За валом яскравих подій непомітно проскочив той факт, що після відходу від справ Леоніда Кучми Україну в Мінську на Тристоронній контактній групі тепер представляє Руслан Демченко. Власне, сам Демченко фігура настільки непомітна, що не дивна відсутність хоч якоїсь реакції на це призначення. А дарма.
Пам'ятається, коли влітку 2014 року стало відомо, що від імені України з тією стороною розмовлятиме Кучма, обуренню та здивуванню не було меж. Доводилося пояснювати, що із сепаратистами не може мати справу чинна державна особа, це було б непрямим їх визнанням. А оскільки справу все-таки мати доводиться, використовується якась умовна паличка, що дозволяє контактувати, не торкаючись смердючої субстанції. Мені подобалася ця пояснювальна схема. Вона дозволяла і реальні ролі розписати, і не залишити ілюзій щодо справжньої якості учасників.
Чому Кучма пішов із переговорного процесу та що буде з Мінськими угодами?Другий президент України, один із підписантів Мінських домовленостей Леонід Кучма вийшов із переговорної групи.
Постмайданне напруження принциповості спало, до Кучми звикли, та й узагалі поступово перестали будь-чому дивуватися. Якщо Медведчук став одним із найвпливовіших політиків у країні, що воює з Росією, то Кучма на цьому тлі взагалі нешкідливий дідуган. Тут і прийшов час екс-президенту відійти від справ, і до справ підключився той, хто Кучмі весь цей час у Мінську допомагав.
Першим, хто звернув увагу на відродження Руслана Демченка, став журналіст-міжнародник Сергій Сидоренко, що розпізнав на фотографії із зустрічі українських послів із президентом України в серпні цього року фігуру екс-заступника міністра закордонних справ часів Януковича. Демченка, за всіма правилами, мали люструвати, але з правилами в нас давно все не так. Його навіть звільнили навесні 2014 року, й, подейкують, Москва тоді сильно заперечувала, але вже восени Демченко став радником Петра Порошенка – щодо російського напрямку. На серпневій фотографії радник стоїть у першому ряду в самому центрі. Від президента його відділяє лише фігура Павла Клімкіна.
На межі колапсу: що буде з Мінськими угодамиЧому Мінські угоди продукуватимуть лише більше проблем у майбутньому – в матеріалі політолога Олександра Радчука.
Демченко – надзвичайно досвідчена людина в українських владних коридорах. Він і послом попрацював, і очолював службу протоколу президента Ющенка, а за Януковича на посаді заступника міністра закордонних справ був тим, хто жорстко проводив політику Господаря в середовищі українських дипломатів. «Демченко входив до найближчого кола попереднього президента й фактично був посвячений у все: керував офісом Ющенка, протоколом, супроводжував його всюди, і вдень, і вночі, – згадував нещодавно в інтерв'ю Євгену Кузьменку процедуру протискання Харківських угод тодішній нардеп Анатолій Гриценко. – А тепер він зачитав нам браву доповідь у руслі виступів Януковича-Грищенка: мовляв, усе класно, попередня влада все завалила, а тепер Віктор Федорович забезпечує стабільність, підвищує авторитет України в світі, зміцнює незалежність і суверенітет, перетворює Україну з об'єкта на суб'єкт, і далі з папірця, не відриваючись. Мені здалося, що Демченко не відчував особливого дискомфорту від того, що йому доводиться зачитувати речі, прямо протилежні тим, які він протягом п'яти років смиренно слухав у виконанні Ющенка».
Повернення таких корисних і слухняних кожному новому начальнику людей – це, безсумнівно, знак. З ними владі комфортно, вони їй близькі та зрозумілі. Свої. Але вони ж часом свої й Москві. Дуже характерно, що Демченко з'явився на особливо дорогому Петру Олексійовичу напрямку – дипломатичному. Спочатку нас запевняли, що без Медведчука Путін не захоче чути Україну, тепер ось без Демченка не обійтися. Президент, що славиться першим дипломатом країни, в Мінську фактично скинув цю сферу на людей, які прямо або побічно представляють противника, адже Кремлю з ними зручніше. А Україні точно зручніше, коли зручніше Кремлю?
Віце-спікер Ірина Геращенко заявила, що постійного представника в Тристоронній групі президент Порошенко оголосить згодом сам. «І сто відсотків це буде патріотична, професійна людина, яка гідно представлятиме позицію України в Мінську». Ось і подивимося. Але нехай нікого не дивує, якщо ним виявиться Руслан Демченко. Сильно змінилося обличчя українського патріотизму за п'ять років після Майдану.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»