До п’ятірки лідерів президентських перегонів потрапили досвідчені політики, які буквально «дихали в спину» лідерам перегонів і на різних етапах виборчої кампанії мали всі шанси вийти до другого туру.
Юлія Тимошенко, Юрій Бойко та Анатолій Гриценко – троє кандидатів у президенти, які мають свою власну історію поразок та перемог. Попри те, що вже кілька разів кожен із цих політиків брали участь у президентських перегонах, жоден із них так і не зміг вибороти посаду глави держави.
Відтепер їм, щоб довести свою впливовість та залишитися в орбіті виборців, доведеться знову штурмувати нові політичні висоти. Що їм завадило вийти до другого туру та які їхні перспективи у найближчі півроку?
Прем’єрська доля Тимошенко?
Справжнім ветераном за участю в президентських перегонах є Юлія Тимошенко. Причому цього року вона посіла 3-тє місце, тоді як у 2014 та 2010 роках здобувала «срібло» на президентських перегонах.
2-й тур без Тимошенко: за яку посаду політик спробує поборотися надаліРезультати виборів-2019 станом на 6 ранку вівторка, 2 квітня, виводять до другого туру Володимира Зеленського та Петра Порошенка.
Що стало причиною поразки цього разу? Перш за все, швидкий старт виборчої кампанії – Тимошенко одна з перших розпочала свою передвиборчу агітацію. Й навіть у певний період – влітку-восени 2018-го – впевнено тримала позицію лідера вподобань серед опитаних соціологами респондентів.
Втім, спроба залучити нетиповий для Тимошенко електорат – молодь та інтелігенцію – закінчилося фіаско. А коли на арені передвиборчої боротьби з’явилася фігура шоумена Володимира Зеленського – змагатися за голоси протестного електорату Тимошенко стало набагато складніше. Враховуючи слабку електоральну базу в східних та південних регіонах України, де лідерку «Батьківщини» давно не сприймають за «свою», отримати впевнену перемогу на конкурентному полі в західних та центральних регіонах України було надважким завданням. Тож поки що Тимошенко не впоралася – не допоміг ані традиційний популізм у її заявах, ані так званий «прихований» потенціал сільської місцевості, на який так розраховували політтехнологи «леді Ю».
Втім, це не означає, що Юлія Тимошенко піде на заслужену політичну пенсію. Наразі вона має найкращі переговорні позиції до старту виборчої кампанії до парламенту. І Володимир Зеленський, і Петро Порошенко вже після першого туру виборів пом'якшили своє ставлення до лідерських амбіцій Юлії Тимошенко. Кожен переслідує власну мету – Зеленський хоче отримати досвідченого союзника в разі своєї перемоги на президентських виборах, а Порошенко намагається «сподобатися» виборцям Тимошенко, адже в базових регіонах в центрі та на заході країни змагався з нею на одному електоральному полі.
Своєю чергою команда Юлії Тимошенко вже готується до виборчої кампанії до парламенту й має свої амбітні плани. Насправді, небезпідставні: «Батьківщина» зараз є однією з найбільш «старих» партій в історії незалежної України з великим багажем досвіду участі в різноманітних виборчих кампаніях. Партія має найбільш ефективну й поширену мережу регіональних осередків. При цьому Тимошенко за успішного результату парламентських виборів уже втретє може очолити Кабмін. Адже саме «Батьківщина» може стати найбільшою фракцією майбутньої коаліції й одночасно опорою для президента Зеленського. Втім, для такого результату потрібно ще дуже багато роботи та рішучих політичних кроків.
АнтиПорошенко
Певною мірою сюрпризом для багатьох став результат Юрія Бойка – він отримав 11,67% й посів 4-те місце за підсумками голосування. Успіх Юрія Бойка набагато легше пояснити, якщо поглянути на результати голосування за регіонами. Так, найбільше його підтримали виборці Луганської, Донецької, Харківської, Одеської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської областей.
Президентські вибори-2019: чому Схід за Бойка та ЗеленськогоЯвка на сході України, принаймні те, що ми бачимо від ЦВК, залишається в прогнозованому коридорі й відповідає реальності.
Фактично це ті області, в яких найменше підтримали основного провладного кандидата Петра Порошенка й іще менше – «опозиційну» Юлію Тимошенко. Таким чином, громадяни цих регіонів продемонстрували низьку довіру до чинної влади й дали зрозуміти, що мають більше довіри до тих, хто відверто закликає до миру з Росією та відновлення добросусідських відносин із Кремлем.
Ще цікавішим виглядає успіх Юрія Бойка з огляду на те, що він не був єдиним представником умовної команди екс-регіоналів, які змагалися за прихильність електорату в східних та південних областях України. До Бойка долучився Вадим Рабінович і підтримав демонізований проросійський політик Віктор Медведчук. Сам кандидат напередодні першого туру голосування навіть «засвітився» в Кремлі в компанії прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, голови правління «Газпрому» Олексія Міллера й того ж Віктора Медведчука, який має безпосередній контакт із президентом Росії Володимиром Путіним.
Відтепер Юрій Бойко – одноосібний лідер проросійських настроїв українців, й саме йому тепер прогнозують роль такого собі кремлівського «тарана» на парламентських виборах. Суттєву конкуренцію в східних регіонах йому можуть скласти олігарх Рінат Ахметов та його ставленик Олександр Вілкул. Останній заручився підтримкою ще одного проросійського медійного політика – Євгенія Мураєва.
Шанси на те, що Бойко зможе провести чималу фракцію до нового парламенту, досить високі. Однак є одна обставина, яка дещо заважає робити це швидкими темпами – відсутність власного партійного бренду. Адже Юрій Бойко після того, як посварився з іншими бенефіціарами «Опозиційного блоку», поки так і не має власної впізнаваної політичної сили, яку б міг би очолити на парламентській кампанії. Вочевидь, фундаментом для неї може стати партія «За життя» Вадима Рабіновича.
Вкотре «непрохідний»
Останній у п'ятірці фаворитів на вихід до другого туру став лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. Він так і не здолав «психологічної» позначки в 10%, хоча отримав непоганий результат у 6,91%.
Значну частку електорату Гриценка поцупив ще один політик-новачок – Ігор Смешко. Ймовірно, саме колишній розвідник Смешко виглядав переконливіше для частини електорату Гриценка, хоча й мав значно менше організаційних, фінансових та медійних ресурсів для старту своєї кампанії.
Перемога меншого страху над більшим: що сформує вибір у 2-му туріДо другого туру виборів за підрахунками 100 відсотків бюлетенів виходять Володимир Зеленський і Петро Порошенко.
Адже ще рік тому, лише на зорі передвиборчих змагань за посаду президента, Анатолій Гриценко міг сміливо розраховувати на вихід до 2-го туру. Зважаючи на результати соціологічних опитувань, восени 2018 року Гриценко мав усі підстави отримати підтримку інших, менш рейтингових політиків-кандидатів у президенти. Однак усе ж виявився не надто переконливим і для пошуку ймовірних соратників. Незважаючи на те, що екс-міністра оборони підтримав один із кандидатів-важковаговиків – Андрій Садовий, навіть плеяда інших менш рейтингових політиків, які долучилися до команди Гриценка, не стали визначальними факторами для виходу до другого туру.
Наразі Гриценко має гарний шанс допомогти своїй партії нарешті подолати 5% виборчий бар’єр і потрапити до наступного скликання парламенту. І хоча більшість його рейтингових союзників під час президентської кампанії спробують самотужки піти до парламенту, Гриценко та його політична сила можуть стати такою собі об’єднавчою платформою для «поміркованої опозиції» в стінах нової Ради.
В останніх своїх дописах на Facebook Гриценко, вочевидь, робить ставку на президентство Володимира Зеленського. І, можливо, натякає на те, що може допомогти недосвідченому політику зробити країну кращою. Та чи зрозуміють і приймуть для себе такий меседж виборці самого Гриценка, поки спрогнозувати складно. В кожному разі, Анатолій Гриценко вже повідомив про те, що більше в президенти не балотуватиметься. Тож проходження до парламенту на чолі власної політичної сили – чи не єдиний шанс політика залишитися у «великій грі».
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»