Передчуття громадянської війни: чому Україна не підписала «формулу Штайнмаєра»

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

18 вересня в Мінську відбулися чергові переговори в рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з питань врегулювання ситуації на Донбасі. За підсумками засідання з'явилася низка суперечливих заяв щодо застосування Україною так званої «формули Штайнмаєра», яка розписує черговість етапів припинення війни на Донбасі. У своєму початковому варіанті «формула Штайнмаєра» досі не влаштовувала українську сторону, оскільки вона практично легалізує бойовиків в українському правовому полі ще до передачі Києву контролю над кордоном. На засіданні ТКГ Україна відхилила цей варіант, хоча раніше глава МЗС Вадим Пристайко повідомив, що дав згоду на застосування цієї формули. Що можуть означати такі неузгодженості?

Про те, що на засіданні ТКГ в Мінську буде обговорюватися застосування «формули Штайнмаєра» кілька днів тому повідомило російське видання «Комерсант». За інформацією видання, остаточні домовленості з приводу застосування саме цієї формули повинні уможливити зустріч між президентом України і Росії Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним в Нормандському форматі.

Зазначимо, що так звана «формула Штайнмаєра» – це черговість етапів припинення військового конфлікту на Донбасі. Ідея належить нинішньому президенту Німеччини Франку-Вальтеру Штайнмаєру. У 2013-2017 роках він обіймав посаду міністра закордонних справ ФРН і брав участь у переговорах в Нормандському форматі щодо врегулювання ситуації на Сході України.

Черговість «за Штайнмаєром» виглядає наступним чином. Спочатку припинення вогню і розведення військ. Потім – закон про амністію для бойовиків «ЛНР-ДНР» і надання ОРДЛО особливого статусу. Потім – вибори на окупованій території під контролем ОБСЄ. Якщо ОБСЄ підтверджує відповідність виборів міжнародним стандартам, «особливий статус» набуває чинності. Якщо ж ні, то ні. Але лише після всіх цих процесів Росія повинна вивести свої війська і передати Україні контроль над кордоном.

Фактично «формула Штайнмаєра» визначає одну з модальностей виконання Мінських угод. Досі вона не влаштовувала Україну, тому що передбачала проведення місцевих виборів під контролем бойовиків і російських військ, а значить, подальшу легалізацію терористів в українському правовому полі.

Попри це, міністр закордонних справ Пристайко повідомив, що ще на початку вересня дав згоду на «формулу Штайнмаєра». (Можливо, саме ця згода, серед іншого, прискорила масштабний обмін полоненими 7 вересня). Однак засідання ТКГ 18 вересня закінчилося тим, що Україна поставила за «формулою Штайнмаєра» свої умови.

Речниця експрезидента Леоніда Кучми (зараз він представляє інтереси України в ТКГ) Дарка Оліфер повідомила, що «формула» може бути застосована тільки в разі дотримання низки пунктів, а саме: повного припинення вогню; забезпечення ефективного моніторингу спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ на всій території України; виведення з території України збройних формувань іноземних військ і військової техніки; розведення сил і засобів уздовж всієї лінії зіткнення; забезпечення роботи (в ОРДЛО) українського Центрвиборчкому, українських політичних партій, ЗМІ та іноземних спостерігачів; встановлення контролю над кордоном, а також виконання інших пунктів, передбачених українським і міжнародним законодавством і Мінськими домовленостями.

З чим же може бути пов'язаний такий «розбрід і хитання»? Ситуація, при якій міністр закордонних справ погодився застосувати німецьку «формулу», а представник інтересів України в ТКГ висунув нові умови, які більше відповідають «непримиренній» політиці минулої влади, говорить про те, що нова влада, скоріш за все, не має єдиної стратегії врегулювання конфлікту на Донбасі. У Зеленського просто «промацують ґрунт», намагаючись визначити реакцію на ті чи інші кроки.

Другу причину назвав все той же «Коммерсант». За даними видання, Кучма заявив на засіданні 18 вересня, що не підпише узгоджену редакцію «формули Штайнмаєра», оскільки це викличе протести в Україні.

Така версія також схожа на правду. Досить згадати події в Києві 18 вересня, коли поліція затримала чоловіка, який погрожував підірвати міст Метро. Рух мостом довелося перекрити, що спричинило транспортний колапс у столиці. В процесі переговорів з'ясувалася одна з ймовірних причин такої поведінки – протест проти «капітуляції на Донбасі». Зловмисник, нібито, раніше був учасником АТО.

Якщо версія щодо мотивів відповідає дійсності, то це перший тривожний дзвіночок для чинної влади – досягнення миру на Донбасі в руслі Мінських угод загрожує внутрішніми заворушеннями. І вони можуть бути більш масштабними і небезпечними, ніж перекриття моста метро. Очевидно, це прекрасно відчуває Кучма.

Однак іншої серйозної «дорожньої карти» врегулювання конфлікту на Донбасі, крім Мінських угод, в розпорядженні Зеленського просто не існує. І чинний президент просто не може дозволити собі затягувати процес припинення війни, якщо, звичайно, цінує свій політичний рейтинг.

Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.