Міністр оборони України Степан Полторак, який написав рапорт на звільнення, заявив, що буде виконувати обов'язки глави оборонного відомства до рішення Верховної ради про його звільнення з посади. «Слово і Діло» пропонує подивитись топ-обіцянок міністра оброни, що йому вдалося, а що ні за чотири роки та вісім місяців каденції.
Степан Полторак став міністром оброни 14 жовтня 2014 року. Рапорт на звільнення він подав 20 травня 2019 року. За цей час він дав 87 обіцянок, з яких 46 виконав (53%), 40 – провалив і ще 1 обіцянку не встиг реалізувати.
Вдалося міністру виконати своє зобов’язання підвищити посадові оклади військовослужбовців. Порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям змінився з 1 січня 2018 року. Зокрема, була запроваджена залежність розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак оклади військових щорічно зростатимуть в залежності від збільшення соціальних стандартів.
Також збільшено частку основних видів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років до 60% та зменшено частку додаткових видів у структурі грошового забезпечення з 85% до 40%. Крім того, ліквідовано диспропорцію в розмірах грошового забезпечення в різних силових структурах і надано правові підстави для перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям.
В травні 2019 року Полторак підписав наказ про підвищення надбавок військовим на передовій. Таким чином, мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця в ООС на Донбасі складає: на першій лінії – 27 300 гривень, в інших районах – 16 800 гривень. Командир взводу на першій лінії отримує від 31 100 гривень, в інших районах - від 20 600 гривень; командир батальйону на першій лінії - від 35 500 гривень, в інших районах - від 25 000 гривень.
Командир бригади, який виконує завдання на лінії зіткнення, буде отримувати мінімальне грошове забезпечення - 42 000 гривень, в інших районах операції - 31 500 гривень.
Впорався Полторак із зобов'язанням за програмою уряду запровадити дієві механізми житлового забезпечення військовослужбовців. Восени 2017 року Рада ухвалила зміни до законодавства щодо забезпечення житлом військовослужбовців, відповідно до яких держава забезпечуватиме житловими приміщеннями або грошовою компенсацією родини загиблих, померлих чи тих військовослужбовців, які зникли безвісти в АТО. Йдеться також про людей, які забезпечували проведення АТО.
У лютому 2018 року нардепи проголосували за зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з законом, якщо у війскової частини немає службового житла, вона зобов'язана орендувати його для військовослужбовців, а також членів їх сімей або ж виплачувати їм грошову компенсацію.
У 2018 році був визначений порядок надання житла чи компенсації за нього військовим, які проходили службу у Криму, місті Севастополь, на Донбасі, що визнані тимчасово окупованими, та продовжують службу у військових формуваннях України.
У 2018 році військовослужбовцям ЗСУ було розподілено 1 тис. 78 квартир (649 – службових, 429 – для постійного проживання), зокрема забезпечено житлом 655 учасників АТО та ООС.
Ще одна виконана обіцянка в активі Полторака стосується його наміру змінити підходи до харчування у ЗСУ. У 2015 році у двох військових частинах проводився експеримент, коли військові харчувалися за новим принципом, з більш різноманітним меню та модливістю вибрати страви, де не було сумнозвісної тушонки, але з'явилося багато овочів та фруктів. Після цього було вирішено змінювати систему харчування військових і на передовій.
Експеримент продовжили до кінця 2016 року але невдовзі призупинили через невчасно проведені торгі щодо закупівлі продуктів.
Одночасно у жовтні міністр підтримав пропозиції спільної робочої групи Міноборони України та Генштабу ЗСУ щодо впровадження трьох систем харчування з 2017. Потім тривав довгій та складний період погодження різних дозвільних документів. Але зрештою з квітня 2017 року розпочався плановий перехід ЗСУ на нову систему харчування.
Не встиг Полторак створити нову систему мобілізаційної підготовки та мобілізації. Протягом останніх трьох років до законодавства було внесено ряд змін щодо мобілізації. Зокрема, від призову та мобілізації звільнили близьких родичів тих, хто загинуву в АТО.
З 2017 року почав створюватися Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних. Навесні 2018 року міністр оборони затвердив план створення на базі військових комісаріатів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Цей план передбачає поетапне переформування військкоматів у ТЦКСП. До кінця 2018-го року цей процес запустили в 4-х областях України. Після цього, до кінця 2019-го року, планується завершити реформу у решті областей.
Так і не вдалося Полтораку залучити миротворчу місію ООН на Донбас. «Ми виключаємо можливість участі Росії у майбутній місії. Вірю, що місія на Донбасі можлива і за участі наших міжнародних друзів», – сказав він наприкінці 2017 року, але до травня 2019-го миротворча місія ООН не з'явилася на окупованих територіях України.
Провалив міністр обіцянку створити в маєтку Курченка в селі Стовп'яги, Переяслав-Хмельницького району Київської області реабілітаційний центр для бійців АТО.
«Можу сказати, що кращого санаторію я ще не бачив в Україні. На сьогодні Міністерство оборони вже виграло суд, ми забрали цю землю, зараз передаємо майно, і там буде розміщений один із реабілітаційних центрів прямо на березі водосховища», – заявив він у вересні 2015 року.
У 2017 році земельна ділянка в Стовп'ягах була передана під охорону військової частини. У липні 2018-го в Переяслав-Хмельницькій районній адміністрації «Слову і Ділу» повідомили, що в районі діє лише один реабілітаційний центр для учасників АТО – в селі Циблі.
Раніше ми писали, як виконував обіцянки Полторак протягом чотирьох років на посаді міністра оборони.
Також ми подивились, як Василь Грицак виконував обіцянки на посаді голови СБУ.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»