Вибори без гальм: що дозволено, а чого не варто робити під час агітації

Читать на русском

Виборчі штаби кандидатів у президенти почали підготовку до «юридичних війн». При цьому для юристів та спеціалістів у галузі виборчого законодавства цілком очевидно, що порушень вистачає в усіх сферах ведення агітації.

Втім, імовірність того, що хтось із кандидатів буде покараний за незаконну агітацію чи «брудні» політтехнологічні прийоми, вкрай невисока. А от те, що такі справи набуватимуть суспільного резонансу й можуть мати наслідки для рейтингів кандидатів – цілком реальна історія.

Ба більше, Центральна виборча комісія в разі, якщо неправомірні вчинки когось із кандидатів та їхніх штабів будуть доведені, може ухвалити низку суттєвих рішень, аж до зняття кандидата з перегонів. Поки що ЦВК відмовляла лише в реєстрації. Відмову з різних причин отримали 47 осіб, які подавали свої документи на висунення в кандидати в президенти.

Загалом, ЦВК вкрай нечасто ухвалюає кардинальні рішення щодо зняття кандидатів із виборчих перегонів. Як правило, про це пишуть заяви самі кандидати. Були випадки, коли ЦВК скасовувала реєстрацію кандидатів-двійників. Втім, навіть цього року ЦВК не побачила зловживань і зареєструвала кандидатом самовисуванця, нардепа-мажоритарника Юрія Тимошенка.

Які прийоми й технології будуть застосовувати кандидати в президенти? Чи будуть вони розслідувані правоохоронними органами та які юридичні наслідки відчують на собі порушники?

Протистояння «мереж»

В останні дні Україну сколихнув скандал довкола використання кандидатами так званих «мереж» для підкупу виборців. Про такі випадки багато пишуть як пересічні українці в соцмережах, так і різноманітні ЗМІ. Втім, доказів використання такого нечесного методу досягнення результатів донедавна не було.

Соціологи змоделювали другий тур президентських виборівЯкщо б президентські вибори в Україні проводилися на початку лютого, вийти до другого туру найвищі шанси мали б Володимир Зеленський, Петро Порошенко і Юлія Тимошенко.

Однак в СБУ таки знайшли перші докази створення подібної виборчої «піраміди». Спільно з ДБР та Генпрокуратурою Служба безпеки відзвітувала про проведення 30 обшуків. Серед основних організаторів підозрюють нардепа від партії «Батьківщина». За свідченням правоохоронних органів, підкуп виборців збиралися здійснити в Хмельницькій області, для чого планувалось витратити три мільйони гривень.

Своєю чергою лідерка партії «Батьківщина» й кандидат у президенти Юлія Тимошенко ще до обшуків СБУ подала до суду на чинного очільника держави Петра Порошенка щодо незаконної агітації. Щоправда, 6-й Апеляційний адміністративний суд відхилив позов Тимошенко.

Загалом, штаби Порошенка та Тимошенко вже кілька місяців поспіль обвинувачують один одного в створенні та використанні «мереж» для підкупу виборців. При цьому критично важливим до недавнього моменту була саме позиція правоохоронців. Лише завдяки розслідуванням подібних випадків та рішенням судів можна сподіватися отримати певні правові наслідки для порушників виборчого законодавства. І лише після цього ЦВК могла б вчинити певні дії, які належать до її компетенції.

Підкуп виборців? Ні, не чули

Важливою є позиція МВС та Нацполіції. Так, силовики попереджають громадян про кримінальну відповідальність як за підкуп виборців, так і за отримання подібних «винагород». Тобто керівництво МВС та Нацполіції декларують рівновіддаленість від усіх політичних гравців.

На президентські вибори-2019 зареєстрували рекордну кількість кандидатівОфіційними претендентами на посаду президента України стали 44 особи. На найперших виборах балотувалися лише шість.

І справді, за підкуп передбачена кримінальна відповідальність – за ст. 160 Кримінального кодексу України можна отримати максимально до 7 років ув'язнення. В Нацполіції звітують про відкриття вже 66 проваджень у підозрі громадян в підкупі виборців. При цьому сам очільник МВС Арсен Аваков публічно повідомив про інформацію щодо спроб розгортання систем масштабного підкупу. Мовляв, щойно ці дії перейдуть у фазу скоєння злочину, то Нацполіція миттєво відреагує.

Випадки з підкупом виборців та використання «мереж» для поширення грошових виплат та продуктових наборів широко використовувалося під час усіх виборчих кампаній, починаючи з початку 2000-х років. Тож політики вже майже 20 років мають можливість припинити таку ганебну практику, однак на кожних виборах історія з підкупом продовжується.

Правила, відомі для всіх

Чому ж підкуп відбувається й надалі? Чому фіксуються інші порушення агітації? І що робити з цими фактами?

Вочевидь те, що кандидати вдаються до подібних протиправних «правил гри», свідчить про те, що вони зовсім не бояться покарання. Цікавим кейсом у такій ситуації стали довибори у 205-му мажоритарному окрузі в Чернігові в 2015 році. Навіть маючи беззаперечні докази прямого підкупу виборців, жодних правових наслідків, окрім рейтингових втрат, жоден із кандидатів та їхніх команд на собі не відчув.

Саме 4 роки тому гостро постало питання посилення відповідальності за протиправні дії під час агітації на виборах. Відповідні зміни до законодавства були внесені, але це так і не мало відповідного ефекту.

Президентські вибори: як Аваков намагається виступити в ролі арбітраАваков закликав уникати підкупу виборців і запевнив, що жоден із кандидатів у президенти не отримає преференцій.

Ще весною минулого року в МВС презентували законопроект про посилення відповідальності за підкуп на виборах. Документ внесли до парламенту, але досі не внесли до порядку денного, хоча навіть відповідний профільний комітет рекомендував його до розгляду.

Ідеться не лише про підкуп, але й про інші види фальсифікацій. Зокрема, експерти вказують на те, що законодавчо не достатньо врегульованим питанням є відносини кандидатів та їхніх агітаторів. Тобто потрібно передбачити можливість офіційно з виборчого фонду оплачувати працю агітаторів, спостерігачів та членів виборчих комісій (деякі з яких і справді отримають офіційні грошові винагороди, проте штаби кандидатів часто доплачують за таку роботу «в конвертах»).

Ще одним ударом по рівних можливостях могло би бути рішення про обмеження політичної реклами. Адже для багатьох політичних сил та кандидатів у президенти отримати доступ до зовнішніх рекламних носіїв і телеканалів є занадто дорогим ресурсом. А без цього підняти свою впізнаваність, а з нею й рейтинги майже неможливо.

Хотілося б відчути більше відповідальності за дочасну агітацію. Адже ЦВК ще восени минулого року зробила жорстку заяву про неприпустимість проведення агітації до старту виборчої кампанії. Тоді як багато хто з кандидатів вів активну виборчу кампанію ще від початку 2018-го, ретельно маскуючи все це під різноманітні інформаційні приводи.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...