Вже цілком очевидно, що завтра Верховна рада ухвалить низку важливих кадрових рішень щодо складу Кабінету міністрів. Головною інтригою залишається навіть не те, чи залишиться чинний прем’єр-міністр на своїй посаді. Найцікавіше – хто саме по факту керуватиме урядом.
Про те, що крісло під нинішнім очільником уряду скоро захитається, – стало відомо ще наприкінці грудня, коли результатами роботи уряду начебто був незадоволений глава держави. Пізніше прем’єр-міністр був втягнутий у публічний конфлікт із президентом – після «зливу» у Мережу записів його непублічної розмови із міністрами та членами Нацбанку.
В лютому з посади глави Офісу президента пішов найбільший соратник Олексія Гончарука у новій владі – Андрій Богдан. Після призначення нового глави ОП стало вже цілком зрозуміло – як мінімум, ротацій уряді не уникнути.
Та одна з головних проблем команди Володимира Зеленського – нестача кадрів. Особливо, коли йдеться про «важковаговиків», які були б не лише фаховими спеціалістами, але й мали б публічну вагу середовищі політиків та не плямували б рейтинги чинної влади.
Як закінчиться завтра ситуація із ротаціями в уряді Олексія Гончарука, який зміг пропрацювати лише півроку, можемо спрогнозувати за трьома основними сценаріями. Ключове питання ротацій в уряді в контексті розстановки сил у парламенті – який з цих сценаріїв найменш болюче вдарить по рейтингах Володимира Зеленського.
Сценарій №1 – парламент змінить увесь склад уряду
Досить важкий з юридичної точки зору варіант. Він вимагає того, щоб сам Олексій Гончарук написав заяву про відставку, або Верховна рада проголосувала б за недовіру уряду.
Поки що сам Гончарук заявляє, що заяву про відставку не писав, спікер Дмитро Разумков заявив, що відповідного документа не отримував. А начебто написана раніше заява Гончарука, яку він написав на ім’я президента, загубилася в нетрях Офісу глави держави.
Та й замінити весь склад уряду – команді Володимира Зеленського буде важко. Так чи інакше, з огляду на саму процедуру відставки Кабміну, цілком ймовірно свої посади збережуть більша частина міністрів.
Такий сценарій можна вважати помірно несприятливим для збереження рейтингів президента. Адже рішення про заміну прем’єр-міністра знову приймаються кулуарно, а призначення відбуваються за рахунок кількісної переваги фракції монобільшості «Слуга народу» у Верховній раді. Ймовірно, в команді глави держави могли розраховувати на такий сценарій хіба що вже після проходження місцевих виборів восени поточного року.
Сценарій №2 – няня для прем’єра
Справді, хіба Олексій Гончарук несе якісь загрози рейтингам глави держави? Чи він сам не підкреслює своєї лояльності та командної гри разом із Верховною радою та Офісом президента?
А якщо просто призначити за Гончаруком відповідального куратора? Саме такий сценарій наразі виглядає найбільш вірогідним, адже не потребує суттєвих законодавчих рішень парламенту для підсилення та ротацій в уряді.
В цьому ж контексті дуже логічною виглядає непублічна зустріч глави Офісу президента Андрія Єрмака з прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком. Саме Єрмак може взяти на себе роль відповідального наставника за діями менш досвідченого Гончарука. І ключове завдання – не «злити» чинного прем’єр-міністра, а навпаки – передати йому роль часткового «громовідводу» від рейтингів Володимира Зеленського.
За такого сценарію, команда президента може посилити уряд додатковими посадами віце-прем’єрів та замінити кількох міністрів. Одночасно не потрібно вигадувати якогось аж надто заплутаного механізму легітимізації ротацій в уряді.
Сценарій №3 – посилення прем’єрської посади
Скоріше за все – найменш вірогідний сценарій. Адже для нього президенту доведеться погодитися на призначення очільником Кабміну більш незалежного та впливового політика. Можливо – із так званої «старої гвардії». Перш за все – це репутаційні втрати для глави держави.
Аби такий сценарій втілився у життя, потрібно йти на поступки – ймовірно новий глава уряду захоче закріпити власну квоту міністерських посад. З іншого боку – у Володимира Зеленського можуть і ризикнути, адже за ним залишається монобільшість «Слуги народу» у Верховній раді. А саме парламент за поданням президента звільняє главу уряду.
Цей варіант не надто прийнятний для команди Володимира Зеленського, адже для його реалізації потрібно впустити «чужака» у дуже відповідальну сферу виконавчої влади. Тож такий сценарій для Офісу президента може отримати два різновекторні продовження – або на нового прем’єр-міністра можна буде «зливати» весь негатив та зберегти рейтинги главі держави, або навпаки – виростити собі конкурента на наступні президентські вибори. Однак це лише за умови, що новому очільнику уряду дадуть працювати та показати результат.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»