Колись найбільший маршрут постачання російського газу до Європи – «Північний потік» – було підірвано рік тому, але результатів офіційного розслідування обставин диверсії все ще немає. Журналісти знаходили у вибухах російський, український та американський «слід», але якоїсь переконливої версії інциденту немає. «Слово і діло» розібралося, що відомо через рік після диверсії.
Що сталося рік тому на «Північних потоках»
Вночі 26 вересня 2022-го сейсмічні станції одразу трьох країн зареєстрували підземні поштовхи, водночас було зафіксовано різке падіння тиску в газовій трубі Nord Stream. Вранці в Балтійському морі можна було побачити бульбашки метану, що піднімалися з глибини на поверхню.
Після з'ясувалося, що на трьох із чотирьох ниток газопроводів «Північний потік-1» та «Північний потік-2» сталися вибухи. Зазначимо, що обидва трубопроводи на той момент не працювали, але були заповнені газом: перший зупинила росія у спробі шантажувати Європу, а запуск другого скасували після початку повномасштабної війни.
У США, Британії та Євросоюзі заявили, що вибухи на газопроводі є цілеспрямованою диверсією. «Будь-яка навмисна руйнація європейської енергетичної інфраструктури абсолютно неприйнятна і отримає колективну і жорстку відсіч», – заявив голова європейської дипломатії Жозеф Боррель.
У росії, зрозуміло, одразу відкинули зацікавленість в аварії на газопроводі. На думку Кремля, найбільше від цього виграли США. «Ми бачимо величезні прибутки американських постачальників зрідженого газу, які вкотре збільшили свої поставки на європейський континент. Вони дуже зацікавлені у подальшому одержанні цих суперприбутків», – заявив тоді Дмитро Пєсков.
Пізніше володимир путін заявив, що росія готова відремонтувати пошкоджені нитки газопроводу, але лише за умови їхнього подальшого використання.
До чого привело офіційне розслідування вибухів на газопроводі
Розслідуванням причин вибухів займаються Німеччина, Данія та Швеція, про його перебіг інформується Рада безпеки ООН. Спочатку планувалося, що це буде спільна слідча група, але кожна країна вирішила вести справу самостійно через побоювання щодо секретності.
На місці вибуху на газопроводах знайшли сліди вибухівки, що лише зміцнило версію диверсії.
Прокуратура Швеції вважає пріоритетною версією причетність до диверсії «пов'язаної з державою структури». У червні шведський прокурор говорив, що встановити відповідальних за диверсію розраховують до осені, проте офіційні результати розслідування досі не оприлюднені.
Зазначимо, якщо буде доведено, що до диверсії причетні росія чи Україна, які перебувають у стані війни, це може вважатися воєнним злочином. «Газопроводи Nord Stream – це цивільні інфраструктурні проєкти. Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду, руйнування цивільної інфраструктури не просто порушує міжнародне право, але є воєнним злочином», – сказав експерт з міжнародного права Штефан Тальмон.
Якщо до цього причетна третя держава, це терористичний акт.
Підрив «Північних потоків»: російський слід
Зі спільного розслідування журналістів із Північної Європи стало відомо, що російські кораблі, які можуть виконувати підводні операції, знаходився поряд з місцем диверсії незадовго до вибуху.
Цю інформацію пізніше підтвердили Збройні сили Данії: російське спеціальне судно СС-750 знаходилося поряд із газопроводом за чотири дні до підриву, 22 вересня. Таке судно призначене для проведення операцій під водою і має на борту мінісумарину типу AS-26 Priz.
Раніше британське видання The Times висувало версію про те, що росія могла пошкодити газопроводи за допомогою підводного безпілотника.
Причетність України та США: які ще є версії підриву ПП-1 та ПП-2
У березні видання The New York Times з посиланням на розвіддані США написало, що за диверсією на газопроводах може стояти «проукраїнська група». Начебто вибухівку заклали «досвідчені водолази, не пов'язані з військовими чи розвідувальними службами», але, можливо, вони в минулому «проходили спеціальну державну підготовку».
При цьому джерела видання зазначали відсутність доказів того, що до операції причетні президент Володимир Зеленський або його оточення.
Зеленський відповів, що Україна ніяк не причетна до вибухів на газопроводах, а подібні публікації з'являються з метою уповільнити допомогу Україні._ «Я вважаю, що це дуже небезпечно, що деякі незалежні медіа, до яких я завжди ставився з великою повагою, роблять такі кроки. Вважаю, що це неправильно, це грає тільки на руку росії, або є якісь бізнес-групи, які зацікавлені в тому, щоб не вводилися потужні санкції, тому що страждає на їхній бізнес»_, – сказав він.
Пізніше, у червні, Зеленський знову заявив, що Україна до інциденту не має відношення: «Я президент і віддаю накази. Нічого подібного Україна не робила. Я б ніколи не вчинив так».
У серпні з'явилося ще одне розслідування німецьких журналістів, в якому йшлося про те, що операцією з підриву газопроводів нібито керував головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. І в Німеччині, і в Україні назвав цю версію «маячнею».
Є ще одна версія німецьких ЗМІ, теж із «українським слідом». Стверджується, що для диверсії використовувалася 15-метрова вітрильна яхта «Андромеда», яку орендувала підставна компанія з Польщі, що належить українцям. За даними розслідування, судно вийшло до місця диверсії 6 вересня з німецького порту Росток, де на нього погрузили потрібне для операції обладнання. Після того, як судно повернули власнику, в одній з кают виявили сліди вибухівки.
Однак є й сумніви щодо цієї версії: вони стосуються, зокрема, можливостей яхти провести таку операцію, а також реальності транспортування великої вибухівки через Польщу та Німеччину.
При цьому журналісти припускають, що це могла бути «операція під чужим прапором» для дискредитації України.
Росія, до речі, не вважає Україну причетною до диверсії на «Північних потоках» – у Кремлі звинувачують США. Журналіст Сеймур Герш раніше заявив, що це Штати за допомогою союзників НАТО організували вибухи, щоб знизити вплив росії на Європу. Операцію, за його версією, за вказівкою адміністрації Джо Байдена готувала команда ЦРУ, яка «не залишила жодних доказів».
Нагадаємо, більше про те, звідки взявся український слід у цій історії, читайте у матеріалі «Слово і діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»