Програти в чесному спорі й піковий момент спробувати вставити «ніж у спину» – це зовсім уже не по-братськи. «Газпром», який відмовляється визнати рішення Стокгольмського арбітражу, поводиться навіть не як найгірший брат, а як підступна дружина: прийшовши в сім'ю з хорошим приданим, тепер, набридла своєму чоловікові «Нафтогазу», вона намагається його розорити та зганьбити на все європейське «село». До речі, якщо вже справа відбувається в Європі, то давайте все-таки вважати «Газпром» і «Нафтогаз» подружжям однієї статі – так і з точки зору гендерної справедливості буде правильно (не можна ж, справді, стверджувати, що лише дружина може бути підступнішою за чоловіка).
Отже, наплювавши на рішення суду, в самий пік споживання газу в Європі, в люті морози, й уже отримавши від «Нафтогазу» передоплату, «Газпром» відмовляється дати тому «блакитне паливо», заявляючи про бажання взагалі розірвати «подружній» контракт. Але ж контракт діє й повідомлення про початок процедури його розривання, хоч і тричі офіційні, не позбавляють «Газпром» обов'язку виконувати його.
У Держдепі відреагували на відмову РФ поставляти газ в УкраїнуУ Держдепартаменті США прокоментували рішення російського Газпрому припинити поставки газу в Україну.
Спробуємо розібратися, які стереотипи склалися навколо ділових відносин «Нафтогазу» та «Газпрому». Для цього розглянемо 5 тез, які сьогодні частіше за інші звучать про газ.
Україна «зістрибнула» з російської «газової голки»
Лише за формою, але не за суттю.
Історія найбільших статків, політичних кар'єр, корупції державного масштабу та геополітичної корупції – це все про місце в новітній історії України російського газу. «На трубі» сиділи свого часу екс-прем'єр-міністр Павло Лазаренко та його політична дочка, «газова принцеса» Юлія Тимошенко. Сиділи на ній Ігор Бакай і донецькі, досі, кажуть, сидить Дмитро Фірташ. І той, кому дозволено «сидіти на трубі», автоматично був найближчою до глави держави людиною. А коли він впадає в немилість, то від «труби» відразу ж відлучається. З Фірташем цього поки не відбулося, Порошенко – вже третій президент при «царі труби». В Ірані ось також президенти змінюються, а реальна влада в беззмінного аятолли.
Міллер відреагував на поразку в спорі з «Нафтогазом»Російський газовий монополіст «Газпром» підтвердив рішення Стокгольмського арбітражу про необхідність виплатити 2,56 мільярда доларів НАК «Нафтогаз України» за результатами двох розглядів.
Всі 26,5 років незалежності й навіть усі 4 роки війни з Росією наші правителі лише імітували кроки в напрямку енергонезалежності. «Європейський» газ, який ми купували останні 3 роки, – це, як усі знають, газ російський, «реверсний», тобто той, що йде до нас назад тими самими трубами, якими він тік до європейських трейдерів із Росії. Це була гарна казка, яка влаштовувала всіх: європейці вигідно перепродавали нам газ за «короткими» договорами (чим не завуальований хабар європейцям?), «Газпром» отримував своє сповна від європейських споживачів, а «реверс» закуповувався через фірми-прокладки, приносячи бариші все тим же людям у владі та біля неї. Ну й народу на гарній тарелі подали цю «перемогу» – ми не купуємо газ у Росії! Загалом, «Газпром» із «Нафтогазом», якщо продовжити розпочаті раніше аналогії, займалися все тим же сексом, просто тепер використувавали засоби запобігання. І ось «запобіжник», вибачте, «порвався» в найбільш невідповідний момент. Так чому ж ми раптом вирішили знову купувати газ безпосередньо в Росії, замість чого отримали велику дулю? Про це трохи згодом.
Керівництво України перемогло «Газпром»
Можна й так сказати. Ось лише з невеликим застереженням.
Петро Порошенко напружено чекав анонсованих на початку нещодавньої прес-конференції «хороших новин», але так і не дочекався офіційної звістки про перемогу «Нафтогазу» в Стокгольмі. Деякі спостерігачі навіть припустили, що вкрай рідкісне спілкування глави держави з пресою було раптово призначене на 28 лютого саме заради того, щоб особисто президент оголосив про цю «перемогу». Насправді жодної заслуги особисто Петра Порошенка в цьому немає (як, утім, і в отриманні безвізу). Якщо комусь і слід дякувати за перемогу в суді, то команді юристів «Нафтогазу» і... Юлії Тимошенко – за підписання під її тиском свідомо невигідного для України контракту 8 із гаком років тому.
Прес-конференція Порошенка: що президент обіцяв українцямПетро Порошенко 28 лютого провів прес-конференцію. Що президент обіцяв українцям - на інфографіці Слова і Діла.
Компанійщина, яка почалася 1 березня під гаслом «прикрути», – це справжнісінька «відрижка совка». По-перше, чи може хтось сказати: як, наприклад, я міг «прикрутити» опалення в звичайному багатоквартирному будинку старої споруди (а таких у нас переважна більшість)? Я й радий би регулярно «прикручувати», але власник «Київенерго» сильно засмутився б, якби ми всі отримали таку можливість – як же йому отримувати надприбутки, особливо за шалене опалення в період майже весняного тепла, що протримався майже всю зиму? Чому ніхто раніше не попросив Ріната Ахметова «прикрутити», адже були прогнози і на різке похолодання, і на виграш у Стокгольмі, і на чергові капості від росіян? Але ні – економити вирішили на дитячих установах, оголосивши «газовий карантин», який не відбувся. А все для того, щоб розгорнути патріотичну патетику, щоб зробити народ причетним до перемоги над підступним ворогом. Багато хто в це вірить.
Потрібно купувати зріджений газ у США
Цей сценарій навряд чи реалістичний. Але спочатку – про реакцію Європи на події останнього тижня.
Захід цікавить лише їхній власний комфорт. Порівняйте: смерті сотень і тисяч українців у розпал російської агресії викликали в Європи завжди не більш ніж стурбованість. А ось витівка «Газпрому» викликала в них, за словами високопоставленого єврочиновника, «стурбованість і РОЗДРАТУВАННЯ». Всі розуміють, що Москва як завжди (!), займається свавіллям, але лтше цього разу європейці злякалися, що можуть замерзнути, й могли б, якби Україна за правом відбирала законтрактований газ. Але тоді Москва в усі свої рупори почала б сурмити, що Україна – ненадійний транспортер газу, який «краде» його в європейців, змушуючи бідолах мерзнути, й, мовляв, давайте вже швидше добудовувати альтернативний газопровід «Північний потік-2» і «Турецький потік». Ми не зробили росіянам такого подарунка, але переляк у європейців був і осад напевно залишиться: ніхто не збирається цінувати ані те, що ми поодинці є східним європейським фронтом війни Росії проти Заходу, ані нашу порядність і самопожертву в питаннях газу. Тому що середньостатистичний європеєць подумав щось на кшталт «напевно Росія з Україною знову щось мутять – як і завжди до цього, то краще вже отримувати газ від Росії безпосередньо, дном Балтійського моря або через Туреччину».
Новий газопровід та енергонезалежність: що українські чиновники обіцяють з приводу газуВолодимир Гройсман обіцяв, що за кілька років Україна обходитиметься лише власним газом. Що ще на цю тему обіцяли чиновники – в матеріалі Слова і Діла.
Виходом із ситуації для нас давно називають американський зріджений газ. Але таким чином США будуть не рятувати нас, а забезпечувати збут своїм газовидобувникам. А чому ми досі не перейшли на заокеанський газ? Та тому, що в його купівлі не було місця для нашої улюбленої й обов'язкової корупції – вже краще було вести торгівлю з агресором. Благо на магістральну газову трубу любителі блокад «торгівлі на крові» не лягали грудьми – в їхніх покровителів також є чималий інтерес у газових справах і це те, що об'єднує нашу «еліту» від правих до лівих міцніше за будь-яку національну ідею. Якої в нас, до того ж, як не було, так і немає.
Але чи почнемо ми перехід на американський газ тепер, коли Росія в порушення всіх контрактів, рішень судів та норм міжнародного права і правил торгівлі відмовилася постачати нам газ? Навряд чи це станеться без сильного політичного тиску з Вашингтона, оскільки і нашій владі, і європейцям, і росіянам набагато вигідніше торгувати з Україною російським газом в європейській обгортці через тих самих посередників, що й завжди. Крім того, без транзиту російського газу наша газотранспортна система (та сама «труба») перетворюється з джерела прибутку (в 2-3 мільярди доларів на рік) практично на металобрухт.
Ми спробували купити російський газ після тривалої перерви і це – «зрада»
Не зовсім так.
У цій ситуації «Нафтогаз» вчинив відповідно до грудневого рішення того ж Стокгольмського арбітражу, який зобов'язав нас виконувати «шлюбний» контракт і закуповувати в «Газпрому» «блакитне золото». Але в цього нашого, прости Господи, партнера відіграли свою роль не «гормони», а й політична доцільність: напередодні виборів Путіна в Російській Федерації (18 березня, в 4-ю річницю фактичної анексії АР Крим) тому потрібно було показати, як «Газпром» вчергове поставив у непривабливу позу «Нафтогаз». За рішенням арбітражного суду від грудня минулого року (яке є обов'язковим для виконання, як і свіже лютневе рішення) «Газпром» зобов'язаний був продавати, а «Нафтогаз» – купувати 5 мільярдів кубометрів газу (тобто в розмірі 80 відсотків від контрактних обсягів). Жодні єзуїтські виверти «Газпрому» у вигляді «офіційних повідомлень» про початок процедури розірвання контракту, відсутність протоколу до чинного контракту та іншого не є підставою для російської компанії не виконувати свої контрактні зобов'язання й рішення суду.
Але інша річ, що «Нафтогаз» повинен був почати процедуру розриву контракту й звернутися до Стогкольмського арбітражу щонайменше з початком російської агресії: немає пристойного пояснення того, що це не було зроблено. А за логікою контракт потрібно було почати розривати (з одночасним зверненням до суду) відразу після суду над Тимошенко за цей самий контракт, адже визнавши перевищення нею повноважень при укладенні контракту, суддя Родіон Кірєєв маув винести окрему ухвалу «Нафтогазу» про звернення до міжнародного суду для розриву неправильного контракту. Але Янукович судив Тимошенко (а Ющенко йому всіляко в цьому допомагав) зовсім не для для розриву з «Газпромом» – ми ж усі це прекрасно розуміємо.
«Газпром» виплатить нам кілька мільярдів
Що має бути й що буде – зовсім не одне й те саме.
«Газпром» не буде (хоча має) виконувати рішення суду й виплачувати нам близько 2,5 мільярдів доларів і не буде поставляти нам газ за тією новою формулою, якою в Стокгольмі замінили прописану в контракті (ціна на газ для України була змінена з нафтопродуктової формули на прив`язку до ціни німецького хаба NCG).
Хіба що після виборів Путіна, за істотного натиску з боку Європи й заради видимості здатності домовлятися Росії, за наявності значних надлишків газу, за хорошої ціни, за бажання зберегти риторику про «братський український народ» і через небажання відпускати Україну з газового повідка спорадичні поставки російського газу «Нафтогазу» можливі. Знову ж таки – це, за задумом росіян, може вибити з рук «Нафтогазу» козирі в майбутньому новому процесі в Стокгольмі, куди «Нафтогаз» просто зобов'язаний звернутися. Але якщо минулий процес тривав 4 роки, то новий позов від «Нафтогазу» й оспорювання ухваленого рішення «Газпромом» може тривати ще плюс/мінус стільки ж.
Тому, не чекаючи закінчення нових позовів, керівництво України просто зобов'язане не вигадувати нові «смачні» схеми покупки корупційного російського газу через Європу чи ще якесь місце, а по-справжньому зайнятися енергозаощадними програмами в масштабах всієї країни (починаючи з багатостраждальних дитячих установ) й паралельно переходити до альтернативи у вигляді американського зрідженого газу. Але для цього потрібна сильна політична воля та незалежність від «труби», а цим ані нинішнє керівництво України, ані вся наша «еліта» похвалитися не можуть.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»