Ризики диктатури: розстановка сил після парламентських виборів

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Результати останніх соціологічних досліджень напередодні дострокових парламентських виборів дають привід замислитися про можливість занадто сильної концентрації влади в одних руках. Попри те, що в Україні діють демократичні інститути, такі як вибори, розподіл гілок влади та система стримувань і противаг, від процесів узурпації влади ніхто не застрахований.

Тим паче, якщо цього прагне саме суспільство, добровільно віддаючи електоральну перевагу одній політичні силі. Якщо команді Володимира Зеленського для формування більшості буде достатньо домовитися з депутатами-мажоритарниками та, можливо, однією із партій, яка отримає фракцію в парламенті, вони зможуть ще й сформувати власний склад Кабінету міністрів. Це насправді складні процеси, які в українських політичних реаліях навряд чи можуть призвести до диктатури, втім, не залишається сумнівів, що маємо загрозу для самого принципу змагальності в політиці, що звужує перелік центрів ухвалення рішень.

На тлі новин про те, що на Банковій всерйоз замислилися про дострокові місцеві вибори, та ще й, імовірно, плекають плани провести їх згідно з оновленими нормами закону про люстрацію, виникає й справді вже не примарне відчуття спроби узурпації влади.

Однорідна Верховна рада?

Оприлюднені дані останніх трьох соціологічних опитувань, проведених різними соціологічними компаніями напередодні дострокових парламентських виборів, в унісон свідчать, що підтримка партії «Слуга народу» перебуває на найвищих позначках, дотягнутися до яких конкурентам в останній тиждень передвиборчої боротьби буде вкрай складно.

Соціологія виборів: із чим пов'язана різниця в рейтингах партійВчора центр Разумкова давав президентській партії Слуга народу 41,5 відсоток. Сьогодні КМІС приблизно за той же період опитування показує інші цифри – 52,3 відсотка.

Так, згідно з опитуваннями респондентів, підтримка партії «Слуга народу» становить від 42 до 50%, що в сумі може скласти від 130 до 145 мандатів у парламенті лише за пропорційною складовою. Це означає, що маючи в запасі ще 80-90 мажоритарників, «Слуга народу» може одноосібно сформувати коаліцію, а отже, йі уряд.

Сам цей факт є і великим ризиком для демократії, і водночас шансом сконцентрувати всю відповідальність за зміни в країні в одному центрі ухвалення рішень. А от якою буде якість цих рішень та чи підтримають їх українці – поки запитання без відповіді.

Решта політичних сил, які, згідно з результатами соцопитувань, потрапляють до Верховної ради, за партійними списками можуть розраховувати на 20-40 депутатських мандатів залежно від кінцевих рейтингів підтримки громадян, які ми дізнаємося лише після оголошення результатів виборів. Однозначно потрапляють до парламенту «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність», із великою ймовірністю - «Голос» і «Батьківщина»". На межі проходження партія «Сила і честь», решта політичних сил, скоріш за все, намагатиметься подолати 5% виборчий бар’єр, однак зробити це буде непросто.

Якщо партії «Слуга народу» не вистачати власних потужностей для формування одноосуб’єктної парламентської більшості, їй доведеться шукати партнерів серед політичних сил, які потраплять до парламенту. З одного боку, така тенденція може свідчити про спробу продемонструвати «фасадну демократію», мовляв, якщо в коаліції є вже 2 політичні сили, значить, теоретично існують і два центри впливу на ухвалення рішень.

Чому в Зеленського задумалися про дострокові місцеві вибори та чи є підстави?В Офісі президента Володимира Зеленського розглядають питання про дострокові вибори до органів місцевого самоврядування.

З іншого боку, якщо якась із партій долучиться до більшості на основі «Слуги народу», то може отримати безпрецедентну «золоту акцію» на формування Кабміну та вплив на ухвалення рішень у коаліції. Яка з партій зможе вибудувати таку поведінку з набагато впливовішим партнером – припущень небагато. Теоретично у свою гру могли б зіграти «Голос» і «Батьківщина», принаймні такі сигнали лунали як з боку цих політичних сил, так і з боку Слуги народу».

Спроби узурпації

У період становлення новітньої української державності було не так вже й багато спроб узурпації влади. Більш-менш концентрованою влада була за часів другого терміну президентства Леоніда Кучми, коли основним центром ухвалення рішень стала Адміністрація президента.

Та навіть у ті роки відчувався спротив альтернативних еліт – як у самому парламенті, так і поза його межами. Усі ці процеси зрештою призвели до масштабного вияву громадянської непокори в 2004 році.

Розділити країну на двох у 2009 році спробували лідери двох найбільших на той час фракцій – «Батьківщини» та Партії регіонів. Так звана широка коаліція в парламенті за участю цих двох фракцій мала створити плацдарм для кардинальних змін Конституції та перерозподілу повноважень. Одним із елементів таких змін була ідея про обрання президента в парламенті.

Діяльність ВРУ: що обіцяють політичні партії на виборах-2019Скасування депутатської недоторканості, відкриті списки, закон про референдум та автоматичне позбавлення мандатів нардепів, які часто прогулюють засідання, обіцяють топ-5 партій, що йдуть до Ради.

Нарешті, найбільш вдало з точки зору комплексності в підходах зумів сконцентрувати владу в своїх руках екс-президент Віктор Янукович. Його команда не лише майстерно та в короткий період змінила Конституцію, скасувавши рішення Конституційного суду, але й змогла втиснутися у фінансові потоки й сформувати свій олігархічний клан – так звану «сім’ю». Втім, занадто сильної концентрації влади у своїх руках Януковичу не пробачили його колишні соратники – впливові гравці з інших фінансово-промислових груп та олігархічних кіл Партії регіонів. І саме з цього внутрішнього протистояння запустилися процеси, які зрештою призвели до подій Революції Гідності.

Наразі ризики узурпації влади поки що мають одну суттєву особливість від попередніх спроб – вона базується на колосальній електоральній підтримці громадян. А це означає, що більшість українців готові ризикнути частиною своїх свобод для того, щоб сформувати єдиний центр ухвалення рішень та відповідальності. Як цим фактором скористаються політики – задля узурпації та збагачення чи для проведення необхідних перетворень в державі – побачимо вже в найближчі півроку-рік.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...