Німеччина приховує своє бажання. Насправді, вони хочуть стати основним газорозподільчим хабом. Тут РФ підіграла. Вже навіть зёявилися розмови про «Північний потік-3».
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, оцінюючи будівництво «Північного потоку-2».
Енергетик зазначив, що це саме та ситуація, коли інтереси ФРН та РФ співпали, особливо на тлі різкого погіршення відносин між Німеччиною та США.
Тому Україна стала заручницею чужої гри, яка спрямована не лише на активні дії РФ із позбавлення нас транзитної функції, але й на пасивну підтримку цієї російської позиції з боку Німеччини, продовжив він.
«Якби позиція Німеччини базувалася на Угоді про асоціацію з ЄС і країнами членами, що важливо, то картина була б іншою», – уточнив Гончар.
Експерт нагадав, що в Угоді виписана стаття 284, яка за своїм духом і буквою, образно кажучи, передбачає, що сторони – Україна та ЄС – мають враховувати потенціал одна одної в питанні саме нових програм, розвитку інфраструктуру.
«У цьому контексті позиція Німеччини мала б бути такою, що будівництво «Північного потоку-2» можливе, але за умови, що буде використаний весь вільний потенціал нашої ГТС. Коли, наприклад, зростає імпорт газу з РФ, то буде видно, чи потрібна нова інфраструктура, й на цьому тлі ЄС дає згоду на будівництво нового газопроводу», – пояснив він.
На його думку, тут є проблема нашої дипломатії, яка майже не вказує на це. Міненерго та МЗС не використовують на повну потенціал цієї статті.
Тим не менш у Німеччині говорять, що немає такого закону, на основі якого можна заборонити реалізацію бізнес-проекту, додав фахівець.
«Звичайно, тут лукавлять. Нещодавно німці заборонили придбання китайською компанією пакету акцій однієї з енергокомпаній ФРН під приводом, що це створює загрозу енергетичній безпеці Німеччини», – підкреслив він.
У випадку з РФ такого приводу чомусь немає, наголосив експерт.
«Тому тут під бізнес-підходом маскуються політичні цілі», – констатував він.
За його словами, нам важко цьому протистояти, хоча є спільники – Польща, країни Балтії, але навіть разом усі ми не в тій ваговій категорії, щоб заблокувати проект. Тут усі сподівання на американську сторону.
«Ключове слово щодо цього проекту буде за США в контексті санкційного режиму. Йдеться не стільки про енергокомпанії, які беруть участь у будівництві газопроводу спільно з «Газпромом», а більше навіть про санкції щодо компаній-підрядників. Без них «Газпром» не в змозі збудувати газопровід. Укладання труб, підводний монтаж, технічна частина – тут США роблять кроки, але ще не на повну», –уточнив фахівець.
За його словами, це стримує, але США ще не визначились остаточно. Можливо, на якомусь етапі Штати зроблять рішучі кроки.
«Можливо, що зараз просто чекають, поки «Газпром» зариє більше коштів на дно, а потім вони це закриють. Однозначно те, що зараз РФ отримує бумеранг у відповідь на якісь свої дії, адже тепер американці майже рік тримають РФ у підвішеному стані, як це раніше робили росіяни», – резюмував Михайло Гончар.
Нагадаємо, ще в квітні 2018 року міністр енергетики і вугільної промисловості України Ігор Насалик заявив, що Україна не погодиться на пропозицію російського «Газпрому» про транзит 10-15 мільярдів кубічних метрів газу на рік через газотранспортну систему.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»