Доступ до телевізора: як зміниться життя українців із переходом на цифрове мовлення

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Відсьогодні й у найближчий місяць українців очікує справжня революція в питанні перегляду улюблених телеканалів. Змінюється сам принцип передачі та прийому телевізійного сигналу – замість аналогового буде цифровий.

Перехід на цифрове мовлення в технічному плані дає кілька суттєвих переваг. Перш за все це якісніша «картинка». А ще стабільніший сигнал та можливість передавати на одному діапазоні більшу кількість телеканалів.

Що ж усе це означає на практиці? Перш за все, щоб мати можливість дивитися звичні телеканали, громадянам доведеться позбутися старих телевізійних антен, обладнати власні телевізори цифровими тюнерами або за можливості під’єднатися до кабельного телебачення. Щоправда, відключення від аналогового мовлення відбуватиметься за певним графіком й не відразу в усіх регіонах України.

Із планами Нацради з питань телебачення і радіомовлення та Кабміну, зафіксованими на папері, поки що все зрозуміло, але залишається чимало ризиків. Перш за все це комунікативна робота із самими українцями, які все ж можуть бути необізнаними щодо таких планів влади. По-друге, дискусійним залишається питання, чи зможуть цілком технічні обставини перешкодити доступу українців до певних телеканалів. Саме останній нюанс є дуже цікавим в контексті наближення виборчого сезону 2019 року.

Не «цифрою» єдиною

Перехід на так зване «цифрове мовлення» вже кілька разів відкладався. Причин кілька – необхідність технічної підготовки, недостатня кількість приймачів, неготовність самих українців (особливо малозабезпечених верств) до переходу на «цифру», недостатня поінформованість і, звісно, питання національної безпеки.

Яким ЗМІ довіряють українці: майже половина вірить телебаченнюУкраїнському телебаченню довіряє майже половина українців, а російському - лише 7% опитаних. При цьому на сході країни російській пропаганді все ще вірять 20% українців

Тож ще минулого року уряд переніс кінцевий термін переходу на цифрове телебачення з 30 червня 2017 року на 30 березня 2018-го. Хоча від початку планувалося перенести кінцевий термін на рік – до червня 2018-го. За фактом, так і сталося: вже на початку поточного року Нацрада двічі змінювала терміни в «Плані поетапного вимкнення аналогового телерадіомовлення», який передбачає перенесення термінів серпень і пропонує кілька етапів подальшого переходу на цифрове телебачення. Уряд затвердив цей документ.

Крім того, про пропозицію пришвидшити перехід на цифрове мовлення в досить ультимативній формі заявив президент України Петро Порошенко. В квітні він, звертаючись до голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка, наголосив на тому, що повний перехід на «цифру» має бути здійснений не пізніше ніж 1 липня 2018 року. «План переходу на цифрове телебачення, який ви розтягнули на 2 роки, неприйнятний. Час у вас є до липня, більше вам не потрібно. Ви не вірите ані у власні сили, ані в Україну, а я хочу додати вам оптимізму», – підкреслив президент під час наради з питань протидії інформаційній агресії Росії.

У реальності від сьогодні на цифрове телебачення повністю перейдуть лише Київ та Кіровоградська область. У столиці вимкнуть 18 передавачів 12 загальнонаціональних телеканалів та телеканалу «Київ». У 20 містах Кіровоградській області, включно з обласним центром Кропивницьким, вимкнуть передавачі 13 загальнонаціональних телеканалів та одного місцевого.

Далі – більше. З 1 вересня мають бути відключені від аналогового мовлення решта регіонів України, за винятком тих, які межують із тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, анексованим Кримом. Також не відімкнуть аналогові передавачі, які розташовані на кордоні з Росією, – в Харківській, Чернігівській та Сумській областях. Крім того, за планами Нацради, ще в 47 населених пунктах планується добудувати мережу цифрових передавачів. Йдеться в основному про Одещину.

Вже в січні-червні 2019 року, за планами Кабміну та Нацради, українське телебачення має повністю стати цифровим. Щоправда, аналоговий сигнал збережуть у районах, які межують із тимчасово окупованим Донбасом та прикордонних територіях з РФ.

Плани на телевізор

Цілком імовірно, що плани щодо запровадження цифрового мовлення можуть бути переглянуті. Це залежатиме від того, як цього місяця на ситуацію з переходом на «цифру» відреагують користувачі телевізійних приймачів із Києва, Кропивницького та Кіровоградської області.

Недаремно уряд для переходу на «цифру» обрав саме літню пору, коли більшість громадян все-таки надають перевагу іншим способам проведення свого дозвілля, аніж перегляд улюблених телепрограм. Втім, це не означає, що скарг вдасться уникнути. Якщо їх буде критична кількість, то Нацрада таки перегляне термін остаточного переходу на цифрове мовлення всіх інших регіонів України.

Свобода слова в Україні: в чому головна проблема?Головред Страни попросив політичного притулку в Австрії через політичні переслідування в Україні. Обшуки в редакціях, блокада телеканалів – події, які мають місце в Україні. Яка ситуація в Україні зі свободою слова, міркували фахівці.

Приводів для занепокоєння вистачає. Так, ще в 2017 році дві медійні групи – 1+1 та «Інтер» – офіційно виступили проти швидких темпів переходу на цифрове телебачення. За внутрішніми дослідженнями одного з загальноукраїнських телеканалів, покриття цифрового телебачення є недостатнім для того, щоб безболісно відмовитися від аналогового сигналу. Мовляв, у такому разі близько 300 населених пунктів можуть опинитися без телевізійного сигналу.

Натомість основний цифровий провайдер, який займався розбудовою цифрової мережі передавачів, – компанія «Зеонбуд» – запевняє, що суттєвих проблем із переходом на «цифру» виникнути не має. За підрахунками компанії, рівень покриття цифровим сигналом у всіх регіонах України становить 95%. А там, де поки покриття немає, діятиме аналоговий сигнал.

Чи справді це так, можна буде протестувати вже найближчого місяця. Питання лише в тому, чи є в Нацради та Кабміну заготовлений «план Б» у разі, якщо нарікань з боку користувачів таки буде дуже багато. Чи вдасться впоратися з таким потоком негативу, поки не зрозуміло.

Хто контролюватиме ситуацію?

Необхідність переходу на цифрове мовлення має ще й політичний підтекст.

По-перше, йдеться про національну безпеку – контролювати ситуацію з поширенням ворожого аналогового сигналу з непідконтрольної території майже неможливо. Тоді як перехід на цифру дає кращі стартові можливості для українських телеканалів транслювати свій сигнал якомога більшій кількості користувачів. Своєю чергою держава отримує технічний важіль контролю за мовленням.

Чи потрібна виборцю політична реклама та наскільки дієва ця технологія?Суд Києва відкрив провадження в справі про розміщення так званої соціальної реклами ГПУ від імені Юрія Луценка. Ролики мали приховані елементи реклами ГПУ. Про використання політичної реклами як передвиборчої технології міркували з експертами.

Громадяни, які перебувають у прикордонних областях і близько до лінії розмежування, зможуть приймати аналоговий сигнал, який поширюється і з боку непідконтрольних територій Донбасу, і з анексованого Криму, і з підконтрольної Україні території. Можна вважати це рішення компромісним, але експерти вказують на те, що саме українські канали досі мають гіршу ситуацію з аналоговим покриттям. Як у подальшому вирішити цю ситуацію, поки не зовсім зрозуміло. Принаймні за останні 4 роки вона суттєво не змінилася.

Чиновники знову обіцяють взяти все під контроль. Наприклад, зовсім нещодавно уряд затвердив документ, який підготували в Міністерстві інформаційної політики, – «Стратегію інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей». Чиновники запевняють, що завдяки її втіленню громадяни на непідконтрольній території Донбасу отримають повноцінний доступ до національного українського інформаційного простору.

По-друге, все ж не варто забувати: хто контролює доступ телеканалів до цифрових мереж, той зможе так чи інакше контролювати поширення їхнього контенту. Це потужний важіль у разі, якщо потрібно вплинути на інформаційну політику. Звісно, нічого спільного зі свободою слова такі речі не мають. Адже хто зможе проконтролювати, чи справді певні заборони пов’язані із захистом національних інтересів, а не з бажанням контролювати рейтинги політичних опонентів?

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...