У контексті Всесвітнього дня свободи преси представник Європейського Союзу в закордонних справах Федеріка Могеріні заявила, що загроза свободі слова та друку спостерігається зараз у всьому світі.
Слова представника Євросоюзу підтверджують багато міжнародних організацій. В ОБСЄ серед головних загроз свободі ЗМІ назвали закони, які сильно обмежують свободу слова в інтернеті, позбавлення журналістів акредитації та заборону засобів масової інформації.
Організація «Репортери без кордонів» у своєму нещодавньому звіті зазначила, що ворожість щодо ЗМІ з боку влади тепер спостерігається не лише в авторитарних державах. А в деяких країнах «межа між словесної грубістю й фізичним насильством (щодо журналістів – ред.) стає дедалі більш розмитою». Згідно з рейтингом організації, найкраща ситуація зі свободою преси – в Норвегії, а найгріша – в Північній Кореї. Україна в рейтингу піднялася за рік на одну сходинку – на 101-ше місце серед 180 країн. Минулого року ми піднялися відразу на п'ять позицій.
Однак Україна все одно залишається не найбезпечнішою для журналістів країною. Інститут масової інформації в березні зафіксував 24 випадки порушення свободи слова в країні. Більшість із них стосувалися перешкоджання законній журналістській діяльності. Крім того, в березні було сім випадків погроз журналістам і п'ять побиттів.
У День свободи преси «Слово і Діло» зібрало обіцянки політиків щодо ЗМІ та журналістів. Одна з них була зафіксована в передвиборчій програмі нинішнього президента України Петра Порошенка – забезпечити прозорість структури власності ЗМІ. У 2015 році парламент схвалив зміни до закону щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення. Зміни передбачають обов'язок суб'єктів інформаційної діяльності в галузі телебачення і радіомовлення розкривати інформацію про реальну структуру власності до звичайного вигодоотримувача, а також встановлює для Національної ради з питань телебачення і радіомовлення механізми контролю за достовірністю наданих відомостей. Станом на початок квітня триває період подання звітності про структуру власності ЗМІ.
Крім цього, президент обіцяв, що український журналіст Роман Сущенко, незаконно заарештований у Росії, повернеться додому. Таку ж обіцянку давав міністр інформаційної політики Юрій Стець. «Я буду робити все можливе, щоб журналіст українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» повернувся до своєї сім'ї та до своєї роботи якомога швидше», – сказав міністр. На жаль, поки Сущенко все ще перебуває під арештом у Росії.
Ще рік тому Стець обіцяв найближчим часом ініціювати зміни до законодавства в частині обов'язкового страхування для журналістів. Наприкінці квітня «Слову і Ділу» повідомили, що в червні минулого року був проведений перший етап експертних обговорень. За їх підсумками Мінінформполітіки розробило проект змін до законодавства щодо запровадження механізму страхування журналістів. Станом на середину квітня цей проект ще очікує резолюції експертної ради при міністерстві. Однак міністр із термінами своєї обіцянки вже не впорався.
Міністри також люблять обіцяти провести журналістам різні екскурсії. Наприклад, до Лук'янівського СІЗО в Києві. Це обіцяв міністр юстиції Павло Петренко. Екскурсія відбулася в липні 2016 року, заступниця міністра Наталія Бернацька продемонструвала всім охочим представникам ЗМІ умови утримання в СІЗО.
Міністр екології Остап Семерак того ж року обіцяв організувати для журналістів поїздку до Чорнобильської зони відчуження. Свого слова міністр дотримав, для ЗМІ організували чотири прес-тури: в листопаді, грудні й два в квітні.
Трапляються проблеми з журналістами в народних депутатів. Наприклад, Сергій Пашинський пообіцяв не ходити на ефіри телеканалу ZIK після участі Андрія Портнова в програмі Наталії Влащенко. Поки нардеп тримається. А Дмитро Тимчук не ходить на ефіри телеканалу NewsOne. «Я свого часу коротко й чітко пояснив гостьовим редакторам NewsOne, що не братиму участь в їхніх антиукраїнських паноптикумах, більше вони мене не турбують», – сказав нардеп.
З 2016 року не ходить на ефіри «Інтера» Андрій Левус. «Закликаю громадськість моніторити ефір «Інтера» й складати списки ганьби з числа політиків, які беруть участь в інформаційних ігрищах Москви», – сказав Левус.
У Михайла Добкіна стався «релігійний конфлікт» із журналістами «Радіо Свобода». Після публікації у виданні низки матеріалів про відмову священика УПЦ МП проводити обряд поховання над хрещеною в іншій церкві дитиною депутат пообіцяв надіслати до Генеральної прокуратури та Нацради заяву щодо розпалювання релігійного конфлікту. Але заяви Добкін не надіслав, у квітні він повідомив «Слову і Ділу», що написав особисто генпрокурору, головам МВС та Нацради.
Мустафа Найєм ще в 2014 році обіцяв ініціювати скасування системи акредитації для журналістів у органах влади. Свою обіцянку депутат не виконав, жодних законодавчих ініціатив на цю тему він не вносив. Зате Найєм тримає слово й не займається журналістською діяльністю, працюючи в парламенті. «Поки я в політиці, для мене шлях як для журналіста до журналістики закритий. Але це не означає, що я не писатиму блогів, не надаватиму коментарів. Але те, що я точно не буду писати статті про політику як журналіст, це 100%», – обіцяв нардеп.
Аналогічну обіцянку не виконав його однопартієць Сергій Лещенко. Наприклад, у вересні 2015 року в європейському інтернет-виданні Eurozine була опублікована його стаття «The Firtash octopus. Agents of influence in the West». Крім того, депутат пише статті, зокрема, для журналу «Новий час».
Нагадаємо, в Україні вперше з початку конфлікту на Донбасі зареєстрований спад показників демократичних процесів.
Олександра Худякова, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»