Одним із запитань всеукраїнського опитування від Офісу президента в день голосування на місцевих виборах 25 жовтня було створення вільної економічної зони на Донбасі.
Дане питання не мало багато прихильників серед українців: за даними соціологічних досліджень, проведених напередодні президентського опитування, лише третина респондентів позитивно поставилася до цієї ідеї. Остаточних даних самого президентського опитування досі не оприлюднено, проте за попередньою інформацією зі штабу партії «Слуга народу» за ідею ВЕЗ на Донбасі висловилися трохи більше 46% серед опитаних українців.
Вже після місцевих виборів очільник Офісу президента Андрій Єрмак припустив, що вільних економічних зон може бути декілька, й не лише на Донбасі, а й на території західних областей України. За його словами, проєкт такої зони на стадії розробки і буде винесений на обговорення на рівні експертів і народних депутатів. Мовляв, створення двох економічних зон у східних та західних областях України повинні спрацювати на об’єднання країни.
Пізніше прем’єр-міністр Денис Шмигаль розповів подробиці функціонування «вільної економічної зони» (зони пріоритетного розвитку) на Донбасі.
«Це, звичайно ж, і податкові пільги, певні преференції з точки зору початку і ведення там бізнесу. Візія і концепція сьогодні є. Конкретні кроки Мінекономіки спільно з Міністерством реінтеграції тимчасово окупованих територій розроблять і представлять», — зазначив очільник уряду, зауваживши, що мова йде про 15-20-кілометрову зону від лінії розмежування.
Чому ідея створення ВЕЗ так активно просувається нинішньою владою? Чого більше – ризиків чи можливостей?
Що це таке ВЕЗ і як вона може працювати
Вільна економічна зона (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими преференціями для місцевих підприємців та іноземних фірм.
Запитання Зеленського №2 про вільну економічну зону: світовий досвідВільні економічні зони функціонують у Вірменії, Італії, Нідерландах, Білорусі, ОАЕ та Румунії.
Спеціальні (вільні) економічні зони покликані активізувати підприємницьку діяльність, сприяти розвитку інфраструктури ринку, більш ефективно використовувати природні і трудові ресурси за допомогою як іноземних, так і внутрішніх інвестицій. Така діяльність сприяє збільшенню експорту товарів і послуг, доступу до продукції високої якості для реалізації на внутрішньому ринку, впровадженню нових технологій, ринкових методів господарювання, пришвидшенню соціально-економічного розвитку всієї країни.
Варто зазначити, що ВЕЗ досить швидко забезпечують умови для формування сучасних виробничих потужностей й інфраструктури світових зразків, ліквідовує застарілі технологічні процеси і такі управлінські структури, які гальмують або є зайвими для оптимального розвитку ВЕЗ. Головною ж умовою отримання іноземних інвестицій для розвитку українських вільних економічних зон залишається стабільність політичної та фінансово-економічної системи в нашій країні.
Світовий досвід демонструє яскраві приклади ефективної роботи ВЕЗ для розвитку депресивних регіонів або окремих галузей економіки. Найбільш вражає у цьому аспекті досвід Китаю, який у 1980 оголосив про створення чотирьох спеціальних економічних зон, і там лише за рік частка приватних інвестицій у ВЕЗ зросла на 60%. У Китаї, окрім привабливих умов господарювання і податкових пільг, розвиток ВЕЗ забезпечувався і великими державними капіталовкладеннями в інфраструктуру та нові підприємства. Таким же шляхом розвиток спеціальних економічних зон забезпечувала сусідня Польща й інші країни світу. В Україні ж повторити такий успіх неможливо саме через брак коштів в державній скарбниці і корупційні ризики.
Якщо держава не має коштів, то можна скористатися досвідом США, де розвитком ВЕЗ переймається приватний капітал. Держава ж має забезпечити певні умови: судову систему, захист прав власності, чіткі розрахунки і детальне вивчення можливостей регіонів, де планують запроваджувати ВЕЗ, з точки зору того, що і як ефективно і прибутково там розвивати. Проте і такий шлях економічного розвитку перекреслює неефективна і недієва судова система України, корумповане чиновництво і велика кількість нечистих на руку підприємців, які розглядають ВЕЗ винятково з фіскальної точки зору, щоби незаконно скористатися податковими пільгами або іншими преференціями.
Починаючи з середини 1990-х років в Україні почали створюватись і функціонували 12 спеціальних (вільних) економічних зон і 9 територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР), діяльність яких була скасована у 2005 році через неефективність: податкові пільги лише позбавляли бюджет частини надходжень і виявили численні порушення законодавства.
Так, суб’єкти підприємницької діяльності незаконно використовували податкові і митні пільги, порушували умови конкуренції, механізми ціноутворення. Експортні товари потрапляли на внутрішній ринок, через що продукція інших виробників ставала неконкурентною, і всі ці незаконні оборудки покривали за хабарі чиновники. Згортання діяльності спеціальних (вільних) економічних зон в Україні експерти вважають логічним через непослідовну і незрозумілу для інвесторів і місцевої влади державну політику, несправедливе податкове навантаження, де для 10% мешканців були створені преференції, а решта робітників «стогнала» від податкового й адміністративного тиску.
Ризиків більше?
Зовсім несподівано напередодні місцевих виборів у президента і чиновників його офісу виникла ідея провести опитування громадян з ряду питань. Причому мета та результати і досі невідомі. Одне із питань стосувалося пропозиції запровадження ВЕЗ на Донбасі як засобу встановлення миру і поліпшення якості життя його мешканців. Потім очільник Офісу президента урівноважив цю оферту пропозицією створення такої ж зони і на території західних областей України. Такі кроки влади, на його думку, сприятимуть об’єднанню країни.
Особлива економічна зона на Донбасі: чи можливо реалізувати ідеюОсоблива економічна зона на підконтрольній Україні території на сході країні стане схемою для відмивання грошей та несплати податків, вважає експерт.
Проте, жодної програми дій, обґрунтування цієї пропозиції, розрахунків чи законодавчих актів досі представники влади не запропонували. А зважаючи на негативний попередній досвід ВЕЗ, наступати вдруге на ті ж граблі, безглуздо. На думку ж експертів, ця пропозиція суперечить і ідеї децентралізації, бо створює нерівні умови і можливості для розвитку громад.
В західних областях України, найімовірніше, ВЕЗ можуть створити в Закарпатті. На думку експертів, на цій темі в регіоні можуть зіграти окремі деструктивні сили, зокрема росіяни. Вони намагаються використати це питання задля порушення там теми сепаратизму, що не варто ігнорувати, як і те, що свого часу саме Закарпаття продемонструвало позитивний досвід успішної співпраці із зовнішніми інвесторами.
Отже, перспективна і успішна для інших країн ідея спеціальних (вільних) економічних зон поки що для України виглядає примарною перспективою з безліччю підводних каменів. І реалізувати її можливо лише після проведення системних реформ, утвердження верховенства права і припинення воєнних дій. Інвестор має бути впевнений, що він захищений законом або може відстояти свою позицію в чесному суді, що всі учасники ринку грають за однаковими правилами і його інвестиції не розчиняться в чорній дірі економічного і законодавчого свавілля. Про всі перераховані вище позиції не один рік кажуть і експерти, і законодавці, і чиновники, однак віз накопичених проблем, здається, безнадійно застряг.
Більше того, створення ВЕЗ на Донбасі може додати і нових проблем: пільговими умовами можуть скористатися фінансово промислові групи, які там ще залишаються. Умовами ВЕЗ можуть скористатися невизнані республіки (ДНР та ЛНР), бо регулятивна та адміністративна складова ВЕЗ на підконтрольних Україні територіях буде дуже вразлива до інфільтрації економічного впливу з непідконтрольних територій. Не виключається і ризик вимивання грошей з економіки, а також «законного» тотального ухиляння від сплати податків і зборів, і головна проблема – корупція, адже йдеться про фактично узаконені «лазівки» для тіньової торгівлі.
Пільгові податкові умови можуть призвести до того, що бізнес лише реєструватиметься на Донбасі, але грошей туди не вкладатиме, робочі місця там не створюватиме, залишаючи виробництво в інших регіонах, де комфортніше, вигідніше, безпечніше і ближче до споживача.
Противники ідеї створення ВЕЗ припускають, що вона не сприятиме інтеграції Донбасу. Навпаки, територія, де не діють закони України, не входитиме в єдиний господарський комплекс країни й житиме власним життям.
Загрози нацбезпеці
Окрім зазначеного вище, варто нагадати про те, що Україна вже має досвід ВЕЗ в умовах окупації. Так, в 2014 році була створена вільна економічна зона в анексованому Криму. Там діє спеціальний режим економічної діяльності, не стягуються загальнодержавні податки і збори, функціонує вільна митна зона, через яку товари можна без обмежень завозити як в Крим, так і в Росію. Частина підприємців, що мала бізнес в Криму, перереєструвала підприємства як резиденти РФ і почала сплачувати податки окупантам.
Відновлення Донбасу: скільки часу потребує реінтеграція ОРДЛОПроцес реінтеграції можна пришвидшити економічними стимулами, і проблема не потребує багато часу, вважає експерт.
У 2015-му активісти, які вимагали скасувати закон про ВЕЗ у Криму, змогли домогтися лише обмеження на постачання в Крим низки товарів, а спроби внести зміни у законодавство у 2018-2019 роках результату не дали, що має стати ще однією пересторогою для запровадження ВЕЗ на Донбасі.
І ще одна загроза, яку може викликати запровадження вільної економічної зони, — ризик федералізації.
Але поки що питання створення вільних економічних зон залишається лише на рівні теоретизування, адже навряд чи знайде підтримку і в сесійній залі парламенту – ані у фракції монобільшості, ані окремо у опозиції — для ухвалення закону про створення ВЕЗ голосів немає. А питання щодо податків та бюджету (а ВЕЗ – це саме про податки і бюджет), згідно із Конституцією, не можна вирішувати на референдумі. Тож і спосіб, і сама реалізація ідеї вільних економічних зон – досить примарні перспективи.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»