На розсуд виборців: про наслідки змін у держфінансуванні партій

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Майже 4 роки проіснував в незмінному вигляді закон про державне фінансування партій. Починаючи з липня 2016-го гроші на розвиток партійних структур з державного бюджету могли отримати парламентські партії, які за тих часів вже мали свої фракції у Верховній раді та, відповідно до виборчого законодавства, подолали 5% виборчого бар’єру.

Вже з початку роботи нового скликання парламенту отримувати державне фінансування мали не лише парламентські партії, але й позапарламентські, щоправда, якщо за них проголосували щонайменше 2% виборців.

Отримавши всю повноту влади у парламенті, нова політична команда президента Володимира Зеленського вирішила суттєво змінити закон про державне фінансування партій. Основних новацій дві: скасування фінансування партій, які не подолали 5% бар’єру та не потрапили до парламенту, а також зменшення об’єму фінансування для вже парламентських політичних сил.

Які наслідки для політичної системи матимуть зміни до закону про державне фінансування? Чи справедливо було обмежувати фінансування для позапарламентських партій?

Чи справді ми зекономимо кошти?

Однією з причин, чому було обмежено державне фінансування політичних партій, є начебто необхідність більш раціонального використання державних коштів. На державне фінансування цього року біло виділено понад пів мільярда гривень з бюджету, а за результатами виборів ці кошти мали розподілитися між 11 партіями.

Вибори-2019: скільки коштів із держбюджету отримають партії, які подолали 2%Слуга народу отримуватиме з бюджету близько 537 млн грн, Опозиційна платформа – 141 млн грн.

Зокрема, двовідсотковий бар'єр на позачергових парламентських виборах 21 липня подолали 11 партій: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Батьківщина», «Європейська Солідарність», «Голос», Радикальна партія, «Сила і честь», «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана», ВО «Свобода» та «Партія Шарія». Щоправда, до нового скликання Верховної ради увійшли лише перших п'ять перерахованих партій, які подолали 5% бар’єру.

Кількість грошей, які отримує кожна партія, розраховується за спеціальною формулою, до якої команда «Слуги народу» також внесла зміни. Раніше розподіл відбувався в такий спосіб: загальну кількість учасників виборів помножували на 0,02% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року. Наразі коефіцієнт з 0,02% був знижений до 0,01%. Наскільки економним для державного бюджету буде це рішення, покажуть подальші розрахунки та звіти НАЗК. Втім, експерти порахували, що загалом за 5 наступних років (якщо парламент «проживе» усю свою каденцію) бюджет на застосованих правках до закону про держфінансування партій зекономить близько 5 мільярдів гривень.

Чи можна вважати, що ці кошти наша держава ефективніше витратить на інші напрямки? Невідомо. Втім, однозначно зрозуміло, що частина цих коштів точно могла б допомогти встановленню цивілізованої системи відносин у партійному житті держави. Тобто партії мали б створюватися і функціонувати для виконання суспільно важливих завдань, а не бути інструментами в руках партійних лідерів та їхніх спонсорів. І якщо в планах встановлення виборчої системи на пропорційній основі з відкритими виборчими списками, то саме партіям мала б належати основна роль «донорів» якісних законотворців та ефективних виконавців.

Феномени української партійної системи

Цікаво й те, що нова влада повністю не скасувала закон про державне фінансування партій. Документ і надалі функціонуватиме, однак із суттєвими змінами. Вочевидь, у команді «Слуги народу» спрацював механізм самозбереження, адже у 2015 році цей законопроект входив до пакету так званих «безвізових», тобто такий, що ухвалювався за рекомендаціями ЄС і потрібен був для отримання Україною безвізового режиму.

Партіям відшкодували витрати на виборчу кампанію: суми виплатВідшкодовані витрати партій, пов’язані із фінансуванням їхньої передвиборної агітації на виборах, на загальну суму 467 327 638,83 грн.

Держава отримала право і можливість спостерігати за діяльністю партій через звіти в НАЗК, а сама діяльність партій мала стати публічною й підзвітною громадськості. На думку противників держфінансування партій у новій Верховній раді, саме незадовільна робота Нацагентства з питань запобігання корупції є ще однією причиною неефективного виконання закону та витрачання партіями коштів. Мовляв, закон взагалі не працює. Партії отримують гроші як із держбюджету, так і з невідомих джерел, наприклад, від фіктивних донорів.

До того ж, варто звернути увагу на сам феномен виникнення і функціонування партій в Україні. Тасама партія «Слуга народу» як бренд виникла зовсім нещодавно, однак отримала шалену популярність саме через образ головного персонажа однойменного фільму, якого зіграв тоді вже діючий президент Володимир Зеленський. Партія «Слуга народу» насправді не отримувала кошти з держбюджету на свій розвиток і при цьому здобула найбільшу підтримку серед виборців.

Наприклад, фаворитка минулих парламентських перегонів – партія «Народний фронт» – попри фінансування з держбюджету остаточно згасла як політичний суб’єкт. І це при тому, що незважаючи на низький рейтинг партія витрачала великі кошти на рекламу, але подібні дії не мали бодай якогось позитивного ефекту для відновлення рейтингів цієї політсили.

Ще один цікавий феномен – чи повинна отримувати державне фінансування «Партія Шарія», яка без партійної структури та фактичних осередків отримала понад 2% голосів виборців і до внесення правок у закон мала б отримувати гроші із бюджету. При цьому всім добре відома її антиукраїнська риторика та позиція головного ідеолога цієї політичної сили.

Звісно, в нинішніх умовах Україна, перебуваючи у стані гібридної війни із Росією, ведучи реальні бойові дії на своїй території, повинна уважніше ставитися до своєї національної безпеки. І в тому числі вибудувати чіткі запобіжники будь-яким можливостям проведення антидержавної політики через партійну діяльність. Щонайменше унеможливити їх в легальній площині.

Як саме варто покращити закон?

Закон про держфінансування партій, як і будь-який нормативно-правовий акт, має певні вади та особливості.

Шарій отримає гроші з бюджету. Що робити з держфінансуванням партій?Державне фінансування за підсумками дострокових виборів до Верховної ради отримають 11 політичних партій.

Одна з головних проблем – в законі чітко не визначено, на які саме потреби партія може витрачати державні кошти. Запропоноване формулювання «статутна діяльність» можна трактувати занадто довільно. Закон забороняє витрачати кошти на передвиборчу агітацію і водночас дає можливість частково компенсувати витрати на агітаційну кампанію для тих політичних партій, які пройшли до парламенту.

Як показує аналіз витрат партій на свою діяльність, більша частина йде на зарплати та оренду приміщень, досить суттєва частина – на пропаганду. При цьому виборці добре розуміють, що лише одними коштами з держбюджету партії не обмежуються у своїй передвиборчій діяльності.

Найбільш раціональним було б запровадити на законодавчому рівні дві речі. По-перше, у законі «Про політичні партії» чітко визначити напрямки, які повинні фінансуватися з держбюджету. По-друге, потрібно суттєво обмежити можливості для використання медіа та реклами під час виборчої кампанії. Цей крок стимулюватиме партії до розбудови осередків та більш чесної політичної конкуренції. Це справді дозволить їм стати рушійними силами суспільства.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...