Питання озброєння України Заходом: то ми воюємо, чи домовляємось?

Читать на русском

Анексія Криму Росією та військове протистояння української армії із бойовиками ДНР-ЛНР на Донбасі актуалізували питання поставок найсучасніших зразків летальної зброї для вітчизняних Збройних сил. Надати таку можливість могли б союзники України у світі, зокрема – США, Канада, Великобританія. Усі вони – члени НАТО, а отже володіють найсучаснішими видами озброєння, яке може стати ключовим фактором переваги у боротьбі із агресором на сході України.

Втім, країни Заходу не поспішають озброювати українську армію, поки що обмежившись лише введенням санкцій щодо Росії. Консервативними у цьому питанні залишаються уряди країн ЄС, більшість яких вважають неприйнятними військові методи розв’язання конфліктів, надаючи перевагу дипломатії. США та Канада виявили більш рішучу позицію у даному питанні. Зокрема, у проекті бюджету США на 2016 рік запропоновано виділити Україні 117 млн доларів для протидії агресії РФ. «У відповідь на акти агресії Російської Федерації і спроби обмежити вибір сусідніх країн щодо питань зовнішньої і внутрішньої політики, бюджет включає в себе пропозиції з політичної, економічної і військової підтримки союзників по НАТО та держав-партнерів у Європі», – йдеться в проекті бюджету. За інформацією газети The Wall Street Journal, Міністерство оборони США виступило за поставку в Україну летальної зброї, а саме протитанкових ракетних комплексів Javelin – переносних установок, які із високою точністю та ефективністю вражають майже усі види бронетехніки. «США на тому етапі, коли вони починають розуміти всю серйозність ситуації і від рівня декларацій перейшли до практичних дій. Раніше США погодилися надати лише нелетальну зброю, проте зараз вже є певна інформація, що проходять переговори про надання противотанкової зброї, радарних установок, засобів зв'язку. Нам потрібна високоточна зброя, яка дозволить знищувати бронетехніку та наносити удари, не піддаючи загрозі об'єкти цивільної інфраструктури. Цілком реально отримати зброю в формі продажу з іншими країнами, в яких є зброя радянського зразку. Це не заборонено і Україна має на це право. Можливо це буде просто на інших умовах, за зниженими цінами чи в форматі кредиту», – коментує такі кроки США експерт зовнішньої політики та міжнародної безпеки Олексій Мельник.

На цьому тижні питання надання озброєння Україні із новою силою постане на порядку денному серед представників світового співтовариства. Попри те, що офіційно Білий Дім відмовився поставляти летальну зброю Україні, на шпальтах видань західних ЗМІ поширюється інформація щодо можливих варіантів надання суттєвої військової допомоги українській армії. Так, за інформацією видання Associated Press, яке посилається на свої джерела в Адміністрації Президента США, Барак Обама таки розглядає можливість поставки в Україну летальної зброї, проте поки що сумнівається у ефективності даного кроку.

Таку нерішучість Президента США легко пояснити: за специфічною термінологією американської політичної традиції, Барак Обама перебуває у стані так званої Lame duck («кульгавої качки») – тобто президента, який невдовзі покине свою посаду і не матиме можливості бути обраним на наступний термін. Швидше за все, Барак Обама не готовий до нових рішучих дій, які передбачатимуть серйозні зміни у зовнішньополітичний відносинах США із іншими країнами. Проте, це не означає, що нинішнє керівництво США не обмірковує усі можливі варіанти розвитку глобальних подій. В 2016 році американці обиратимуть нового Президента, і нинішня політична верхівка як ніколи зацікавлена у підготовці гідної заміни нинішньому голові держави. За усіма ймовірними ознаками, найбільші шанси на перемогу на президентських виборах у 2016-му році наразі у діючого Державного секретаря, 72-річного Джона Керрі.

Читайте також: США може надати Україні зброю, яка зупинить Путіна – експерт

І Барак Обама, і Джон Керрі – вихідці із Демократичної партії. Традиційно вважається, що у вирішенні конфліктних питань на міжнародній арені «демократи» завжди віддавали перевагу більш дипломатичним методам, дистанціюючись від радикальних гасел. Втім, нинішнього Державного секретаря США називають рівновіддаленим, компромісним політичним гравцем і для «демократів», і для «республіканців». Досвід та політична кар’єра пана Керрі є взірцевою для традиційного американського політикуму. Єдина вада – поважний вік майбутнього кандидата у Президенти. Проте, як свідчить історія США – це не є визначальним фактором для американських виборців.

Саме в контексті майбутніх виборів Президента США і слід розглядати візит пана Керрі 6 лютого в якості Державного секретаря в Україну. Безумовно, це позитивний сигнал для української влади, адже зустріч із Джоном Керрі відбудеться напередодні Мюнхенської конференції із безпеки, головним питанням порядку денного якої, безумовно, будуть події на Донбасі.

Ще одним красномовним свідченням серйозності намірів США щодо України є те, що пан Керрі так і не призначив зустрічі із керівництвом Росії, можливість якої активно обговорювали в російських ЗМІ. Надавши перевагу візиту до Києва, Держсекретар США, вочевидь, має про що поговорити із представниками української влади – зокрема, із Президентом Петром Порошенком та прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Вочевидь, серйозно розглядатиметься саме питання можливостей військової співпраці із США і країнами НАТО, пошук формату постачань озброєння або й виробництва найсучаснішої зброї на теренах України за західними зразками.

Питання формату надання Україні сучасних зразків зброї в офіційних колах західних країн розглядатиметься в останню чергу. Зокрема, на Мюнхенські конференції з питань безпеки, яка відбудеться 6-8 лютого близько 20 очільників держав і урядів та 60 міністрів закордонних справ і оборони, а також генеральний секретар НАТО обговорюватимуть можливість повернення до перемовин щодо урегулювання конфлікту на Донбасі у нормандському форматі.

В експертних колах все частіше поширюється думка про неможливість врегулювання конфлікту суто дипломатичними методами і необхідності готуватися до відкритого збройного протистояння з Росією та її сателітами ДНР-ЛНР. Саме результати Мюнхенської конференції дадуть розуміння світовому співтовариству, чого в майбутньому слід очікувати від події на Донбасі – чергової ескалації, чи все ж таки мирного врегулювання.

Читайте також: Помилки США дозволять Путіну виграти війну за «Новоросію» – експерт

Експерти ж єдині в одному: без збройної підтримки країн НАТО, українська армія не зможе довго і ефективно стримувати натиск регулярних військових з’єднань армії РФ у разі чергового акту агресії на території України. «Путіна зможе зупинити лише зброя Америки. Коли вже йде війна, то як можна вести війну без військової зброї? Зараз Україна в такій ситуації. За 23 роки ми взагалі не модернізували ВПК, а навпаки його знищували та розпродавали старі радянські зразки», – вважає генерал-лейтенант Дмитро Уманець, аналізуючи питання щодо надання Україні зброї та налагодження виробництва озброєння всередині країни. На думку експертів, найбільше українська армія потребує зброї для ведення артилерійської розвідки, контрбатарейних радарів. «Крім того, потрібні протитанкові ракети. Нашій зброї вже більше 20 років і вона просто не працює. Державний оборонний комплекс потребує модернізації, яку в принципі можна втілити в Харкові, Одесі чи Дніпропетровську, але на це потрібен час і кошти. Зокрема, в Україні є багато радянських винищувачів, які можна модернізувати на Одеському авіаційному заводі. На цей завод навіть з Європи звозять деякі види техніки. Також винищувачі модернізують на Львівському авіаційно-ремонтному заводі. В результаті з тренувальних можна отримати бойові літаки. Що стосується літаків, то Україна дійсно може сама їх виготовляти», – розповідає голова Спілки офіцерів України В'ячеслав Білоус.

Кінець кінцем, світовій спільноті потрібно нарешті відповісти на ключове запитання стосовно ефективної допомоги стосовно підтримки суверенітету України – то ми воюємо, чи домовляємось? Скільки ще жертв та додаткових сигналів потрібно, аби цивілізований світ зрозумів, що територія України – далеко не остання страва у зростаючих апетитах агресора.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: