Сирійські біженці: скільки їх у світі та які країни Європи припинили надавати притулок

Читать на русском

Громадянська війна у Сирії викликала одну з найбільших криз переміщення людей у світі. За оцінками ООН, у різних країнах налічується понад 6 мільйонів сирійських біженців. Більшість із них осіли в сусідніх Туреччині, Лівані, Єгипті, Іраку та Йорданії, більше мільйона – у Європейському Союзі. У Європі ще за правління Башара Асада збиралися «переоцінити» ситуацію в Сирії: на думку деяких країн, там уже не настільки небезпечно, і частина біженців можуть повернутися на батьківщину. Після падіння його режиму європейські країни почали масово призупиняти розгляд заявок на надання притулку сирійцям.

Втім, навряд чи Сирію навіть зараз можна назвати безпечною, оскільки бойові дії там продовжуються. Крім того, країну зруйновано через війну та торішній землетрус, що позначилося і на рівні бідності населення.

За даними ООН, 13 мільйонів людей — більше половини населення Сирії — відчувають нестачу продовольства, ще більше не мають доступу до чистої води, гігієни. Близько 96% населення живе менш як на 7 доларів на день. Цивільну інфраструктуру зруйновано, зокрема, станом на 2023 рік у повному обсязі не працювало більше 40% лікарень. Житло також у дефіциті.

Тому сирійці навіть після заморожування конфлікту виїжджали із країни.

«Слово і діло» розібралося, скільки біженців у різних частинах світу, та які європейські країни призупинили розгляд запитів на притулок.

За даними на середину року, у всьому світі близько 6,4 млн біженців із Сирії (ще більше 7 млн – внутрішньо переміщені особи). Найбільше сирійців у сусідній Туреччині – 3,1 млн людей.

На другому місці у світі за кількістю біженців із Сирії – Ліван, де їх 774,7 тисяч. У Німеччині 716,7 тисяч біженців, в Йорданії – понад 628 тисяч, в Іраку – 286 тисяч, у Єгипті – 156,5 тисяч, в Австрії – 97,9 тисяч.

До двадцятки країн, де найбільше сирійських біженців також входять Швеція (87 тисяч), Нідерланди (65,6 тисяч), Греція (50,8 тисяч), Франція (44,8 тисяч), Болгарія (31 тисяча), Швейцарія (20,3 тисяч), Бельгія (18,7 тисяч), Британія (17,4 тисяч), Іспанія (16,8 тисяч), Данія (16,2 тисячі), Норвегія (15,9 тисячі), Кіпр (14,8 тисячі), Судан (майже 10 тисяч).

У Євросоюзі загалом понад мільйон сирійців. Пік подання заяв на притулок припав на 2015-2016 роки – понад 330 тисяч заяв на рік. Після спаду кількість заяв збільшилася у 2020-2023 роках, це було пов'язано із землетрусом і в цілому економічними труднощами в країні.

За даними Агентства ЄС з надання притулку (EUAA), у вересні серед усіх прохачів притулку 14% були сирійцями. На той момент на розгляді перебувало понад 100 тисяч заяв.

Після падіння режиму Асада близько десятка країн оголосили про паузу в опрацюванні заяв про надання притулку, допоки вони «не розберуться із ситуацією» у Сирії. Відомо, що лідери країн блоку зберуться наприкінці місяця, щоби виробити спільний план дій.

Рішення про зупинення прийому заявок ухвалили Німеччина (це торкнеться 47,7 тисяч заяв), Австрія (у країні вже готують програму повернення та депортації до Сирії), Швеція, Нідерланди, Греція, Франція, Швейцарія, Бельгія, Британія, Данія (країна вважає Сирію «безпечною» з 2019 року), Норвегія.

У світі понад 6 мільйонів сирійських біженців. Після падіння режиму Асада деякі країни Європи призупинили розгляд заявок на надання притулку.
Які країни припинили приймати заявки на притулок від біженців із СиріїСлово і ділоЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

До речі, EUAA визначає країну як безпечну, якщо там «закон застосовується демократичним шляхом, а політичні обставини загалом і незмінно не призводять до переслідувань, тортур, нелюдського чи принижуючого гідність поводження чи покарання, чи загрозам через невиборче насильство».

Нагадаємо, з інфографіки можна дізнатися, як у світі змінювалася кількість біженців та внутрішніх переселенців.

Раніше «Слово і діло» писало про політичні, військові та економічні втрати росії через крах режиму Асада в Сирії.

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: