Україна наблизилася до створення ще однієї армії – сил територіальної оборони. Верховна рада у першому читанні голосами 318 народних депутатів ухвалила законопроєкт «Про основи національного спротиву», який створює правові та організаційні засади сил територіальної оборони, регламентує основи його підготовки, завдань і повноважень.
Насправді, даний законопроєкт – ще один крок до стандартів армій країн-учасниць НАТО. Про створення сил територіальної оборони на державному рівні почали активно говорити лише після російської агресії у 2014 році. Хоча формально держава не забороняла створення та функціонування подібних структур, проте саме збройна агресія РФ змусила запустити цей процес нашвидкуруч – українці об’єднувалися у добровольчі структури, відомі як «добровольчі батальйони», які згодом підпорядковувалися ЗСУ або входили до складу Нацгвардії.
З часом стало зрозуміло, що лише одними добровольчими батальйонами не обійтися – Україні вкрай потрібно створювати потужну мережу територіальної оборони на своїх теренах, адже агресор не полишає погроз повномасштабного вторгнення. Тож актуальність даного питання особливо загострилася вже цього року, коли Росія сконцентрувала на кордонах із Україною, зокрема і на тимчасово окупованих територія Донбасу і Криму, рекордну кількість військ.
Утім, дискусії щодо того, якою саме має бути територіальна оборона України, кому підпорядковуватися і як діяти, тривають й досі. Ухвалений у першому читанні президентський законопроєкт №5557 створив необхідну законодавчу базу, проте низка положень викликає чимало запитань.
Добровольці з мисливськими рушницями
Передусім, законопроєктом передбачається створення нового роду військ ‒ Сил територіальної оборони Збройних сил України. Загальне керівництво національним спротивом здійснює президент України, а безпосередньо територіальною обороною керує головнокомандувач ЗСУ через командувача сил ТО Збройних сил України. З одного боку, cили територіальної оборони виводяться зі складу Сухопутних військ ЗСУ і стають окремим родом сил з окремим фінансуванням. З іншого боку ‒ створюється ще одна структура, яка діятиме за командою військових з єдиного центру, а не керуватиметься відповідними наказами очільників тероборони на місцях залежно від обставин.
Глава комітету ВР розповів, скільки треба коштів на створення територіальної оборониВ Україні планують створити територіальну оборону. Глава комітету Верховної ради розповів, скільки коштів піде на її створення
Критики законопроєкту вбачають у цьому найбільшу загрозу мобільності сил тероборони ‒ створення умовного бар'єру для швидкої відповіді на загрози з боку ворога. Прихильники президентського проєкту закону вказують на потребу створення запобіжників для формування паралельних «регіональних армій», які можуть стати не в пригоді, а навпаки ‒ допомогти окупанту.
Саме із метою контролю над добровольчими об'єднаннями тероборони народні депутати також проголосували і за законопроєкт про збільшення чисельності української армії на десять тисяч військовослужбовців ‒ офіцери, які будуть займатися розбудовою та управлінням теробороною.
Ще президентським законопроєктом створюється і рух опору, який протидіятиме противнику із настанням особливого періоду на тимчасово окупованій території України, або території, яка захоплена загарбником.
Також, відповідно до документа, для функціонування сил тероборони мають бути створені штаби зон територіальної оборони. Розробленням положень про сферу повноважень цих штабів, коли і за яких обставин мають розгорнутися – займатиметься уряд.
Відповідно до законопроєкту, cили територіальної оборони будуть оснащені штатною бойовою зброєю, тоді як учасники добровольчих формувань територіальних громад отримають право застосовувати особисту мисливську зброю.
Швидкість реагування
Саме швидкість реагування сил тероборони та остаточно неврегульоване питання із володіння вогнепальною зброєю – є двома найбільшими закидами критиків ухваленого у першому читанні законопроєкту. Вони вказують на помилковість самого принципу: мовляв, сили територіальної оборони та сили територіальної самооборони – не одне й те ж саме.
Новий законопроєкт про територіальну оборону не мотивує людей служити – експертПринципом територіальної оборони є мотивація людей, що спонукає захищати свій будинок і свою сім'ю на місці проживання. У новому законопроекті її практично немає, вважає експерт
У президентському законопроєкті закладений принцип, що територіальна оборона – це не наступальні чи інші професійні війська, й вони виконують більше «підсилювальну» функцію для інших військ ЗСУ. Наприклад, охорона об’єктів критичної інфраструктури від диверсійних сил противника, загалом – попередження будь-яких диверсій та захоплення важливих об’єктів на території регіону, де відбуваються бойові дії із противником. Тобто, тероборона діє за територіально-зональним принципом, але поза районами, де ведуться воєнні дії. І лише за рішенням головнокомандувача ЗСУ можуть залучатися до виконання завдань поза межами своєї зони ТО.
Тож питання про те, чи зможуть громадяни на основі самоорганізованих структур в окремих територіальних громадах чинити опір ворогові – наразі врегульовано не на користь «швидкості» реагування, а з урахуванням потреб ЗСУ у разі агресії проти нашої держави.
Що ж стосується мисливської зброї, то законодавець планує надати змогу добровольчим формуванням територіальних громад надати право зберігати вдома і бойові набої відповідного калібру, які б застосовувалися лише у разі безпосередньої збройної агресії ворога.
Політичні аспекти
Законопроєкт про основи національного спротиву має й чималу частку політичної складової.
Насамперед, йдеться про зовнішню політику, а саме наближення українських реалій до стандартів країн-учасниць НАТО. Аби швидше інтегруватися до Північноатлантичного альянсу, потрібно подбати і про ефективну структуру територіальної оборони.
Які пільги для учасників бойових дій передбачені в УкраїніЯкі пільги для учасників бойових дій діють у 2021 році – детально на інфографіці Слово і діло.
По-друге, потреба відповідного закону полягає не лише у підготовці українців до організованого спротиву ворогові, але й запобігає хаотичним створенням добровольчих військових формувань вже напередодні або під час агресії ворога. Таким чином, держава отримує кращий контроль над ситуацією для відсічі агресору – чого так бракувало у 2014 році.
По-третє, президент Володимир Зеленський як головнокомандувач отримує ще один важіль впливу на активний прошарок суспільства – адже кожен охочий, хто не хоче ставати військовослужбовцем, зможе укласти контракт резервіста територіальної оборони або стати членом добровольчого формування територіальної громади. Таким чином, влада спробує залучити до лав своєї територіальної оборони тих громадян, які донедавна вважали, що вона недостатньо робить для захисту держави.
Насамкінець, на думку експертної спільноти, запровадження закону про тероборону поступово призведе до змін у суспільній свідомості не лише у ставленні до захисту суверенітету та територіальної цілісності України, але й до більш відповідального ставлення до військового обов’язку та поводження зі зброєю.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»