Швець Леонід сторінка 6

Володимиру Путіну має лестити те, як решта світу намагається розібратися з тим, що в нього в голові.

До Володимира Путіна в Україні позитивно ставляться 15 відсотків опитаних. Це чимало, зважаючи на восьмий рік війни.

Кремль повернув у широкий обіг слова війна і, на жах Європи, що розслабилася, змусив приймати війну як постійну можливість і практично даність.

Війною Україну здивувати складно, вона триває із 2014 року. Війна перетворилася на повсякденність, якісь нові, не дай боже, епізоди впишуться в історію, розпочату дуже давно.

Казахстанське обурення пихнуло по всій країні, як суха солома, і справа зайшла набагато далі, ніж спорудження барикад і підпалювання шин, проте в лічені дні все закінчилося під звуки автоматних черг та повідомлення про прибуття міжнародної допомоги.

Одним із головних підсумків 2021 року стало те, що і він закінчується в ситуації рейтингового лідирування Володимира Зеленського.

Відчуття неправомірності дій влади або її окремих характерних представників посилюється від того, що ці дії мають відверто жлобський характер.

Дані нового президентського рейтингу показали, що нічого у співвідношенні основних сил не змінилося. Коливання в рамках одного відсотка не береться до уваги. Наче й не було всього цього вирування емоцій.

Жодного діалогу поважних мудреців не могло вийти, як і рівних розмов. Коли один співрозмовник пояснює іншому, що ігри з війною – це погана ідея, перевага здорового глузду та етичної позиції повністю на його боці.

Будь-який крок влади, який не подобається якійсь групі небайдужих патріотів, – це зрада. Можна було б сказати дурість, злочин, знайти ще купу слів, що описують подію, але вважається, що саме зрада спонукає до необхідної сили громадянську реакцію.