільки в нас є рішення суду про заочний арешт одного з фігурантів. Навіть якщо ми зможемо отримати підпис про екстрадицію, не факт що Австрія виконає екстрадицію. Та і сам підозрюваний може бути в іншому місці, як тільки запит надійде в Австрію. Ми також можемо піти шляхом заочного засудження. Ми так екснардепа Онищенка вже ловимо четвертий чи п’ятий рік.

– Коли у справі Бахматюка завершать слідство стосовно фігурантів, які в Україні? Там ВАКС уже кілька разів скасовував постанову про зупинення розслідування.

Ми чекаємо поки надійдуть усі матеріали, а саме відповіді на міжнародні запити. Будемо ухвалювати рішення, не будемо ж вічно чекати.

– Троє в розшуку, а всі інші в Україні?

Так, вони в Україні.

– А чи є у НАБУ і САП рішення про заочний арешт сестри Бахматюка Наталії Василюк? Там ніби вже понад рік триває оскарження відмови слідчого судді у заочному арешті.

Це може тривати довго, оскільки там не ходять адвокати. Вони можуть вічно заявляти якісь клопотання. Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє в окремих випадках і це є проблема через затягування розумних строків розгляду.

– Вже більше року як завершилося слідство у справі екснардепа Максима Микитася та колишнього командувача Національної гвардії Юрія Аллерова. Що там з нею?

Ми плануємо звернутися до суду з клопотанням про обмеження сторони захисту в строках на ознайомлення з розслідуванням НАБУ і САП. Там багато томів у справі, багато осіб, адвокатів. Складна справа. Ще не всі ознайомилися.

– А як справа одеського бізнесмена Вадима Альперіна?

Там теж виконується ст. 290 КПК, слідство завершено. В ній теж будемо звертатися з обмеженням сторони захисту, бо довгий час особи знайомляться.

– Історія з припиненням його українського громадянства ніяк не повпливала?

Злочин вчинено на території України і не важливо, чи має особа українське громадянство.

Вироки антикорупційного суду та втечі

– Антикорупційний суд продовжує виносити вироки, як обвинувальні, так і виправдувальні. Але деякі засуджені тікають від їх виконання. Вже троє таких осіб оголошені в розшук і ще один теж втік…

Тих, що втікають, меншість. Уже є більше десяти вироків і деякі з них уже виконуються. Прокурори кожного разу просять взяти під варту обвинувачених, якщо є ризики. Суд ці ризики оцінює і надає оцінку. Просто так сказати, що обвинувачений може втекти без будь яких передумов – це дуже важко обґрунтувати, та й суд навряд чи таке задовільнить. За виконанням вироків має стежити поліція, а є ще кримінально-виконавча інспекція. Якщо розшук, то дільничий шукає за місцем проживання чи реєстрації.

– Є певна категорія справ, яка дуже повільно слухається. Наприклад, одна з таких стосовно екснардепа Миколи Мартиненка. Там уже скоро рік як не відбуваються засідання по суті, адвокати не приходять. Їх намагаються притягнути до відповідальності, але комісії адвокатури цього не роблять.

Це те, що вже ми обговорювали. Якщо є завдання затягнути, то у них є всі повноваження для цього. Прокурори вживали заходів і навіть зверталися щодо внесення змін до КПК. ВАКС теж звертався. Я знаю, що є вже якісь проєкти щодо внесення цих змін. Вони стосується надання повноважень суддям притягати до відповідальності за неповагу до суду сторони процесу.

– А є інші схожі справи, де відбувається затягування?

Є такі, там де вже навіть дійшли до фінальної стадії, а потім імітується хвороба. Є низка хабарних справ, де особа не може прийти, вічно на лікарняних.

– Нещодавно ВАКС виправдав суддю Господарського суду Харківської області Тетяну Денисюк. Її справа пов’язана з газовою екснардепа Онищенка. Чи будете оскаржувати вирок?

Ми будемо оскаржувати цей вирок. Ми точно не погоджуємося з цією позицією суду. Вже подали апеляційну скаргу.

Цивільна конфіскація, декларації і збагачення

– САП уже подала два позови про цивільну конфіскацію. Обидва вони стосуються народних депутатів Іллі Киви та Михайла Волинця. Вже є призначені засідання?

Вони вже призначені (позов стосовно Волинця призначили на 14 липня – ред.) і визначена колегія з трьох слідчих суддів. Вони як раз розглядають ці справи щодо цивільної конфіскації. Наразі подали два позови і ще один планується. Нарешті пішли матеріали. Чому так? Бо закінчився період декларування, посадовці подали декларації за 2020 рік. З’явилася можливість аналізувати повний рік декларацій. Ми хочемо провести координаційну нараду з керівниками всіх органів правопорядку щодо цивільної конфіскації. Десь на червень плануємо і роз’яснимо, що ми хочемо, бо суб’єкт подачі позовів – прокурор САП, але ініціювати скерування матеріалів до САП можуть усі, в кого є така інформація.

– Чи вбачаються якісь проблеми з цими позовами юридичні?

Поки важко сказати. Можна сказати, що ми вирішуємо проблеми по мірі їх надходження. Спочатку вирішували як подати цей позов. Тепер треба дивитися як суд буде реагувати на ті чи інші доводи, як буде розглядати. Це на практиці треба перевірити. Цивільний процес дещо простіший, оскільки в ньому не треба доказувати все поза розумним сумнівом, що є тільки така версія і ніяка інша. Тут може бути просто розумний сумнів, який є в прокурора і він мотивує його доказами. Він ці докази дає в суд і вже інша сторона має довести протилежне, дати інші докази, які спростують версію прокурора, та доведуть законність набуття цього майна. Тут триває змагальний процес. Це цікавий механізм.

– Чи є якісь строки для розгляду цих позовів?

Це загальна цивільна процедура. Строку немає.

– Це не перетвориться на нескінченні затягування?

Ми вбачаємо, що це буде швидше.

– Разом із цивільною конфіскацією повернули відповідальність і за незаконне збагачення. Чи є вже якісь справи?

Десь близько 5 справ. Одна вже в суді стосовно колишнього податківця (експершого заступника начальники податкової служби Києва Миколи Ільяшенка – ред.).

– А як із недостовірним декларуванням? Чи взагалі є сенс його розслідувати на такому рівні? Це нетяжкий злочин, покарання невелике і маленькі строки давності. До того ж, раніше суд жодного разу не ув’язнював когось за цей злочин.

Частково розумію ваш скептицизм і він є навіть в якійсь частині обґрунтованим. Дійсно, тих чиновників, яких ми притягаємо до відповідальності, їх вперше притягають, а тому їм не призначають найсуворіше покарання. Це стаття завжди повинна йти парою з незаконним збагаченням. Наявність цієї статті змушує чиновників вносити відомості до декларації і ми вже після аналізу ухвалювали рішення, чи є це кримінал або можна звернутися з позовом про цивільну конфіскацію.

– Багато вже справ про недекларування? Нещодавно порушили справи стосовно трьох чинних нардепів…

Так, відомості внесли таки до ЄРДР. Зараз активно розслідується. Після завершення періоду декларування простіше аналізувати та співставляти інформацію.

– А чи є острах, що знову Конституційний суд все «відкатить» назад?

Від цього ніхто не застрахований. Можуть визнати неконституційними й інші статті, наприклад, 191 Кримінального кодексу України про розтрату майна.

Текст: Олег Новіков

Фото: Олена Тян