Із наближенням першого туру президентських виборів протиріччя загострюються на всіх рівнях влади. Відразу після 31 березня суттєво зміниться розстановка політичних сил у Верховній раді. Передумови для цього вже є.
Минулого тижня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив клопотання позафракційного народного депутата Андрія Деркача й зобов’язав координаторів коаліції – Максима Бурбака від «Народного фронту» та Артура Герасимова від БПП – забезпечити внесення пропозиції прем’єр-міністру кандидатури міністра охорони здоров’я. Річ у тім, що міністра начебто не призначають через те, що коаліція не може визначитися з кандидатурою. Судді вирішили пришвидшити цей процес, паралельно витребувавши у вигляді доказів відомості про персональний склад парламентської коаліції.
Матеріали або письмові пояснення, чому таких даних Бурбак та Герасимов не можуть надати, потрібно подати до суду до 12 березня, тобто вже сьогодні.
Інтрига полягає в тому, що раніше спікер парламенту, представник «Народного фронту» Андрій Парубій ще в жовтні 2017 року повідомив про відсутність повноважень в апарату Верховної ради сформувати такий список. Мовляв, повірте на слово – коаліція є. Принаймні, за логікою голови Верховної ради, її існування підтверджується результативними голосуваннями.
«Є дві фракції, які сумарно нараховують 219 депутатів. Окрім членів двох фракцій, до коаліції входять позафракційні депутати. Можу також сказати, що до коаліції входять позафракційні Андрій Парубій, Ірина Геращенко, Ганна Гопко та інші. Тож більшість у 226 точно набирається», – заявив тоді Парубій.
Насправді, юридичний аспект у такому питанні, як створення коаліції та підтвердження її кількісної спроможності, дуже важливий. І спікер парламенту не може про це не знати. Адже йдеться не лише про ухвалення законів, але й про легальність процедур формування та діяльності виконавчої влади.
Коаліція після першого туру
Формат життя коаліційної більшості може змінитися вже після 31 березня. Адже після проведення першого туру виборів стануть відомі два головних претенденти на посаду президента.
НФ візьме участь у парламентських виборах. Які шанси та з ким можливий союз?Партія Народний фронт має намір брати участь у парламентських виборах в Україні в жовтні 2019 року. Про перспективи та можливі альянси поговорили з експертами.
Коаліція в її нинішньому вигляді навряд чи буде збережена, адже основні гравці – «Народний фронт» і БПП – орієнтуються на різні, по суті, сценарії поведінки. В разі виходу Петра Порошенка до другого туру БПП намагатиметься зберегти теперішній формат взаємовідносин у коаліції до парламентських виборів. Адже тоді існують всі шанси зберегти фракцію й у наступній Верховній раді. Якщо ж чинному главі держави не вдасться вийти до другого туру, в БПП почнуться відцентрові тенденції.
Головне завдання «Народного фронту» – правильно зорієнтуватися в ситуації, яка складеться після другого туру, щоб зберегти важелі впливу до парламентських виборів. Не можна виключати ані демаршу, ані заяв про безумовну єдність коаліції.
Важливо зауважити, що рівень підтримки провладних фракцій у парламенті серед виборців низький. І в БПП, і в «Народного фронту» чималий антирейтинг, тому багато народних депутатів уже після першого туру визначатимуть для себе місце в наступному скликанні парламенту. Робитимуть це й позафракційні народні обранці, багато з яких до нинішнього часу підтримували провладну більшість.
Сценарії після другого туру
Хто б не став президентом, йому потрібні будуть голоси в чинній Верховній раді 8-го скликання для того, щоб розпочати реалізацію своєї передвиборчої програми. І хоч президент за Конституцією не очолює виконавчу гілку влади, але в розумінні українців саме від нього залежатимуть основні зміни, які розпочнуться вже в червні цього року.
У найбільш невигідній ситуації може опинитися Юлія Тимошенко, якщо таки виграє вибори. Адже в неї найменша фракція в парламенті. І навіть якщо її підтримають «Народний фронт» і, наприклад, «Самопоміч», голосів для стабільної більшості все одно не вистачатиме. Цікавим залишається, як себе поведуть фракції Радикальної партії Олега Ляшка та «Опозиційного блоку» й депутатські групи. Проте без «важковаговика» БПП змінити конфігурацію коаліції в парламенті буде складно.
Гройсман хоче більше повноважень: чи потрібно розширювати права прем'єра та що врахуватиПрем'єр-міністр України Володимир Гройсман внесе до Верховної Ради законопроект про зміни до закону про посилення повноважень прем'єр-міністра.
Тим паче в Юлії Тимошенко немає визначеного претендента на посаду прем’єр-міністра. Натомість сама лідерка «Батьківщини» стверджує, що взагалі вдасться до змін у Конституцію, й натякає, що зможе «знищити дуалізм» і, фактично, сконцентрувати в руках президента всю повноту виконавчої влади.
Визначальною буде позиція Володимира Гройсмана. Втім, поки він дистанціювався від усіх основних претендентів на посаду президента. Вочевидь, йому буде набагато легше знайти спільну мову з Петром Порошенко. Проте нині шансів переобратися в чинного глави держави суттєво поменшало.
Втім, навіть якщо Порошенко й зуміє залишитися на другу каденцію, йому буде вкрай складно повторити успіх на майбутніх парламентських виборах. Він може втратити близько 40% від нинішньої чисельності своєї фракції. Тоді як до наступного скликання Верховної ради можуть потрапити нові політичні сили, які навряд чи гратимуть у команді Петра Олексійовича.
Висновки на майбутнє
Парламентська коаліція «Європейська Україна» є вже 7-ю за рахунком парламентською більшістю та фактично єдиною в каденції Верховної Ради 8-го скликання. Після дострокових парламентських виборів восени 2014 року перемовини між учасниками майбутньої коаліції тривали майже місяць – 27 листопада 2014 року тодішній спікер парламенту Володимир Гройсман оголосив про створення нової більшості.
На що в Україні впливає президент, а в яких сферах його повноважень недостатньоВ Україні зараз діє французька політична модель, коли президент своїми повноваженнями не може узурпувати владу, але, по суті, має вплив на всі державні структури.
Тривалі переговори були спричинені фактором пошуку компромісу одразу між п'ятьма фракціями політичних партій – «Блоком Петра Порошенка», «Народним фронтом», «Об’єднанням «Самопоміч», Радикальною партією Олега Ляшка та «Батьківщиною». Кількісно коаліція «Європейська Україна» була найбільшою за історію існування українських парламентів – 302 депутати.
Втім, уже восени 2015-го з неї вийшла фракція Радикальної партії, а згодом, на початку 2016-го, «Самопоміч» та «Батьківщина».
Головна проблема створення коаліцій – відсутність остаточно закріпленої в Конституції визначальної ролі парламенту у формуванні органів виконавчої влади. Формально це так, однак на практиці все закінчується кулуарними домовленостями, які спричинені впливом різних політичних груп впливів.
Коаліція залишається більше політичним утворенням всередині парламенту, а тому її учасники схильні до всіх спокус, пов’язаних із політичним процесом. Найбільш нестабільною коаліція стає в напередодні виборів, коли кожен її учасник найменше схильний до компромісів, обираючи натомість шлях гучних піар-заходів, обіцянок та турботи про своїх виборців.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»