Війна – це завжди чорна скринька. Ми дуже приблизно знаємо, що на вході. Як відомо, численні військові експерти дуже помилялися, оцінюючи потенціал сторін перед 24 лютого і деякий час після. Потім все занурюється в горезвісний туман, зводячи невизначеністю, а що, коли і яким чином опиниться на виході, стає ясно тільки заднім числом, та й то далеко не відразу. Іноді історикам потрібно десятки років, щоб докопатися до істини.
Звичайно, хотілося б більше знати й розуміти про нинішню битву за Донбас, але карти Генштабу, ні нашого, ні російського, нам не покажуть, а якби й показали, чи багато ми, чайники, там би зрозуміли? Зважаючи на те, що й генералам далеко не все зрозуміло. Залишається безуспішно намагатися вгамувати болісний інформаційний голод крихтами відомостей неясної якості із соцмереж.
Із загальних речей, доступних аналізу, слід звернути увагу на одну важливу обставину. Росії все важче вести війну, спираючись на нинішні можливості армії. Незабаром уже два місяці, як ведуться бої, значну частину угруповання вторгнення і тих, хто підтягнувся, пізніше виведено з ладу. Серед тих, кому пощастило вийти, сильні настрої у жодному разі не повертатися назад. Старі контракти розриваються, охочих укладати нові набагато менше, ніж доукомплектування. Нинішня м'ясорубка ще більше загострить цю проблему. Незалежно від успіхів на Донбасі перед Путіним дедалі виразніше замаячить необхідність оголошувати мобілізацію. Робити це не хоче і резонно побоюється.
Серед російської еліти зростають сумніви щодо правильності рішення путіна розпочати війну – BloombergУ верхівці російської влади вже сумніваються, що розпочати війну в Україні було правильним рішенням путіна. Топ-чиновники почали розуміти, якими наслідками обернеться вторгнення. Але путін відступати не готовий.
Масова мобілізація означатиме визнання війни війною, а недопущення війни – це один із наріжних каменів кремлівської пропаганди. Адже зараз в Україні російські війська проводять як би антивоєнну спецоперацію, щоб не допустити великої війни, за що населення має бути вдячно вождеві. А тут що ж, виходить, начальство таки війну допустило? І ті, хто виходив на протести, називаючи війну війною, не обмовляли збройні сили Російської Федерації?
Ну і, звичайно, факт мобілізації засвідчить, що збройні сили, в які були вбухані колосальні кошти, виявилися нездатними впоратися з українськими «націоналістичними батальйонами», а Шойгу чомусь не лише не розстріляний, але й продовжує керувати Міністерством оборони.
Окремий момент, що масова мобілізація – це дуже дорого. Війна і без того обходиться бюджету у величезні витрати, а поставити під рушницю сотні тисяч цивільних, і це при тому, що й військові мотивовані так собі, – завдання граничної організаційної складності та дорожнечі. Але кремлівських більше турбує інше. Підтримка війни-невійни гарантована доти, доки вона йде у телевізорі. Більшість готова погоджуватися з політикою, якщо вона дозволяє більш-менш зберігати звичний спосіб життя, в якому ця політика ніякої ролі не грає. Власне, до такої поведінки режим, як путінський, і радянський, з якого путінський виник, сам людей привчав: займайтеся своїми справами, тут без вас вирішують. Мобілізація військова вимагає іншого рівня мобілізації психологічної, а інертному населенню вона глибоко не комфортна.
І припаде така кампанія виведення «дорогих росіян» з комфорту, якщо вона почнеться, на той період, коли вже відчутно позначатимуться санкції. Про те, що «у другому – на початку третього кварталу» в економіці Росії почнуться серйозні проблеми, відкритим текстом заявила голова Центробанку Ельвіра Набіулліна. Путін і так влаштував своїй країні ідеальний шторм, затяжна війна з широкою мобілізацією його різко посилить.
Знову ж таки, ми можемо лише припускати, коли і до чого це все приведе. Але добрих варіантів для Росії не залишилося. З цією приємною думкою можна знову перейти до звичного заняття пошуку інформації з фронту.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»