Війна на Донбасі – до топ-3 головних проблем, які турбують українців. Питання про те, що робити з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, а також анексованим Кримом, безумовно, дуже болючі теми для кожного громадянина. Втім, далеко не всі політики, які вже зареєструвалися кандидатами в президенти, мають адекватний план дій щодо вирішення цього питання.
Згідно із опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг» восени 2018-го, близько 57% українців називали війну на Донбасі найбільшою загрозою для країни. Серед інших головних загроз – корупція в державних органах (49%), низький рівень виробництва (26%), зростання цін (24%) та безробіття (22%).
Насправді, проблема із деокупацією Донбасу та Криму настільки глибока, що притомного плану звільнення чи альтернативних варіантів розвитку подій в інтересах України немає в жодного з кандидатів у президенти. І новому главі держави потрібно буде заново формувати порядок денний щодо ситуації на Донбасі та в Криму.
Однозначно лише одне – більшість українців хочуть повернення територій та відновлення суверенітету України на момент лютого 2014 року. При цьому частина населення в опитуваннях вказує на те, що повертати території потрібно в політико-правовий спосіб, варіанти якого, як правило, передбачають ту чи іншу ступінь залученості Росії. Це означає, що Кремль спробує використати ситуацію на Донбасі з метою подальшої дестабілізації ситуації в Україні.
Що ж робити в цій ситуації? Західні політики та експерти в тій чи іншій формі радять єдино можливу формулу – домовлятися про відновлення контролю над територіями Донбасу із залученням міжнародного контингенту миротворців. Однак і в цьому плані дуже багато суперечливих аспектів.
Остання гучна спроба запропонувати модель виходу з кризи – презентований представником ОБСЄ Мартіном Сайдіком план щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Більшість українських політиків вважають цей план черговою замаскованою «угодою» з Кремлем, в якій українські інтереси зазнають суттєвих змін.
Однак які саме кроки пропонують кандидати-лідери президентських перегонів?
«Холодний мир» Петра Порошенка
Найбільш розкритикованим і водночас найбільш готовим до дискусії з приводу завершення конфлікту на сході є чинний президент Петро Порошенко.
Він послідовний у своїх позиціях і вважає, що альтернативи Мінським угодам немає, а сама стратегія деокупації передбачає звільнення Донбасу та Криму політико-дипломатичним шляхом. Що цікаво, майже всі кандидати в президенти уникають теми повернення Криму, додаючи тезу, мовляв, повернемо спочатку Донбас, а потім – Крим.
До плюсів Петра Порошенка слід віднести той факт, що на відміну від 2014 року, зараз він не обіцяє повернути втрачені території «за лічені години». Ба більше, він ледь не перший з українських політиків, хто публічно вибачився за такі свої заяви напередодні своєї першої президентської каденції.
Втім, наразі відчутно, що в команди президента суттєво бракує ідей, якими саме конкретними кроками трансформувати ті ж самі Мінські угоди в реальний план дій щодо деокупації Донбасу. Саме на ньому, за словами Порошенка, ґрунтується й стратегія санкцій проти Росії. Головна теза Петра Порошенка щодо звільнення Донбасу – це буде тривалий процес, який доведеться втілювати за допомогою миротворчого контингенту.
«Воєнний кабінет» Юлії Тимошенко
Цікаво те, що Юлія Тимошенко публічно не висловлювалася проти самого формату Мінських домовленостей. Однак пропонує його трансформувати й обіцяє виборця повернути Донбас Крим дипломатичним шляхом, використовуючи так звану формулу «Будапешт плюс».
Про що йдеться? Лідерка «Батьківщини» пропонує розглянути «українське питання», запросивши до перемовин не лише країни-гаранти Будапештського меморандуму (міжнародна угода, укладена в 1994 року про неядерний статус України) – США, Росію та Велику Британію, але й лідерів Німеччини, Франції, Китаю та представників Євросоюзу.
Крім того, команда Тимошенко заявила про створення так званого «воєнного кабінету», який вже начебто розробляє та буде втілювати (у разі перемоги лідерки «Батьківщини») «глибинну» реформу української армії. Звісно ж, за стандартами НАТО. А ще в її програмі є й таке нечітке формулювання, як «застосування достатніх за своєю ефективністю заходів примусу Російської Федерації до миру й звільнення Криму та Донбасу». Принаймні в команді Порошенка роблять ставку на санкції, тоді як у таборі Тимошенко відсутня конкретика, що мається на увазі та як досягатиметься такий «примус» на Російську Федерацію.
Коригувати Мінські угоди. Позиція Володимира Зеленського
Один із фаворитів перегонів – шоумен, ведучий і керівник студії «Квартал 95» Володимир Зеленський обіцяє в разі перемоги на виборах вести перемовини про припинення вогню на Донбасі та домовлятися про внесення коректив у Мінські угоди.
«У нас є сьогодні Мінські домовленості, які не дуже працюють. Звичайно, я б дуже хотів, щоб вони працювали. Я б хотів додати до Мінських домовленостей, можливо, ще трошки, можливо, переформатувати це коло, можливо, залучити ще інші західні країни ... Є ж Мінські домовленості, потрібно їх якось коригувати, потрібно їх розвивати, сильніше», – вважає Володимир Зеленський.
Ось поки що й все – дуже обережних два пункти, які також не визначаються якоюсь конкретикою чи планом дій. Зокрема, в його оприлюдненій передвиборчій програмі відсутня конкретика, як саме відбуватиметься деокупація Криму та Донбасу. «Перед гарантами за Будапештським меморандумом і партнерами з ЄС ми ставитимемо питання підтримки України в прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території й змусити агресора відшкодувати завдані збитки. Здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин», – ідеться в документі.
Перекриті кордони Анатолія Гриценка
Більш конкретний план дій з точки зору тактичних кроків оприлюднив ще один кандидат у президенти – лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. Ба більше, обіцяє зробити це протягом 5-річного президентського терміну. Звісно, в разі перемоги на виборах.
Так, Гриценко обіцяє повернути Донбас без «особливих статусів», за допомогою дипломатичних, економічних, військових та санкційних заходів. Кандидат пропонує перекрити кордони з Росією на окупованих територіях, хоч і залишає певний неозвучений ним простір для компромісу в цьому питанні. Можемо лише здогадуватися, що має на увазі Гриценко. Можливо, йдеться про збереження певних торгівельних відносин і можливостей для місцевих мешканців перетинати кордон без особливих довготривалих перевірочних процедур.
Ще дві тези щодо стратегічного вирішення конфлікту на Донбасі, які оприлюднював Гриценко, – залучення до перемовин як однієї зі сторін США, а також введення миротворчого контингенту.
Домовитися з Путіним – план Юрія Бойка
Ще один із рейтингових кандидатів у президенти, який, за результатами соціологічних опитувань, цілком може позмагатися за 3-тє місце, вважає прямі перемовини із сепаратистськими утвореннями «ДНР/ЛНР» цілком допустимим варіантом вирішення конфлікту на Донбасі. І це при тому, що Юрію Бойку, як і решті притомного світу, давно відомо, що за «владою» сепаратистів стоїть Кремль.
По суті, йдеться про прямі переговори з агресором. «Нова влада піде на прямі переговори з усіма сторонами конфлікту – заради миру та повернення територій і населення під юрисдикцію України», – йдеться в офіційній програмі кандидата. Крім того, згідно з пунктами тієї ж програми, Юрій Бойко, вочевидь, натякає на виконання Мінських угод у повному обсязі. «Україна виконає всі міжнародні зобов’язання для встановлення миру на Донбасі». – натякає один із лідерів «Опозиційної платформи – За життя».
Саме тезу про виконання Україною Мінських домовленостей за певною логікою неодноразово виголошували правителі Кремля. Тож така історія з «мирним урегулюванням» автоматично означатиме гру за правилами Росії.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»