За лічені дні до виборів можна нарешті підбивати підсумки першої або, можливо, єдиної каденції Петра Порошенка на посаді президента України. Критеріїв оцінки може бути безліч – ми ж зосередимося виключно на виконанні обіцянок, оскільки «Слово і Діло» на постійній основі моніторить та верифікує обіцянки українських політиків із 2011 року. Але перш ніж сформулювати, наскільки добре чи погано Порошенко впорався з виконанням власних обіцянок, потрібно відповісти на запитання:
Як правильно аналізувати обіцянки президента?
Кожен робить це на свій смак, але ми наполягаємо, що не можна сприймати всерйоз ті дослідження, в яких заяви беруться до уваги вибірково. І йдеться навіть не про те, що дехто любить заплющувати очі на поразки та аналізувати виключно успіхи або навпаки – видавати свою антипатію за неупереджений аналіз. Ідеться про те, що для зваженої оцінки потрібно зважати абсолютно на кожну обіцянку – незалежно від того, де і в яких умовах вона була проголошена та наскільки важливих речей стосувалася, а потім з’ясувати, чи виконана вона, з огляду на озвучені умови та терміни реалізації.
Якщо врахувати всі обіцянки без винятку, відсоток виконаних обіцянок свідчитиме про те, наскільки президент схильний імпульсивно говорити про речі, які виконати нереально, наскільки він готовий маніпулювати свідомістю виборців, наскільки він взагалі відповідальний.
Водночас, попри наявність простої формули, в якій
загальний рівень відповідальності (%) = (кількість виконаних обіцянок : загальна кількість обіцянок на посаді ) * 100,
варто усвідомлювати, що президентські обіцянки діляться на три основні групи. Це передвиборчі програмні обіцянки (ті, які він записав собі в програму, з якою домігся довіри виборців), передвиборча риторика (все, що він наобіцяв у запалі в передчутті президентства), а також поточні робочі обіцянки (те, що він обіцяв протягом каденції на короткі терміни).
То чи виконував президент свої обіцянки?
Це складне філософське питання. Факт, який є очевидним і може свідчити про відповідальність Порошенка: протягом роботи на посаді президента він рухався в напрямку виконання своєї програми, хоча й проігнорував виконання 16,7% обіцянок із передвиборчого документа. Наприклад, невідомо, з якої причини він узагалі не ініціював законопроекту про опозицію, який обіцяв подати першочергово (забігаючи наперед, проанонсуємо наш матеріал про те, які «перші» укази вже пообіцяли кандидати в президенти: спойлер – Юлія Тимошенко, наприклад, пообіцяла вже 2 різних «перших» укази й 7 «перших» законопроектів).
Водночас усі уже забули, що деякі плани, окреслені перед виборами на папері, могли залишитися тільки планами. Наприклад, обіцянка зробити доступною інформацію про доходи та видатки посадовців і держслужбовців або забезпечити диверсифікацію постачання газу.
Були в програмі Порошенка й такі обіцянки, яких він не виконав остаточно, але від виконання яких президент не відмовився й не зробив вигляд, що їх не було. Йдеться, зокрема, про децентралізацію або, наприклад, реформу правоохоронної системи. Щоб там не стверджували в провладних кабінетах, ані першого, ані другого в Україні остаточно не відбулося. Але ніхто не спростує того факту, що різких змін курсу, які б суперечили програмі, не відбулося.
А як же долар по 10 та АТО за три дні?
Так само, як і реструктуризація валютних кредитів, розвиток космонавтики та фонтан у Житомирі – тобто, ніяк. Усі ці обіцянки не були записані в програмі президента, а фантазійно й із запалом пролунали під час передвиборчої кампанії, що й позначилося на загальній статистиці виконання обіцянок, а також частково відповідає на запитання про те, звідки ці 39,5% невиконаних.
Але невиконані обіцянки Порошенка – це не лише самовпевнена риторика 2014 року, це ще й чимало обіцянок з тих, які були озвучені вже на посаді. Починаючи з першого дня (інавгурації), де він пообіцяв укласти міжнародну угоду, яка замінить Будапештський меморандум, завершуючи будь-якою, на перший погляд набагато менш важливою обіцянкою кінця 2018 року. Наприклад, відкрити в болгарській Софії Український культурний центр.
Тож, якщо ще раз повернутися до питання, наскільки добре/погано Порошенко виконував обіцянки на посаді президента, можна зрозуміти, що легкої універсальної відповіді на це запитання знайти неможливо. Кожен матиме власну, яка залежатиме від минулих сподівань та очікувань, від того, що вважати важливішим і пріоритетнішим.
До речі, кожну обіцянку можна перевірити особисто, з деякими вердиктами можна навіть не погодитися, й це нормально. Для того, щоб довести свою позицію, ми збираємо не лише скріни з прямою мовою, а й безліч проміжної інформації та відповіді на запити. Тому, перефразуючи заклик прихильників Порошенка «думай!», найрозумнішою порадою в цьому контексті буде «сумнівайся». Не в чомусь і комусь конкретному, а в кожному слові, сказаному з усіх боків. Не сліпо й безапеляційно, а зі здоровими аргументами.
Катерина Пітєніна, «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»