Швець Леонід сторінка 16

Зеленський після рішення притиснути Медведчука немов знову знайшов хребет, який з нього останнім часом, здавалося, вийняли.

Протягом останніх семи днів відбулися події, які ніяк до пересічних не віднесеш, і від яких стає по-справжньому погано.

Володимир Зеленський чомусь вирішив в день свого 43-річчя поділитися зі співгромадянами видом свого спортивного тіла, та ще кокетливо пожартував, що почувається на тридцять.

Конспірологи-прихильники Трампа недовго журитимуться, придумають щось нове, а от їхні українські побратими можуть тільки заздрити.

Володимир Зеленський з деяких пір ніби заціпенів, куди поділася колишня жвавість. Давно не було проникливих монологів в його виконанні.

Питання «чому ми не Польща?» має, здавалося, не змовкати в кабінетах на Банковій і Грушевського, болісно свердлити голову кожного державного керівника.

Уявлення про те, ніби торжество корупції в нашій окремо взятій за горло країні – це результат якогось прикрого збігу обставин, не просто наївне, воно межує з недоумством.

Підтримка Зеленського падає не поспішаючи, плавно і сумно, немов осінній лист. Йому все ще вірить набагато більше людей, ніж будь-якому іншому політику.

Якщо 2021-й стане роком гіркого протверезіння і усвідомлення місця, в якому ми опинилися на третьому десятку років державної незалежності, це буде дуже корисний рік.

Якщо тенденції 2020-го триватимуть в 2021-му, а поки не видно навіть ознак можливих змін, Україна продовжить занурюватися в лихоліття, в згубний застій.