П’ять років – наче один день. Ретельний план Кремля з анексії Кримського півострова спрацював у період безвладдя на материковій Україні – в лютому-березні 2014 року. Мине ще майже два роки, поки окупацію Криму визнають на найвищому міжнародному рівні.
У грудні 2016-го Генасамблея ООН схвалила резолюцію щодо прав людини в Автономній Республіці Крим і Севастополі, в якій засудили окупацію півострова Росією. Саме в цій резолюції Росію визнали «державою-окупантом», а Крим – «тимчасово окупованою територією».
Втім, ані п’ять, ані три роки тому, ані зараз чіткого плану з повернення Криму немає. Причому ані в світової спільноти, ані тим більше в чинної української влади. Створюються цілі міністерства й розробляються стратегії, однак жоден із цих документів не може на стратегічному рівні вирішити питання деокупації півострова.
Минулого тижня відбулося засідання Ради безпеки ООН, присвячене наслідкам 5-річної анексії півострова. США, ЄС та Канада запровадили чергову порцію санкцій щодо російських чиновників. У НАТО також учергове наголосили на необхідності посилити тиск на Росію з метою повернення Криму Україні.
Тим часом у Росії 18 березня проголосили «Днем возз'єднання Криму з Росією» й відзначають на державному рівні. З цієї нагоди президент РФ Володимир Путін приїхав із візитом до Криму, принагідно нехтуючи всіма можливими міжнародними нормами й висловлюючи своє ставлення до обурливих заяв, санкцій з боку західних держав.
Крим та Росія
Впливове американське видання Bloomberg Economics проаналізувало дані економічного дослідження, яке доводить, що через анексію Криму за 5 років Росія втратила близько 150 мільярдів доларів.
П'яті роковини анексії Криму. Чи змінилися настрої населення?Крим був анексований Росією з порушенням міжнародного права на підставі незаконного референдуму. Про те, чи змінилися настрої населення в Криму, поговорили з експертами.
При цьому аналітики намагаються розрізнити роль трьох основних чинників, що вплинули на поступове «згасання» російської економіки. Найбільш відчутний чинник – падіння цін на нафту. Другий за впливовістю – санкції. Третій – відсутність притоку іноземних інвестицій, що є похідним ефектом від запровадження міжнародних санкцій.
Втім, до справжньої кризи в російській економіці ще далеко. Подейкують, що сам Путін таки визнає помилковість рішення щодо анексії Криму, втім, добровільно визнавати це, а тим паче повертати, росіяни не збираються. Навпаки, на офіційному рівні Росія продовжує культивувати ненависть до України та всього українського. Так, наприклад, голова Держдуми РФ В'ячеслав Володін нещодавно заявив, що влада України має відшкодувати анексованому Криму втрати, яких нібито протягом 25 років зазнав півострів від «руйнівної політики».
Вочевидь, Росія не збирається йти на будь-які поступки не лише в питанні Криму, але й окупованої частини Донбасу. І як доказ цього – інформація про посилення військової присутності російських військ у Криму, а також заселення півострова етнічними росіянами. Так, голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров заявив, що за п'ять років після анексії Криму на півострів тими чи іншими заохочувальними методами переселили до 500 тисяч росіян.
Крим та Україна
Що може зробити Україна, щоб повернути Крим? На жаль, поки лише тактичні маневри. Ключові цілі – звільнення кримчан, які перебувають у полоні російської каральної машини, створення інфраструктури з детальної інвентаризації майна кримчан, власників бізнесу, які змушені були залишити свої домівки.
І звісно ж, підрахунок збитків, яких завдала анексія Криму економіці країни. А це десятки мільярдів доларів. Справа ця є дуже тривалою в часі. Наприклад, за інформацією керівництва «Нафтогазу», Гаазький арбітраж може підраховувати суму збитків та суму компенсації, яку Росія має виплатити за анексію Криму до 1,5 року. І це при тому, що українська сторона вже виграла справу. Так, за приблизними підрахунками «Нафтогазу», сума збитків може скласти до 8 мільярдів доларів. Втім, навіть за 1,5 року бути впевненими в тому, що російська сторона почне щось виплачувати, не варто.
Екс-посол США розповів про необхідні кроки для повернення КримуКолишній посол Сполучених Штатів в Україні, віце-президент Інституту миру США Вільям Тейлор назвав кроки для прискорення деокупації Криму.
Раніше позов проти Росії подавали 18 українських компаній, а також одна фізична особа. Цікаво, що арбітраж виніс позитивне рішення в справі Ігоря Коломойського та компаній, що йому належать, а також у справі за позовом ПриватБанку.
Серед конкретних кроків, які може використовувати Україна в боротьбі за повернення Криму, називають також ухвалення закону про засади державної політики щодо захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту, а також імплементація «Акту Магнітського» до закону «Про санкції».
Загалом же, тема повернення Криму в програмах кандидатів у президенти на цих виборах звучить не надто переконливо. Цікаво, що 14 кандидатів у президенти взагалі не згадують Крим у своїх програмах та агітації. Більшість із них налаштовані на проросійський електорат і загалом вважають, що тема повернення півострова не на часі. Саме така інтерпретація найкраще вкладається в ідеологічну рамку Кремля.
Втім, сказати, що в решти кандидатів є чіткий план із деокупації Криму, не можна. Днями чинний президент Петро Порошенко, який також балотується на другий термін, запевнив громадян, що Крим таки повернуть Україні. Мовляв, є «потижневий план дій» із деокупації півострова. Основна ідея – введення миротворчого контингенту, так само, як це начебто планується зробити й на Донбасі. Втім, експерти, які більш детально вивчають цю тему, вважають такі сценарії передчасними.
Скоріш за все, до питання Криму можна буде повернутися лише після так званої «Великої угоди» щодо України, основними учасниками якої будуть США та Росія. Можливо, до вирішення такого стратегічного питання долучаться ЄС і Туреччина. Однак поки на Заході не зацікавлені в поступках і воліють обмежуватися санкціями та заявами про неприпустимість нарощування Росією її військової потужності в регіоні.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»