У травні цього року в Україні має набути чинності закон про олігархів, і наприкінці того місяця Рада нацбезпеки та оборони може назвати перших бізнесменів, які отримають це «почесне звання». За словами Олексія Данілова, є понад 13 кандидатів. Тим, хто отримає статус «олігарх» і буде внесений до спеціального реєстру, забороняється підтримувати політичні партії, брати участь у приватизації, а також потрібно буде подавати декларацію. До такого удару Володимир Зеленський йшов протягом двох років свого президентства. На самому початку каденції він мав намір «вичавити» з олігархів по максимуму для держави, а ось тепер оголосив їм війну. Як змінювалася позиція та обіцянки Зеленського – у матеріалі «Слово і діло».
2019 рік: зустрічі з великим бізнесом та обіцянки ліквідувати монополії
Під час передвиборчої кампанії та й після неї теж Володимира Зеленського неодноразово називали «маріонеткою» Ігоря Коломойського. «Я ніяка не іграшка в руках Коломойського і не був іграшкою в руках жодного олігарха. Коли кажуть, що я чиясь іграшка, то це неправда. Це роблять ЗМІ, які належать іншим групам», – заперечував Зеленський під час передвиборчої кампанії. Він запевняв, що якісь розслідування проти олігархів припинені не будуть, а він не стане планом «Б» для них.
Зеленський також пообіцяв, що представники великого бізнесу не впливатимуть на його політику як президента.
Сам Коломойський неприховано радів перемозі Зеленського на президентських виборах і повернувся з-за кордону, де жив останні кілька років, поки главою держави був Петро Порошенко.
Свої стосунки із Зеленським Коломойський описував як «дуже добрі». «Я вважаю, що у нас дуже добрі стосунки. Але вони утворилися протягом якогось тривалого терміну, останніх 7 років спілкування на тлі виробництва їхнього (студії «Квартал 95» – ред.) контенту, який транслювався у нас», – розповідав олігарх у травні 2019-го.
Одне з побоювань після перемоги Зеленського стосувалося долі ПриватБанку, який був націоналізований наприкінці 2016 року. Втім Зеленський запевнив, що у власність Коломойського банк не повернеться, згодом він цю обіцянку виконав.
На початку каденції основний меседж, який Володимир Зеленський надсилав олігархам, звучав якось так: «Ви маєте попрацювати на Україну». У перші місяці він провів кілька зустрічей із олігархами, зокрема, у червні в Офісі президента побували Рінат Ахметов, Ігор Коломойський та Віктор Пінчук.
«З великим бізнесом ми маємо намір зустрітися. Це буде у червні. Говоритимемо про розвиток Донбасу. Ми маємо план – ми пропонуємо бізнесу інвестувати саме в Донбас, в інфраструктуру Донбасу», – говорив президент.
За підсумками зустрічі він розповів, що бізнесмени взяли на себе певні зобов'язання: Пінчук займатиметься проблемами та соціальною допомогою військовим, Ахметов – вкладатиме гроші в медицину, дороги та інфраструктуру Донбасу, Коломойський – також вкладатиме гроші в інфраструктуру Донбасу.
Влітку спільно з Фондом Ахметова було реалізовано проєкт із забезпечення міст та сіл автомобілями швидкої допомоги, всього було передано 200 машин. Зеленський особисто передавав першу партію авто та зазначив, що вона куплена «не за бюджетні гроші, а за домовленістю з меценатами».
Незважаючи на те, що Ахметова назвали «меценатом», за словами президента, для бізнесмена були й інші результати зустрічі: так, Зеленський запевнив, що компанія ДТЕК перестане бути монополістом на ринку електроенергії. Обіцянка, до слова, досі не виконана.
Крім того, Зеленський обіцяв презентувати Ахметову «інвестиційний документ» для фінансування медицини, «щоб він вкладався, хоча він ще про це не знає, щоб він вкладав великі гроші в медицину».
У вересні в ОПУ відбулася зустріч Зеленського із Коломойським. Як повідомили у пресслужбі президента, сторони обговорили питання ведення бізнесу в Україні та енергетичну сферу.
Потім Зеленський розповів, з Коломойським він говорив про скасування монополії, зниження тарифів на комунальні послуги та про «Центренерго». «Говорили, що всі мають жити за правилами, монополії не буде. Для всіх. І, зокрема, для пана Коломойського», – сказав президент і висловив упевненість, що Коломойський його «почув».
До речі, ще до вступу на посаду Зеленський пообіцяв, що всі відносини з бізнесменами будуть прозорими – «ніяких кулуарних переговорів, нічних візитів до АП та прихованих домовленостей». Насправді політика залишалася такою самою, як і у попередників. Про всі зустрічі з Коломойським, Ахметовим та іншими суспільство дізнавалося постфактум, ані стенограм, ані відео зустрічей не було.
На першому пресмарафоні у жовтні 2019-го Зеленський досить чітко описав, чого він хоче від українських олігархів: «Я готовий будь-коли з будь-яким олігархам сісти, поговорити, чи готовий до мене взяти людей з уряду, які знають усі цифри, Національний банк. Готовий говорити з будь-яким олігархом, тому що вони стали дуже багатими в нашій країні і тому вони повинні попрацювати на нашу країну». У тому, що вони погодяться, глава держави не сумнівався.
2020 рік: «антиколомойський» закон та «медовий місяць» з Ахметовим
Перша половина 2020-го ознаменувалася охолодженням відносин Володимира Зеленського та Ігоря Коломойського – все через ПриватБанк.
В умовах коронакризи Україні була вкрай потрібна допомога Міжнародного валютного фонду. Однією з умов надання траншу було ухвалення банківського (або «антиколомойського») закону. Його суть – унеможливити скасування рішення про націоналізацію або ліквідацію банку, а також повернення несправедливої компенсації з бюджету їхнім попереднім власникам. Таким чином, колишні власники ПриватБанку не змогли б не лише претендувати на повернення їхньої колишньої власності, а й на компенсацію.
Закон, хоч і з величезними труднощами вдалося ухвалити. Між першим і другим читанням депутати з так званої групи Коломойського намагалися завалювати ініціативу тисячами правок, але цю перешкоду вдалося усунути шляхом внесення змін до законодавства.
Навесні, коли почалася пандемія коронавірусу, Зеленський знову зібрав в ОПУ представників великого бізнесу – Ахметова, Коломойського, Олександра Ярославського, Андрія Веревського, Юрія Косюка. В Офісі президента повідомили, що бізнесмени погодилися з пропозиціями Зеленського та пообіцяли надати всю необхідну допомогу державі у здійсненні превентивних заходів щодо протидії поширенню вірусу. Зокрема, Ахметов направив на це 300 млн грн.
Віддалившись від Коломойського, Зеленський та його оточення зблизилися з Ахметовим. Президент, його депутати та топчиновники стали частими гостями на телеканалах олігарха; журналісти писали про можливі зустрічі людей із найближчого оточення Зеленського з Ахметовим. Також прем'єр-міністром був призначений Денис Шмигаль – колишній менеджер ДТЕК. «Вони (олігархи – ред.) мають 70–80% активів в Україні. Кожен менеджер в Україні працював на когось із них або якимось чином пов'язаний з кимось із них. Адже вони наймають найкращих – ми повинні це розуміти», – відреагував на це глава держави.
Крім того, ЗМІ писали, що Ахметов фінансує пропрезидентську фракцію «Слуга народу», щомісяця виділяючи до 2,5 млн доларів. І в Офісі президента, і в пресслужбі олігарха це, природно, заперечували.
Незважаючи на це, сам Володимир Зеленський погрожував розпустити парламент, щойно більшість «почне лобіювати чиїсь комерційні інтереси: «Щойно вони не голосуватимуть, не захочуть, якщо вони лобіюватимуть інтереси тієї чи іншої – ми розуміємо, про що я зараз кажу, – комерційної групи впливу на політику України, водночас, не думаючи навіть ні про що, я розпускатиму парламент».
А наприкінці року пролунав перший передвісник майбутньої деолігархізації. Зеленський заявив: «У нашій країні політика – це іноді паралель із бізнесом. Поки що. Колись ми з цим покінчимо».
2021 рік: старт «Великої деолігархізації»
Минулий рік розпочався невдало для депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука: за рішенням РНБО було заблоковано телеканали «112 Україна», NewsOne, ZIK. Це при тому, що на початку каденції Зеленський обіцяв «не закривати жодних каналів, бо він не має прав і повноважень».
«Санкції – тяжке рішення. Україна рішуче підтримує свободу слова. Але не пропаганду, яку фінансує країна-агресор, яка підриває Україну на її шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції. Боротьба за незалежність – це боротьба в інформаційній війні за правду та європейські цінності», – заявив після підписання указу Зеленський.
Проти Медведчука було вжито й інших заходів. Нардепа звинуватили у державній зраді, РНБО запровадила щодо нього та його дружини Оксани Марченко санкції, у держвласність вирішили повернути «трубу Медведчука».
У березні США запровадили санкції проти олігарха Ігоря Коломойського, Володимир Зеленський їх публічно підтримав. «Ми підтримуємо це рішення і працюємо над тим, щоб повернути кошти в Україну, щоб повернути в Україну справедливість. Її головний принцип полягає в тому, що ми чітко бачимо різницю, у чому полягає великий бізнес та олігархічний клас. А ось прізвища тут не мають жодної різниці. Це Медведчук, Коломойський, Порошенко, Ахметов, Пінчук, Фірташ чи будь-який інший. Важливо одне – ти готовий працювати законно та прозоро чи хочеш і надалі створювати монополії, контролювати засоби масової інформації, впливати на депутатів та інших державних службовців. Перше – підтримується, друге – закінчується», – заявив президент.
А за місяць Зеленський анонсував внесення до парламенту законопроєкту про олігархів, що було зроблено на початку літа.
«Як бізнес-акули, ви повинні мати сильні відчуття. Дивно, що ви не відчуваєте, що країна змінилася і розпочинає нову історію. За новими правилами. Навіть не так. Просто – за правилами. Ви можете прийняти їх. Бути великим прозорим бізнесом за сприяння держави, а не за рахунок держави. Бізнесом, що сплачує податки, а не «відкати». Який фінансує благодійні проєкти, а чи не групу депутатів. Який множить свій капітал не тому, що ділить та забирає у країни. Усіх, хто готовий працювати так і тільки так – ласкаво просимо. А ті, хто не захоче жити та працювати за новими та чесними правилами гри, опиняться поза грою», – звернувся Зеленський до олігархів.
«Цей законопроєкт – перше рішення за всі 30 років незалежності, яке демонструє наше ставлення до олігархічної системи. Він стверджує: так, в Україні є олігархи. Так, вони впливають на політику. І, так – цього більше не буде», – наголосив він.
Для того, щоб визнати людину олігархом, згідно із законом, вона має відповідати декільком критеріям: мати значний вплив на ЗМІ; брати участь у політичному житті; бути кінцевим бенефіціарним власником підприємства, що займає монопольне становище на ринку; мати підтверджену вартість активів більш ніж 2,3 млрд грн.
В Україні буде реєстр олігархів, його вестиме РНБО. Якщо людина потрапляє до реєстру, до неї застосовуватимуться деякі обмеження: заборонено робити внески на підтримку політичних партій, брати участь у великій приватизації, потрібно буде подавати декларацію про доходи. А держслужбовці, які контактували з олігархом чи його представником, будуть зобов’язані подати «декларацію про контакти». Закон набуде чинності у травні.
«У травні 2022 року з'явиться максимально чітка червона лінія для тих, хто вважає ще з 90-х років, що держава — їхня особиста власність. Почне діяти антиолігархічний закон. Це найпотужніший крок для детінізації економічних та політичних відносин в Україні. Цей крок уже зроблено, і назад його не відіграти, хоч би що намагалися зробити панове олігархи. Можете об'єднуватись у бізнесі, але жодних змов та схем, щоб злити державу, ніхто вам більше не пробачить. І купувати політиків, щоб вибивати собі економічні привілеї, вам більше не вдасться. Закон один для всіх», – заявив президент.
На тлі ухвалення антиолігархічного закону, а також ресурсного закону у Зеленського швидко погіршилися стосунки з Ахметовим. У травні під час своєї пресконференції президент публічно звинуватив один із телеканалів олігарха у маніпуляціях. Потім ЗМІ писали з посиланням на джерела, що після того, як РНБО почала масово запроваджувати санкції, тональність спілкування оточення президента з бізнесменом різко змінилася, що не могло йому сподобається.
Восени відносини ще більше загострилися. Представники влади проігнорували запрошення на ефір «Свободи слова Савіка Шустера», де мали обговорювати «вагнерівців». А після партія «Слуга народу» взагалі заявила, що більше не братиме участі в ефірах каналів Ахметова – «Україна» та «Україна 24».
«Сьогодні наша команда ухвалила спільне рішення – ігнорувати медіа, які власник навмисно перетворює на свій корпоративний гучномовець для шантажу держави та суспільства. Якщо власник вважає вигідним для себе таке спотворення журналістики, щоб на його каналах відбувалися лише проплачені чи маніпульовані у корпоративних інтересах ДТЕК дискусії, то збалансована участь будь-яких незалежних від олігарха політиків там просто неможлива», – заявили у партії. У СН також зазначили, що на телеканалах поширюються фейки та ображають тих, «хто заважає олігарху». Тепер на телеканалах Ахметова постійні гості – опоненти влади.
Через кілька днів на пресмарафоні Зеленський заявив, що Ахметова нібито втягують в участь у державному перевороті. Проте жодних подробиць далі не було, а бізнесмен звинувачення заперечує.
Як бачимо, риторика Володимира Зеленського з олігархів пройшла «еволюцію»: від примусу до співпраці – до намірів або повернути їхній бізнес у правове поле, або знищити. Тепер, як заявив наприкінці року президент, «олігархи мають домовлятися із державою, а не навпаки».
Але варто зауважити, що це лише публічна риторика. Що відбувається у кулуарах, чи є у влади якісь домовленості з представниками великого бізнесу, ми не знаємо.
Нагадаємо, що на інфографіці можна подивитися, які судові рішення у 2021 році було ухвалено на користь компаній олігархів.
Олександра Худякова, Віктор Гаврилюк, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»