Геополітична безнадія: чи справді Майдан у Білорусі приречений на поразку?

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Ситуація з протестами в Білорусі лише набирає обертів. Вже є перші загиблі від дій правоохоронців, повним ходом застосовують гумові кулі та «коктейлі Молотова». Однозначно можна сказати лише одне – досі подібних протестів у Білорусі ще не було.

Ситуація чимось нагадує події 2013-2014-х років у Києві, проте поки що «справжнім Майданом» протести в Мінську назвати важко. Начебто наявні всі ознаки докорінної зміни влади, є авторитарний лідер держави, який контролює все і всіх, є потужна мережа спецслужб та силовиків, є інтереси Росії, байдужість Заходу. Є зрозумілий привід – дуже сумнівні за своїми результатами «вибори» президента, які давно виконують бутафорну роль незмінного панування Олександра Лукашенка.

Проте білоруси опинилися в зовсім інших обставинах, аніж українці восени 2013-го. Олександр Лукашенко геть не схожий ані за своїм характером, ані за манерою керувати на експрезидента Віктора Януковича. У Білорусі немає різних груп впливів та потужних капіталів на чолі з олігархами, які конкурують. Населення сусідньої держави переважно не розуміє, що таке демократичні інститути, зміна та цивілізована передача влади.

А головне – у білорусів немає досвіду тривалих та виснажливих протестів, активного громадянського спротиву. А ще – більше ніж чверть століття державою одноосібно та на власний розсуд керує людина, імідж якої далеко за межами Білорусі визначають як «останній пострадянський диктатор». Невідомо, як далеко може піти Олександр Лукашенко для збереження своєї влади, чи допоможе йому в цьому Росія, і як на всі ці події відреагують в ЄС та США?

Білорусь-2020 – це не лише історія про початок змін, але й про боротьбу світоглядів. Це й про кризу демократії, і про кризу авторитарних режимів. І як би важко авторові цих рядків не давалися подібні судження, проте слід визнати: білоруси лише на початку свого шляху звільнення і, по суті, починають війну за існування власної незалежної держави. На жаль, у вир цих подій наші сусіди поринають більш не підготовленими, аніж ми самі – зразка 2013-2014 років.

Не на порядку денному в Заходу

Фактор Лукашенка не лише тримає Білорусь в авторитарних лещатах пострадянського дискурсу, але й впливає на геополітичне становище країни. Як би нинішній президент Білорусі не намагався стати «зрозумілішим» для Заходу, зокрема, й надавши майданчик для перемовин щодо ситуації на сході України, ближчими до ЄС білоруси не стали.

Вибори в Білорусі: яку реакцію очікувати від ЄвросоюзуРеакція ЄС на вибори в Білорусі буде враховувати факт втручання Росії у вибори в Білорусі, вважає експерт.

Саме тому офіційний Брюссель радше не відмовить собі в серпневих відпустках, аніж буде збиратися заради реакції на події в Білорусі. Доля цілої країни та подальшої ситуації з протестувальниками в руках авторитарного лідера, і більшості цивілізованого світу поки що на цей факт байдуже.

Наразі найбільш активно серед країн ЄС на ситуацію в Білорусі реагують її безпосередні сусіди – лідери балтійських держав та Польщі. Вони закликають звільнити всіх затриманих під час президентських виборів і «поважати всі права і свободи людини і громадянина, в тому числі свободу слова, преси, зібрань і об'єднань».

Уряд Польщі офіційно закликав скликати екстрений саміт ЄС щодо ситуації в Білорусі після застосування сили правоохоронцями проти демонстрантів. Проте всі ці дипломатичні заяви та заклики для авторитарного режиму Олександра Лукашенка навряд чи мають якийсь ефект. Євросоюз та в цілому Захід настільки тривалий час тримали Білорусь на поважній дистанції, що навіть нещодавнє рішення Ради ЄС щодо укладення угоди про спрощення оформлення віз та угоди про реадмісію з Білоруссю навряд чи стануть аргументом докорінної зміни вектора керівництва цієї держави вбік поваги до прав і свобод людини, а також демократичних інституцій.

У Білому домі також засудили дії білоруської влади, проте наразі в США триває вкрай напружена передвиборча боротьба за президентську посаду. І все це в режимі постійного стресу від новин про поширення пандемії коронавірусу територією Сполучених Штатів. Тож події в Білорусі зараз далеко не в списку пріоритетів США.

Тримай друзів близько, а ворогів – ще ближче

Білорусь опинилася в умовах ідеального «геополітичного шторму». Здається, відомий вираз стародавнього китайського мудреця Сунь Цзи – автора славнозвісного трактату «Мистецтво війни» – зараз якнайкраще демонструє рівень «ставок у грі» у відносинах між Олександром Лукашенком та Володимиром Путіним.

Протести в Білорусі: чи довго триватимуть демонстраціїПротести в Білорусі довго не триватимуть через те, що в умовах відсутності сильної опозиції та розвинутого громадянського суспільства протестувальникам важко об’єднуватися та спільно виступати з позицією, вважає експерт.

Зокрема, саме Росія зараз є найбільшим вигодонабувачем від будь-якого розвитку ситуації в Білорусі. А якщо згадати, що саме серпень для Кремля завжди носив сакральне значення для поширення свого геополітичного впливу на прилеглі території країн з колишнього Радянського Союзу – саме час замислитися над подальшою долею білорусів.

Вочевидь, Володимир Путін не даремно привітав «батьку» Лукашенка одним із перших лідерів держав світу із перемогою на президентських виборах. В умовах, що результати виборів можуть не визнати у більшості цивілізованих держав світу, такий реверанс з боку Кремля красномовно свідчить про цілковиту згоду на подальше панування Лукашенка.

Однак парадокс ситуації полягає в тому, що в Білокам’яній давненько гострять зуби проти незмінного лідера Білорусі. Попри всі свої недоліки, Лукашенку вдавалося тривалий час почуватися впевненим від надмірного впливу Кремля – саме за рахунок того, що він завжди опирався на підтримку населення. Історія з «вагнерівцями» може бути свідченням того, що і керівництво Росії прорахувало можливий сценарій політичної кризи в Білорусі наперед і може будь-якої миті почати діяти активніше. Звісно, якщо Лукашенко таки не впорається з протестами на вулицях, йому завжди можуть запропонувати стати сусідом одного відомого політичного аутсайдера в Ростові.

Три сценарії розвитку подій

А проблеми в Олександра Лукашенка лише починаються. І сценарії розвитку подій у Білорусі будуть залежати від одного дуже важливого фактору: наскільки масовими будуть акції протестів.

Вибори в Білорусі: чи піде Лукашенко на силовий сценарій, щоб залишитися при владіУ день виборів у Білорусі головний ризик буде в тому, чи піде чинна влада на силовий розгін протестувальників із залученням армії, вважає експерт.

Станом на зараз можна з високою вірогідністю передбачити три сценарії.

Перший – Лукашенку та його силовикам вдасться приборкати акції протестів та відновити «стабільність». Цей сценарій видається цілком ймовірним, якби не одне «але» – людей на вулицях, справді, багато. Протести набирають обертів, а до того ж опозиція оголосила про початок повномасштабного страйку задля досягнення своєї мети – перевиборів президента держави. Саме страйки можуть стати грізною зброєю для влади, адже для економіки країни, де більшість громадян працюють на державних підприємствах, вони завдадуть чимало клопотів. А всіх, як відомо, до в’язниці не посадиш.

Другий сценарій – Лукашенко не впорається з протестувальниками, але буде готовий піти на подальшу ескалацію. В такому разі точно не уникнути допомоги Кремля у вигляді «зелених чоловічків». Цей сценарій може закінчитися будь-чим для Білорусі, проте точно зрозуміло одне – численних жертв не уникнути, а Лукашенку доведеться остаточно подарувати залишки суверенітету Білорусі, якщо його у всьому цьому вирії подій Кремль банально не замінить на повністю слухняного і підконтрольного «намісника».

Є ще третій сценарій – Лукашенко збере залишки здорового ґлузду і зробить неймовірне: піде на перемовини з протестувальниками і погодиться на перевибори. У такому разі прогнозувати долю Білорусі не візьметься ніхто, проте вчергове поставить Кремль у ще більш скрутне геополітичне положення: або втратити з-під свого впливу ще одну державу пострадянського простору, або піти на нові авантюрні силові сценарії.

Схоже, на білорусів чекає вкрай важкий період «дорослішання» та битви за власну державність. У нинішній ситуації поки що важко сказати, хто переможе. Проте очевидно, що до фундаменту народження нової спільноти вільних білорусів віднині покладений перший камінь.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися: