Новий європейський порядок: про що домовлятимуться НАТО та РФ

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Більш ніж семигодинні перемовини між представниками США та Росії у Женеві, які тривали за зачиненими дверима, так і не призвели до появи спільних «точок дотику» між позиціями двох сторін. У США наголошують, що Росія не має права диктувати жодній із суверенних держав світу стосовно власного рішення про вступ до НАТО. Росія наголосила на тому, що начебто не збирається нападати на Україну, проте нарощення військ на російській території біля українських кордонів відбувається з метою запобігти подальшому просуванню та розміщенню озброєнь НАТО.

Перемовини між Росією та НАТО, які мають відбутися вже завтра, навряд чи принесуть бодай якийсь «прорив» у відносинах. «Правових гарантій нерозширення НАТО», на яких наголошує Росія, у Північноатлантичному альянсі надавати не збираються. Тому логічною виглядає ситуація, коли наступними кроками – буде саме чергова військова ескалація.

Чого очікувати Україні від перемовин між НАТО та РФ?

Перемовини заради перемовин

Найбільш зацікавленими у сильній та спроможній дати відсіч агресору Україні серед членів НАТО в Європі є держави, які безпосередньо межують з нами на західних та південно-західних кордонах, а також балтійські країни.

Перемовини з Росією «щодо гарантій безпеки»: що сторони готові обговорювати і чого чекати від зустрічейУ Женеві, Брюсселі та Відні відбудеться серія переговорів щодо безпекових вимог Росії. Що США, Росія та НАТО готові обговорювати і чого чекають від зустрічей – у матеріалі.

Наприклад, у Латвії вважають, що і ЄС, і НАТО мають готуватися до різних сценаріїв можливого вторгнення РФ в Україну – зокрема враховувати різноманітні «точкові» й гібридні військові операції. Вочевидь, йдеться про спроби захоплення українських територій на кшталт подій у Криму у 2014 році. Щоправда, зараз такий сценарій виглядає малоймовірним, проте в Кремлі вміють «креативити» в контексті гібридних операцій із дестабілізації ситуації.

Поки що весь західний світ намагається виявити «точки дотику» з Кремлем дипломатичним шляхом. Окрім вже проведених перемовин представників РФ та США та запланованих переговорів на засіданні Ради НАТО з Росією, у четвер у Відні також відбудуться ще більш масштабні багатосторонні переговори в рамках ОБСЄ, в яких візьмуть участь представники від США, Росії, України та держав ЄС.

Експерти наголошують, що попри спроби знайти шляхи деескалації ситуації на кордонах з Україною, переговори у будь-якому форматі для Росії залишаються способом лише заявляти список ще більш нереальних вимог, погодитися на які ні в НАТО, ні в США, ні у більшості держав ЄС не зможуть. Саме тому варто оцінити не підсумки самих переговорів, а можливості подальших дій Росії в контексті логіки Кремля щодо розділення сфер впливу та протистояння із західним світом.

Підвищення ставок

Найімовірніше, після невдалих перемовин Росія піде звичною для себе стратегією «підвищення ставок». Цю стратегію Кремль вдало реалізував у ситуації із Казахстаном – застосувавши інструмент ОДКБ як способу «стабілізації внутрішньої кризи».

Німеччина та США дають різні оцінки щодо загрози вторгнення Росії – ReutersВлада Німеччини не поділяє впевненості США в тому, що Росія готується до вторгнення в Україну.

Насправді, починаючи з середини 2000-х керівна верхівка Росії застосовувала особливі методи «позначення» своїх сфер впливу, найчастіше підживлюючи внутрішні конфлікти в сусідніх державах, або використовуючи такий собі статус «миротворця» на територіях держав колишнього СРСР.

Саме тому варто оцінити – на територіях яких саме держав є ті самі «заморожені» конфлікти, або можливості для дестабілізації ситуації. Найбільш больовими точками є частини грузинських територій, ситуація на кордоні між Вірменією та Азербайджаном, так званий «миротворчий контингент» на молдовських територіях (так звана «ПМР»), і, звісно, окуповані українські території ОРДЛО та Криму. По черзі, або одразу за кількома цими напрямками в Кремлі можуть застосувати гібридну стратегію дестабілізації ситуації з метою поширити свій вплив і підвищення ставок у переговорних позиціях зі США та НАТО.

Фактор Донбасу та внутрішня дестабілізація

Ще одним напрямком дипломатичних зусиль із деескалації ситуації біля кордонів з Україною можуть стати перемовини політичних радників України, Німеччини та Франції в рамках «нормандського формату». Франція та Німеччина у грудні минулого року активізували зусилля, і перед зустріччю із українською стороною – вже побували в Росії, де зустрілися з російським політичним радником Дмитром Козаком.

Компроміс чи мир з позиції сили: як змінювалася думка українців щодо розв'язання конфлікту на ДонбасіЗа роки війни на Донбасі менше українців згодні на мир за будь-яку ціну, але більше почали виступати за частковий компроміс.

Цікаво, що прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков встиг скептично оцінити подальший прогрес за підсумками переговорів політичних радників лідерів країн-учасниць «нормандського формату». Вочевидь, в Кремлі планують вийти на інший – більш широкий – формат перемовин, який би включав і участь США.

Найбільш небезпечним сценарієм, відповідно до якого Росія може піти на деескалацію військової напруженості, проте зберегти і посилити свій вплив на Україну – якщо у рамках перемовин стосовно Донбасу нашу державу таки змусять реалізувати Мінські домовленості на абсолютно неприйнятних умовах.

Якщо ж така стратегія виявиться неуспішною – в Росії можуть вдатися до провокацій із подальшими силовими діями у напрямку Маріуполя та здобуття сухопутного «коридору» із Кримом. Оточивши Україну з усіх напрямків своїми військами, роздавши мешканцям окупованих територій ОРДЛО вже більше мільйона російських паспортів, така операція з боку Росії може стати якщо не замінником повномасштабного вторгнення, то принаймні ще одним актом агресії, який сумлінно виконають ті ж самі «зелені чоловічки».

Однак ще більшим фактором, на який сподіваються в Кремлі, і який вдалося вдало реалізувати в Казахстані – можливість внутрішньої економічної та політичної дестабілізації в Україні. Зараз Росія, маючи всі енергетичні важелі впливу не лише на нашу державу, але й Європу, може штучно створити бажані умови та сприятливий ґрунт для реалізації плану із поширенням свого впливу на внутрішньополітичні процеси, які відбуватимуться в Україні протягом поточного року. За таких умов – цілі Кремля можуть бути досягнуті і без повномасштабного наступу, а весь світ зіткнутися із новими реаліями геополітичного перерозподілу сил, наслідки якого насамперед на собі відчують усі країни Європи.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

ЧИТАЙТЕ у VIBER

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал