Сила «партій мерів»: чим здивують місцеві вибори-2020

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

В історії партійного життя незалежної України вкрай мало випадків, коли провладна партія показувала низький результат на місцевих виборах. Схоже, на місцевих виборах наприкінці цього року пропрезидентська партія «Слуга народу» вперше з початку свого стрімкого електорального піднесення зустріне справжній опір регіональних еліт.

Ситуація з пандемією коронавірусу в Україні показала дуже цікаву тенденцію – попри злагоджену роботу пропрезидентської команди, на регіональному рівні їм протистояли численні регіональні еліти, які часом конкурували з центральною владою з метою показати громадянам більш якісний результат боротьби з хворобою. Процес децентралізації, який триває вже 5 років, попри свої вади, дозволив зміцнити впевненість у власних силах навіть тим регіональним елітам, які раніше і не мали особливих політичних амбіцій.

Посилення регіональних політичних еліт вже помітили на центральному рівні. В пропрезидентській силі, яка складає монобільшість у Верховній раді, натякнули на необхідності змін у Виборчому кодексі, аби трохи приборкати політичні амбіції регіональних «партій мерів».

Чи справді місцеві політичні сили можуть поласувати рейтингами пропрезидентської команди вже восени поточного року? Чого так бояться в «Слузі народу»?

Сила місцевих еліт

Спроби згуртуватися заради походу у Верховну раду спільним фронтом регіональні еліти продемонстрували напередодні дочасних парламентських виборів в 2019 році. Тоді «драйверами» створення створення умовної «парії мерів» були двоє мерів великих міст-мільйонників, які тривалий час знаходилися в опозиції до тодішнього президента та його команди – Геннадій Кернес з Харкова та його тезка Геннадій Труханов з Одеси.

Наскільки мери великих міст впоралися з виконанням своїх передвиборчих програмБільшість мерів обласних центрів перебували на посадах понад чотири роки і мали достатньо часу, щоб реалізувати обіцянки зі своїх передвиборчих програм. Ми подивились, хто з них впорався краще, а хто опинився серед аутсайдерів.

І Труханов, і Кернес свого часу зрозуміли, що краще певний час притримати свої амбіції та перечекати. А вже весною 2019-го, після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах, обидва мери вирішили співпрацювати із командою «Зе», при цьому не зменшуючи свого регіонального впливу.

Окремо виділяється ще один потужний супротивник пропрезидентської команди, якого попри всі спроби, так і не змогли усунути від справ соратники Зеленського. Йдеться про мера Києва Віталія Кличка, який наразі не лише зміцнив свої електоральні позиції в столиці, але й будує власні політичні комбінації. З реанімованою партією «УДАР» та з потужною «Асоціацією міст України» Кличко кинув виклик Офісу президента й не збирається здаватися без бою. Схоже, на виборах в столиці буде гаряче, адже Кличка намагатимуться позбутися будь-якою ціною. Цікаво, що проблеми з рейтинговим кандидатом має не лише пропрезидентська політична сила, але й решта політичних гравців.

Нещодавно інформацію про впливовість Кличка серед регіональних еліт в масштабах всієї України підтвердив інший рейтинговий політик - мер Дніпра Борис Філатов. Мовляв, зараз очільник столиці обʼєднує мерів інших міст навколо себе як голова «Асоціації міст України», й представляє їхні інтереси в Офісі президента.

Виборчий кодекс vs «партії мерів»

Зрозумівши, що електоральне посилення місцевих еліт може суттєво вплинути на рейтингові позиції провладної партії, в «Слузі народу» вирішили дещо скоригувати перебіг подій на користь великих партійних брендів.

Новий Виборчий кодекс: як будуть проводити місцеві вибориМісцеві вибори в Україні відбудуться восени 2020 року. Слово і Діло розібралося, як вони будуть проходити після набуття чинності Виборчого кодексу.

Головний комунікатор від партії влади у питанні змін до Виборчого кодексу є її голова та перший заступник очільника фракції «Слуга народу» у парламенті Олександр Корнієнко. В одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю він пояснив логіку дій пропрезидентської політичної сили стосовно змін у виборче законодавство, які суттєво вдарять по електоральних перспективах регіональних партійних проєктів. На думку Корнієнка, набагато справедливіше було б, якби умовні «партії мерів» об’єдналися в одну партію національного масштабу та чесно конкурували б з великими партійними брендами.

Саме тому в парламенті зараз зареєстрований проєкт закону про зміни до Виборчого кодексу, в якому передбачено не лише зменшення заставних сум для участі кандидатів у мери на місцевих виборах, але й норма про введення п'ятивідсоткового бар'єру для партій, які не потраплять в місцеву раду, якщо загалом по країні не візьмуть більше 5%. Ще одна обмежувальна норма – аби висувати своїх кандидатів, партії потрібно буде охопити своїми осередками щонайменше 2/3 країни.

В такий спосіб в «Слузі народу» хочуть знизити активність регіональних партій й зменшити шанси проходження їхніх кандидатів у місцеві ради та на мерів великих міст. Паралельно «слуги» активізували кадрову роботу серед майбутніх кандидатів у мери, яким пропонують висуватися від пропрезидентської політичної сили. Головна умова – відмінна репутація та відсутність «скандального минулого». «Ми повинні висувати сильних кандидатів в кожному населеному пункті. Якщо людина дійсно вірить в свою перемогу, хороший фахівець, ми підтримаємо такого кандидата, якщо він сильний і виявив бажання конкурувати з мером, який перебуває на своїй посаді хоч 15 років», - пояснив тонкощі вербувального процесу нардеп від «Слуги народу» Олександр Качура.

Зміщення партійних акцентів

В чому основні причини зростання впливовості місцевих еліт? Їх можна виділити три.

По-перше, цілком природньо, що із процесом децентралізації, завдяки якому збільшилися надходження до місцевих бюджетів, з’явилися і місцеві управлінські кадри, які швидко зрозуміли можливості для побудови політичної кар’єри. Ті ж самі мери у межах бюджетів своїх міст, можуть значно більше вкладати в інфраструктуру, в проєкти, результати яких будуть швидко помітні для місцевих мешканців.

Навіщо «Слузі народу» власний канал і газета?Президентська партія «Слуга народу» вирішила запустити власний інтернет-телеканал і всеукраїнську газету.

По-друге, після пікового періоду 2019 року, рейтинги «Слуги народу» поступово знижуються, що є цілком закономірним процесом в реаліях української політики. А оскільки провладна партія будувалася на бренді Володимира Зеленського та до літа минулого року майже не вела діяльності з розбудови партійних осередків на місцях, її кадрове позиціонування в регіонах залишається вкрай незадовільним.

По-третє, результати роботи на місцях громадяни помічають швидше, ніж рішення, які приймаються у загальнонаціональному контексті. Ефект від дій влади, навіть якщо він є, відчувається не відразу. На тлі періоду «урядової нестабільності», який в пропрезидентській команді триває з початку 2020 року, та несподіваного сценарію із пандемією коронавірусу і введенням тривалого карантину, - дії місцевих еліт виглядають для громадян значно переконливіше.

Ще один виклик, який доведеться долати владі – наближення економічних наслідків після карантину та загалом від світової фінансової кризи. Схоже, не уникнути непопулярних рішень, а їх, як відомо, українці сприймають скептично. Враховуючи накопичення усіх перелічених обставин, регіональним елітам і справді може посміхнутися фортуна на місцевих виборах восени поточного року.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
Загрузка...