Плани на реванш: як політичні помилки трансформуються в рейтинги опонентів

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Наступні парламентські вибори можуть стати цілковитим фіаско для нинішньої провладної команди. Адже високі антирейтинги та зростання популярності опозиційних політиків усіх спектрів ведуть до чергового розвороту політичного «маятника» й зміни порядку денного в державі.

Таке вже траплялося. Саме з дострокових виборів до Верховної Ради в 2007 році розпочався реванш Партії регіонів, рейтинги якої почали зростати після двох років постійних чвар та з’ясовування стосунків серед учасників «помаранчевої» команди.

Втім, зараз маємо значно тривожнішу ситуацію: за владу на хвилі розчарувань готові поборотися не лише політики з умовного «демократичного табору», але й відверті прихильники зближення з Росією, які зацікавлені в повному демонтажі української державності.

Незважаючи на всі зусилля громадянського сектору та небайдужих громадян, запровадити ефективні запобіжники, які б унеможливили реваншистські дії в політичному житті за останні 4 роки, так і не вдалося. Український великий бізнес досі нерозривно пов'язаний із політикою, соціальні ліфти майже не працюють, виборча система залишається незмінною, корупційні ризики досі залишаються високими у всіх сферах життя суспільства. Перебіг судової та правоохоронної реформ мають дуже неоднозначні наслідки, а рівень наступу на свободу слова та безпеку громадських активістів триває в небачених досі масштабах. Громадських діячів та журналістів вбивають, викрадають, б’ють та обливають кислотою, їм погрожують не лише ідеологічні вороги української держави, але й ті, хто має безпосередній стосунок до управління усіма нинішніми владними процесами. Тобто на порядку денному маємо як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, які володіють достатніми організаційними, фінансовими й медійними ресурсами.

Реванш зразка 2007-2010 років, коли -Партія регіонів- отримала цілковитий контроль у парламенті, а потім і свого президента-ставленика вкупі з підконтрольним Кабміном, нині виглядає як «квіточки». Наразі йдеться про більш масштабний порядок денний: від того, в якій конфігурації функціонуватиме наступна Верховна Рада, залежатимуть подальші зовнішньополітичний та економічний вектори розвитку України. І, що важливо, геополітична складова може мати вирішальне значення в такому разі. Адже в разі реваншу проросійських політичних сил всередині України під загрозу може бути поставлений весь суверенний статус нашої держави та й її подальше існування в нинішніх кордонах.

Чи можливо не повторити помилок минулого та хто з основних гравців діятиме на «реваншистському полі»?

Граблі 2.0

Те, що нас очікує суттєве переформатування складу наступного парламенту, схоже, не викликає сумнівів в жодного з політологів. Деякі політичні сили взагалі не потраплять до Верховної Ради 9-го скликання, інші – отримають більш суттєву підтримку, а хтось – меншу. Головне завдання – здолати 5% прохідний бар’єр, для зменшення якого поки що немає передумов.

Вибори-2019: яка ймовірність реваншу колишніх «регіоналів»?До президентських виборів залишається менш ніж рік. Про ймовірність реваншу екс-регіоналів міркували експерти.

Схожа ситуація з «політичною волатильністю» в партійному русі відбувалася й у 2006-2007 роках. Тоді українці протягом двох років двічі обирали парламент, і саме тоді стало зрозумілим, що тривалі суперечки, «договорняки» та залаштункові ігри погано сприймаються в суспільстві. І, зрештою, приводять до реваншу, здавалося б тих політичних сил, які мали б давно залишитися на смітнику історії.

Хитку коаліційну більшість у 2006 році створили фракції БЮТ (129 мандатів), «Народний союз «Наша Україна» (81 мандат) та СПУ (33 мандати). Однак під час процесу «коаліціади», який набув сакрального значення, адже лише коаліція могла визначити майбутнього кандидата в прем’єр-міністри, між учасниками перемовин стався розкол. «Золотою акцією» скористалися Олександр Мороз та СПУ, рішення яких, зрештою, повністю змінило вектор домовленостей тодішньої «помаранчевої» команди. Сформувавши нову коаліцію з КПУ та Партією регіонів, нова коаліційна більшість призначила на посаду прем’єр-міністром Віктора Януковича, а самі «регіонали» почали активно «тушкувати» своїх колег у парламенті, переманюючи до лав коаліції нових нардепів із інших фракцій. Саме цей процес і був однією із основних причин оголошення дочасних виборів парламенту.

Однак уже тоді було цікаво спостерігати за тим, як колишні начебто непримиримі ідеологічні вороги ставали умовними «друзями». Так, наприклад, фракція НУНС, хоч і не увійшла до так званої «Антикризової коаліції», проте отримала за своєю квотою аж 9 міністерських крісел в уряді Януковича.

У нинішньому парламенті переформатування коаліції за подібного сценарію вже навряд чи відбудеться. Але саме наступний склад Верховної Ради може чітко продемонструвати реваншистський порядок денний.

Не приховуючи намірів

Днями соцмережі вибухнули черговим скандалом: стало відомо про купівлю та зміну керівного менеджменту на двох великих інформаційних телеканалах на користь колишніх «регіоналів» та команди Віктора Медведчука. Останнього називають найбільшим прихильником федералізації України. Таким собі «троянським конем», який має потрапити до парламенту лише з однією метою – повністю розвернути тренд європейської інтеграції України та скерувати її до Росії у форматі, вигідному Кремлю. Це, по суті, означає втрату державності для нашої країни. Для походу «групи Медведчука» на парламентські вибори навіть обрано партію та майбутніх соратників – «За життя» на чолі із Вадимом Рабіновичем. Поки що ця політсила, згідно із соціологічними опитуваннями, впевнено долала 5% виборчий бар’єр, однак широкої популярності серед українців не має.

Чим виборчі перегони-2019 відрізнятимуться від попередніх?Згідно з останніми соцопитуваннями, лідирує голова фракції Батьківщини Юлія Тимошенко. Більше про рейтинги знають експерти

Ще одна більш потужна опозиційна сила, яка не приховує намірів для реваншу, – «Опозиційний блок». Щоправда, партія орієнтована на кількох головних спонсорів, які спонсорували і колишніх «регіоналів», і не гребують розкладати яйця по інших опозиційних кошиках. Попри чітку проросійську позицію та тренд на «примирення» із Кремлем (що начебто означатиме вирішення конфлікту на Донбасі та встановлення миру), «Опозиційний блок» усе-таки діятиме більш обережно. Головна мета – об’єднати довкола себе розчарований електорат південних та східних регіонів України, а також вимушених переселенців з Донбасу та Криму.

Реваншистські метастази

Реваншистські настрої мають конкретних політичних «носіїв», які поширюють свій вплив не лише у відверто проросійських проектах чи «Опозиційному блоці», але й створюють свої «технологічні проекти». Наприклад, левову частку депутатських груп «Відродження» та «Воля народу» складають колишні «регіонали». Тож створені на базі цих тимчасових парламентських утворень політичні проекти діятимуть рамках логіки електорату базових областей «Партії регіонів». Головна мета – будь-що опинитися в парламенті та поширити свій вплив на владу.

Попри процеси декомунізації, мріють про власний ідеологічний реванш як прихильники лівих, так і правих партій. І навіть заборонена усіма судами Комуністична партія України досі зберігає свій вплив – у такому собі «підпіллі» продовжують діяти партійні осередки комуністів, розраховуючи, певно, на мажоритарну складову наступних виборів. Саме завдяки мажоритарці колишні комуністи можуть у ролі самовисуванців знову спробувати свої сили на наступних парламентських виборах. Правда, як свідчить сучасна історія України, КПУ дуже рідко вдавалося перемагати саме на мажоритарних округах.

Вибори-2019: як проявляють себе в передвиборчих перегонах екс-регіоналиДо виборів залишилося небагато часу, тому боротьба за виборця вже почалася. Про передвиборчі тенденції говорили експерти.

Мріють про реванш і в таборі правих партій. У минулому скликанні парламенту працювала фракція партії «Свобода». Наступного року свої сили позмагатися за виборців спробують не лише «свободівці», але і «Правий сектор», і «Національний корпус». Можливо, їм вдасться знайти спільну мову й під час формування єдиного виборчого списку, що значно підвищить шанси на успіх у подоланні 5% виборчого бар’єру.

Як побороти дракона?

Відповідь відома – самими стати драконами. Що може зробити чинна влада в стані високого рівня зневіри громадян результатами чотирирічної діяльності?

Залишаються лише технологічні методи. По-перше, посилення адміністративної вертикалі та ресурсу. Ми вже чули про рішення ЦВК заблокувати жовтневі вибори у 100 новоутворених територіальних громадах. І це лише перший дзвоник.

По-друге, завжди є можливість досягти домовленостей із ситуативними партнерами. Ті самі партії «Відродження» та «Наш край» будуть працювати на провладні сили в регіонах, де досі залишається низькою підтримка чинного президента та його команди.

«Новий курс України» від Тимошенко: хто вже давав схожі обіцянкиСлово і Діло розбиралося, чи дійсно Новий курс Юлії Тимошенко новий і чи давав хтось із політиків схожі обіцянки.

По-третє, Верховний суд заборонив переселенцям голосувати на місцевих виборах. Поки що це рішення не надто впливає на перебіг парламентських виборів, утім, саме для мажоритарної складової може також мати суттєвий вплив. Адже йдеться про 1,5 мільйона громадян, які мають статус внутрішньо переміщених осіб. Це значний електоральний потенціал, який, схоже, більше опозиційного налаштований.

Нарешті, славнозвісний Виборчий кодекс. На жаль, нинішній парламент навряд чи змінюватиме виборчі правила гри саме через те, що мажоритарну складову потрібно зберегти будь-що. Адже лише за рахунок мажоритарників БПП та «Народному фронту» можна сподіватися зберегти впливовість у наступному складі парламенту.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...