Давайте після виборів: про що мовчать майбутні президенти

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Президентська виборча кампанія переходить у кульмінаційну стадію. Соціологічні заміри фіксують трьох лідерів електоральних вподобань, які вже досить давно й активно ведуть свої кампанії.

Є й низка кандидатів – так званих претендентів на третє місце. Звісно, всі політики, які отримають результат бодай у 1-2% голосів виборців на цих президентських перегонах, зможуть голосно заявити про свої амбіції на парламентських виборах. Хтось на чолі політичної партії, а хтось зможе підсилити інші політичні команди.

Втім, соціологи зафіксували й інше явище – багато українців досі не визначилися з власними вподобаннями. Таких від 20 до 33%, і саме частина цих виборців робитимуть свій вибір на користь того чи іншого кандидата в останні дні виборчих перегонів напередодні 31 березня й потім у другому турі виборів.

І визначальним для громадян, які таки підуть на дільниці й зроблять свій вибір залишається не лише позитивна емоція й очікування від того чи іншого кандидата, а спроможність політиків запропонувати реалістичне «бачення майбутнього». Для цього кандидатам потрібно не лише слухати політтехнологів, але й реально бачити те, чим живе пересічний виборець. Серед них є різні верстви населення, кожна з яких очікує свого «порядку денного» від кандидатів.

Однак є суттєва проблема – нинішні політики настільки сконцентрувалися на суперництві, критиці опонентів та хвастощах у здобутках, що зовсім не помітили того, що справді хвилює пересічних українців. А це не лише тарифи, ціни, війна та «церковні» справи, але й низка інших важливих тем, про які кандидати, в тому числі фаворити, намагаються згадувати побіжно або взагалі не надають належної уваги.

А даремно. Адже чітке бачення в цих сферах могло б допомогти їм залучити на свій бік важливі електоральні групи виборців. Про що мовчать майбутні президенти? Можна перелічити кілька великих «блоків» тем, і наведений нижче перелік далеко не вичерпний.

Соціально-економічний блок

Перш за все потрібно визнати, що Україна – найбідніша країна Європи. Середня зарплата станом на грудень 2018 року становить 10,5 тисяч гривень, або близько 375 доларів. При цьому реальний показник інфляції в 2017 році становив майже 14%, у 2018-му – 13%.

Вибори-2019: про що свідчать електоральні настрої українцівНа президентських виборах українці готові віддати на підтримку шоумена Володимира Зеленського найбільшу кількість голосів.

Україна має один із найгірших результатів у світі за показниками валового внутрішнього продукту на душу населення. За даними Міжнародного валютного фонду за 2018 рік, розмір номінального ВВП України в розрахунку на душу населення становить 2 тисячі 656 доларів. Україна за цим показником обходять не лише всі країни-члени Європейського Союзу, а також сусіди (Росія, Білорусь, Молдова), але й низка африканських держав (Нігерія, Судан, Ангола, Алжир та інші).

Що робити? На макрорівні нам необхідно показати якісний ривок економіки країни на рівні хоча б 5-7% зростання ВВП щорічно. Адже 1-2% зростання економіки – це, на жаль, консервація бідності. Однак цьогоріч уряд очікує сповільнення зростання ВВП.

Україна також посідає посередні позиції в рейтингу Doing Business. Відкрити й адмініструвати власний бізнес – досі справа не з легких. За даними досліджень ділового клімату в 2016-2018 роках, 86% українських підприємців саме в державі бачать «перешкоду» або взагалі «ворога» для розвитку своєї справи.

Не дивно, адже в нас склалася система так званого «кумівського капіталізму»: за словами директора Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України, в нас політично пов'язаними є 2% фірм. І ці 2% компаній контролюють більш ніж 20% загального обігу й понад чверть активів всіх українських компаній. Це і є славнозвісна монополізація ринку.

А ще в Україну не хочуть йти іноземні інвестори. За останні 3 роки найбільшими «інвесторами» в українську економіку стали ті ж самі заробітчани: в 2018 році вони переказали в Україну близько 11 мільярдів доларів – це майже в 5 разів більше, ніж було залучено прямих іноземних інвестицій. А ті інвестори, які працюють в Україні, порівняно із 2017 роком ще більше занизили оцінку привабливості нашої держави як країни для інвестицій. Серед причин низької оцінки неефективна боротьба з корупцією та недовіра до судової системи.

Важливими питаннями, які мало або й зовсім не висвітлюються кандидатами в президенти, є рівень трудової міграції, що зростає. Чи має Україна стратегію, що робити з мігрантами в майбутньому? Чи захищає їхні права за кордоном, чи будуть створені робочі місця в нашій державі, щоб люди таки поверталися додому? Що робити із соціальними виплатами, хто і як забезпечить пенсіями цих людей?

Окремо варто зупинитися на пенсійній реформі. Останнім часом на дану тему лунає вкрай мало повідомлень – що і як відбуватиметься у цій важливій сфері, невідомо. Ані молодь, ані люди середнього віку, ані люди похилого віку не мають розуміння, як і за рахунок чого формуватимуться їхні пенсійні заощадження, чи можна бути впевненими в їх надійному збереженні.

Окремо молодь хвилює питання запуску іпотечного кредитування, купівлі власного першого житла. Загалом, ці ж питання хвилюють і малих підприємців – під які відсотки й коли банки зможуть надавати кредити під доступні відсотки, щоб можна було реально говорити про запуск своєї справи.

Політичний блок

Окремою темою є питання безпеки на макро- та мікрорівнях. Неозброєним оком видно, що реформа Нацполіції, як і всієї правоохоронної реформи, – справа незавершена. І кандидати в президенти мали б запропонувати суспільству своє бачення – як довести справу до кінця, щоб на вулицях українських міст стало безпечніше.

Кого українці бачили майбутнім президентом у 2016-2018 рокахПротягом останніх двох років в соціологічних рейтингах лідирувала Тимошенко, а Зеленський стрімко набрав прихильників, відтіснивши Порошенка на третє місце.

На макрорівні немає комплексного рішення й бачення ситуації з війною на Донбасі. Незрозуміло, що буде з ОРДЛО, як вирішувати проблеми переселенців тощо.

Незавершеною є й судова реформа. Запуск Антикорупційного суду очікується в квітні, втім, коли будуть реальні вироки для корупціонерів, незрозуміло. Загалом, рівень боротьби з корупцією залишає бажати кращого.

Українців допікають питання, які з року в рік не можуть вирішити політики та чиновники. Це і провальний процес люстрації, і зняття депутатської недоторканності, і питання проведення виборчої реформи.

За 5 останніх років не було вирішене питання про повернення до державного бюджету грошей, незаконно відчужених внаслідок корупційних схем попереднього режиму.

Всі ці теми залишилися осторонь у месиджах кандидатів у президенти.

Гуманітарна сфера

Найбільш незрозумілим для виборців є те, що відбувається в Україні з медициною, освітою та екологією.

Жоден із фаворитів передвиборчих перегонів не запропонував покрокового й реального бачення, як ефективно реформувати ці сфери, щоб вони стали локомотивом змін у нашій державі.

Соціологи з'ясували, хто вирвався на перше місце в президентських перегонахНа президентських виборах українці готові віддати на підтримку шоумена Володимира Зеленського найбільшу кількість голосів.

Наразі саме освіта та наука – два кити інноваційної економіки, завдяки яким навіть маленькі й обмежені в природних ресурсах держави є світовими лідерами економічного зростання. Вже зараз видно, що навіть за незначного використання потенціалу IT-галузь Україна досягає непоганих результатів. І це при тому, що в основному в нас відсутні так звані R&D центри, а українські айтішники переважно працюють на аутсорс.

Те саме з медициною. Попри перші позитивні зрушення, говорити про ренесанс цієї галузі зарано. В Україні одна з найгірших ситуацій у світі з поширенням небезпечних хвороб, ми лідери в Європі за поширеністю ВІЛ/СНІД, посідаємо останні місця в рейтингах щодо якості та тривалості життя серед країн світу.

Нарешті, питання екології взагалі залишається за дужками усіх суспільних процесів в Україні. Всі наявні «перемоги» в цьому напрямку переважно є заслугою небайдужих активістів і так званого «креативного класу» громадян, які проживають переважно у великих містах. Комплексної стратегії щодо збереження лісів, подолання наслідків від екологічних загроз, ситуації із захороненням хімічних та радіоактивних відходів, покращення якості води немає. В Україні не реалізовується комплексна стратегія щодо сортування та переробки сміття, слабко ведеться робота з питань енергозбереження та розвитку відновлювальної енергетики.

Загалом, гуманітарні питання в контексті нинішньої виборчої кампанії розглядаються кандидатами дуже поверхнево. А це одні з найважливіших питань про наше майбутнє та якість життя.

Болючі питання

А ще є низка болючих питань, які також залишаються поза увагою кандидатів у президенти.

Перш за все це розслідування справи щодо розстрілу Небесної Сотні, визначення замовників і виконавців резонансних вбивств журналістів та громадських активістів.

Другий термін президентства Порошенка: проблеми та перспективиНа форумі Від Крут до Брюсселя Петро Порошенко офіційно заявив про намір балотуватися на другий термін.

Та це неповний список усіх таких тем. Звісно, якщо вони не «на слуху» й наразі відсутні в медійній площині, не варто думати, що громадяни взагалі забули про увесь вищевказаний перелік важливих для суспільства проблем.

Адже вибори, зрештою, минають, і приходять сірі політичні будні. І переможцям, і тим, хто програє, вчергове доведеться рахуватися з новими реаліями та викликами в економічній, соціальній та гуманітарній сферах життя.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...