Напевно, це якась загальна властивість підліткового віку, коли діти вигадують собі свою країну, а країні — належні державні символи.
У невідомій нинішнім школярам та надпопулярній колись повісті Льва Кассіля «Кондуїт і Швамбранія» брати Леля і Оська придумують державі Швамбранії герб. На щиті, розділеному на чотири частини, були зображені: Зуб Швамбранської мудрості, він же – карта материка, на якому була розташована країна (до речі, дуже нагадує тризуб); пароплав Джека, супутник моряків (не питайте, довго пояснювати); чорна шахова королева – головна хранителька Великої Швамбранської Таємниці; два автомобілі німецької марки «Бреннабор», оскільки Бренабором звали короля Швамбранії. Загалом, креативно і концептуально.
Великий герб України, намальований Олексієм Коханом, теж, як годиться, сповнений символів, але головне концептуальне зерно, як вказав історик Георгій Касьянов, полягає в тому, що автор зображення довгий час працював головним художником і карикатуристом в журналі «Перець». Судячи з веселої реакції соціальних мереж, майстер свою справу знає.
Не беруся стверджувати, що можна було зробити краще, і тим паче не стану вказувати, як саме. Просто не знаю. Але країна явно не впізнала себе на ескізі Великого герба, відібраному експертною комісією, або, впізнавши, не захотіла визнавати.
Ще спроба переобрання Віктора Ющенка в 2010 році показала, що тематика, яка маркується громадською думкою як «шароварна», не користується повагою у широкого кола виборців. Ця обставина наклалася на загальну оцінку лідерських якостей Віктора Андрійовича, що змазало категоричність вироку. Другий Майдан і війна збільшили попит на символи опору, які природним чином були взяті з історичної спадщини українського визвольного руху, і поряд з громадянським патріотизмом по-новому піднісся патріотизм етнічний, із, здається, неминучими етичними і естетичними крайнощами і збоченнями, які його супроводжують. Чомусь було вирішено, що під цим соусом Петру Порошенку легше буде забезпечити собі другий термін.
Гучний провал «армовіра» ще раз продемонстрував обмежені можливості в Україні політичних проєктів з домінуючими етнопатріотичними конотаціями. Хоча знову виникає спокуса приписати невдачу якостям лідера – великій особистій непопулярності Порошенка і його абсолютній неорганічності в образі записного націоналіста.
Ось і реакція на ескіз Великого герба, який має шанс отримати офіційний статус, викликала реакцію неприйняття, причому і у значної частини громадськості цілком націонал-патріотичних переконань. Все-таки національному відродженню через тридцять років після здобуття Україною незалежності пора знайти іншу якість. Не можна залишатися на примітивному рівні «Перця» або партійної листівки Руху. Не те щоб країна сильно подорослішала за ці роки, в тому числі криваві. На жаль, ні. У неї просто більше не залишилося поважних причин нарікати на свою незрілість.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»