Справа із затриманням Володимира Рубана на КПВВ із значним арсеналом зброї поставила руба одразу кілька серйозних питань щодо викликів для національної безпеки України.
По-перше, Рубан мав найвищий мандат довіри від влади й займався таким чутливим питанням, як ведення перемовин із терористами про повернення додому українських заручників ще з початку збройної агресії на Донбасі. Як СБУ змогла допустити той факт, що одна людина може під їхнім пильним наглядом (а в цьому важко засумніватися) створити розгалужену терористичну організацію на підконтрольній Україні території? Як пояснити те, що цій людині вдалося налагодити роботу видавництва, яке продукувало пропагандистську літературу? СБУ самі визнали факт цієї діяльності Рубана.
По-друге, Рубана називають «людиною Медведчука», а в самій СБУ проводять прес-конференцію, під час якої наводять докази його зв’язків з організацією «Український вибір». При цьому соратники Медведчука офіційно заявляють про непричетність Рубана до їхньої організації й навіть наводять факти неприпустимих висловлювань щодо їхнього лідера з боку затриманого нині переговірника. Сам Рубан під час судового засідання, на якому йому обирали запобіжний захід, також відхрестився від зв’язків із кумом Путіна, зазначивши, що він «не має більшого ворога, ніж Медведчук».
Ще два штрихи, які важко піддаються логіці. Чому під час прес-конференції очільник СБУ Василь Грицак відмовився коментувати причетність кума Путіна до будь-якої можливої підривної діяльності в Україні? При цьому назвавши Рубана «лише виконавчим механізмом у чужих руках». А ще два тижні тому президент України Петро Порошенко назвав Медведчука найефективнішим переговірником у питанні звільнення заручників.
По-третє, вся токсична тема контрабанди зброї, ведення терористичної діяльності та спроби влаштувати теракти в центрі Києва знову ж таки не вкладаються в логіку самої діяльності зі звільнення полонених Рубаном. Виходить, повернення заручників – лише хитрий план «втирання» в довіру? Чи справа в чомусь іншому?
Сам собі змовник?
Самі обставини справи затримання зі зброєю виглядають дещо дивними. Якщо Володимир Рубан мав перетнути КПВВ на вантажівці з цілим арсеналом різноманітної зброї (а це і міномети, і гранатомети, і важкі кулемети, автомати, гранати та інше), то чому він був упевнений, що його не затримають? Принаймні дивно, що він навіть не спробував перетнути лінію розмежування з непідконтрольною територію якимось обхідним шляхом чи скористатися послугами посередників. Виходить, що він це робив і раніше? Або був упевнений, що йому нічого не загрожує? Хто відповість на ці запитання?
Переговірника Рубана затримали з арсеналом зброї: що пишуть у соцмережахПереговірника Рубана затримали на КПВВ з арсеналом зброї. Що про це думають у соціальних мережах – у матеріалі Слова і Діла.
Загалом після оприлюднення інформації з вуст очільника СБУ Василя Грицака щодо створення Рубаном професійної диверсійної команди для проведення терактів та замахів із метою дестабілізувати ситуацію в Україні журналісти та експерти очікували, що в Службі безпеки нададуть більш переконливі докази щодо членів цієї організації та їхньої діяльності. Натомість поки маємо лише інформацію про можливу причетність самого Рубана до протизаконної діяльності зі створення загроз національній безпеці України та факт спроби перетину КПВВ на лінії розмежування на вантажівці, вщент набитій зброєю.
Звісно, навіть це може стати достатньою підставою для тривалого тюремного ув’язнення. Однак в СБУ натякають на справді резонансні затримання, які ось-ось мають відбутися в «справі Рубана». «Не можу розкрити всіх деталей, назвати всіх людей, які проходять у нас як підозрювані чи, як ми можемо припустити, будуть підозрюваними в підготовці до вчинення цих терактів. Робота в цьому напрямку ведеться», – заявив Василь Грицак під час прес-конференції, присвяченій подробицям затримання Володимира Рубана.
Та не лише очільник СБУ впевнений у масштабах терористичної діяльності колишнього переговірника. Не сумніваються в цьому й у пропрезидентській команді. Щодо «справи Рубана» генеральний прокурор Юрій Луценко в одному зі своїх коментарів у Facebook запевнив, що «жодних звільнень не буде, це не випадкове затримання». «Соратник Медведчука затриманий із цілим арсеналом зброї, яку, за моїми джерелами, везли до Києва не просто так», – зазначив народний депутат із фракції БПП Володимир Ар’єв на своїй сторінці в соцмережі. «Рубан – це пішак. Медійний персонаж – не більше. Це як маріонетка, якою керують інші. Хочу вірити в те, що за ті місяці, поки тривала ця спецоперація, відслідковані всі його зв'язки і вертикальні, і горизонтальні. І я маю певні обґрунтовані сподівання, що це лише початок операції. Далі буде. І можна лише уявити, в якому стані перебуває все це кодло», – розповів у ефірі одного з телеканалів заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО України Георгій Тука.
Поки що в СБУ основними співучасниками Рубана називають низку громадян, які, як можна зрозуміти із заяв правоохоронців, перебувають на непідконтрольних територіях Донбасу. Чи означає це, що основні замовники підготовки терактів та замахів у Києві знову не будуть виявлені?
Уявні та справжні загрози
З огляду на низку протиріч та відсутність достатньо зрозумілого логічного ланцюжка в «справі Рубана», виникли найрізноманітніші припущення щодо трактувань затримання колишнього переговірника.
Статистика найгучніших замахів і вбивств в Україні за 2016-2017 рокиСлово і Діло згадало гучні вбивства і замаху не життя відомих чиновників, політиків і громадських діячів України, які відбулися за останні два роки.
Наприклад, про те, що ця подія ознаменувала перерозподіл ринку нелегального обігу зброєю з непідконтрольної території Донбасу. Ще одна версія – протиріччя в таборі проросійськи налаштованих сил, які працюють в Україні. Начебто одна з таких команд виявилася спритнішою й зуміла «домовитися «з кураторами в Кремлі щодо «потоплення» своїх конкурентів. Мовляв, ще в 2014-2015 роках Володимир Рубан намагався конкурувати з Віктором Медведчуком у діяльності з приводу ефективного звільнення заручників із території ОРДЛО.
Ба більше, висловлюється навіть думка про технологічний наступ на команду Ігоря Коломойського. Адже соратник олігарха Геннадій Корбан у медіа неодноразово розповідав про приятельські зв’язки з Рубаном та прихильну позицію щодо його діяльності зі звільнення заручників.
До якої б версії не прийшло слідство, факт перетину Рубана лінії розмежування на КПВВ на вантажівці із зброєю складно спростувати. Сам підозрюваний прокоментував свої дії як «погіршення відносин із СБУ». Рубан відкинув усі пред'явлені йому обвинувачення та заявив, що під час затримання на КПВВ був там як водій. Мовляв, мав лише перевезти товар з непідконтрольної території Донбасу. Чи означає така заява, що він знав, що робить? Чи навпаки – не здогадувався про приховану зброю у вантажівці? Чи виконував конкретне доручення, як робив це багато разів до цього лише з тією різницею, що раніше ніхто й не думав його затримувати? Питань знову більше, ніж відповідей.
Втім, «справа Рубана» має ще одну цікаву деталь. Йдеться про ту ж таки версію щодо організації терактів та замахів. Не секрет, що за останні роки кількість замахів, убивств та терористичних актів як у столиці, так і загалом в усій Україні, значно зросла. І більшість з них – досі не розкриті. Можна пригадати лише найбільш сенсаційні – замах і вбивство Аміни Окуєвої, вбивство журналіста Павла Шеремета, розстріл депутата Держдуми Дениса Вороненкова, замах на нардепа Ігоря Мосійчука з використанням вибухівки, кілька вибухів у центрі столиці, коли були вбиті офіцери української розвідки.
Чи варто згадувати про численні бандитські «розбірки» з використанням вогнепальної зброї та вибухівки? Навіть цими днями в Києві невідомі здійснили постріл із гранатомету в приміщення одного з ресторанів прямо в центрі столиці – за кілька кварталів від будівлі СБУ. Таких випадків вільного переміщення небезпечної зброї та вибухівки та їхнього використання під носом у правоохоронців не злічити. Чи могла б уся ця зброя бути використана з метою дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні? Запитання риторичне.
Опція воєнного стану
Українці вже трохи забули більш ніж дворічну історію із замахом на колишнього генпрокурора Віктора Шокіна. При всій неоднозначності здійснення цього злочину СБУ й досі шукає підозрюваних. Вочевидь, замах на тодішнього генпрокурора мав на меті досягнення певного медійного ефекту. На цьому прикладі суспільству демонструвалося, наскільки небезпечною є робота ГПУ, керівництво якої начебто веде безкомпромісну боротьбу з корупцією.
Мосійчук розповів про терористичні плани РубанаКерівник Центру звільнення полонених Володимир Рубан вів переговори з низкою українських військових, які повинні були реалізувати теракт, зброю для якого він віз з ДНР.
Чи є ймовірність того, що заяви про роботу терористичної організації «імені Рубана» з подальшим використанням зброї та вибухівки для проведення замахів на життя найвищих посадових осіб в Україні є створенням інформаційного тла для ухвалення певних рішень? Можливо. Особливо, якщо йдеться про внутрішню загрозу нацщобаби врегулювати ситуацію, в країні може бути запроваджений воєнний стан. Не складно здогадатися, що такі рішення можуть вирішити й низку суто політичних завдань, особливо напередодні виборів.
Єдине, що поки що є зрозумілим, то це те, що в разі потреби СБУ та правоохоронці в конкретній ситуації діють напрочуд ефективно. Це не означає, що ситуація із загрозами нацбезпеці в нашій державі під контролем. Радше це ще один сигнал суспільству про необхідність змінювати ситуацію щодо непрозорих та половинчастих рішень у політиці. Які, своєю чергою, можуть і справді призвести до катастрофи та загрожувати існуванню державності.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»