Ситуація з нападами на ромів в Україні стає дедалі більш зловісною. Річ у тім, що в українському суспільстві немає однозначного ставлення до способу життя представників цієї національної меншини. А значить, існує значне поле для політичних маніпуляцій та зростання соціальної напруженості.
На жаль, потрібно бути відвертими: в Україні регулярно відбуваються напади на людей на ґрунті ксенофобії. Причин цьому багато, втім, в останніх випадках варто розібратися ретельніше. Адже, крім неоднозначного ставлення (яке, до речі, існувало завжди, й не лише до осіб ромської національності), є ще кілька симптоматичних ознак, які дають підстави вважати, що всі ці події із нападами відбуваються не просто на ґрунті ксенофобії.
За даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, кількість нападів представників радикальних рухів в Україні останнім часом різко збільшилася. За рік таких випадків було зафіксовано більш ніж 30. Вочевидь, цього місяця загальна ситуація лише погіршиться, адже йдеться про напади не лише на ромів, але й на активістів ЛГБТ, лівих організацій. У заяві Amnesty International ідеться про те, що причиною такої тенденції є бездіяльність з боку влади та відверте потурання представникам радикальних рухів у їхній протиправній діяльності.
Нетипова тенденція?
Насправді, в Amnesty International мають рацію. За останній рік кількість нападів радикалів на різноманітні спільноти збільшилася. Якщо ситуацію з гендерними правами та ЛГБТ можна пояснити прогалинами в освітній політиці держави та бездіяльністю правоохоронних органів, то у випадках із нападами на національні меншини ситуація складніша.
У Львові напали на табір ромів: що пишуть у соцмережахУ Львові в результаті нападу на табір ромів є вбитий і поранені. Слово і Діло з'ясовувало, що про це думають у соцмережах.
Річ у тім, що радикали, діючи насильницькими методами проти представників інших нацменшин, сподіваються не лише залучити більше прихильників до своїх лав на ідеологічній основі. На жаль, ситуація в державі склалася така, що діє не лише ідеологічна складова, але й соціальна. Українське суспільство через низку системних причин просто тоне в різноманітних проявах сегрегації. Ідеї радикалів лягають на сприятливе тло й це вже стає тенденцією.
Згадуючи історію становлення нацизму в Німеччині в 1920-1930 роках минулого століття, варто наголосити на кількох суттєвих особливостях зростання популярності ідеології НСДАП. Вона лягала на сприятливе соціальне тло, роздмухуючи нетерпимість до різних меншин на основі штучного загострення почуття соціальної несправедливості в пересічних громадян тоді ще Веймарської республіки. Жертвами були не лише громадяни єврейської національності, але й усі, хто сповідував ідеї соціалізму та комунізму (запеклі вороги націонал-соціалістів), слов’яни, люди з обмеженими можливостями та інші.
У випадку з нападами на ромів у сучасній Україні вже маємо чітку тенденцію: лише за кілька останніх місяців це вже четвертий гучний напад на місця їх проживання. Наприкінці квітня активісти радикального руху С14 розігнали та спалили табір ромів на Лисій горі в Києві. 9 травня невідомі спалили табір ромів у селищі Рудне під Львовом. 22 травня схожа історія повторилася вже в Тернопільській області. Нарешті, 23 червня напад на поселення ромів у Львові закінчився летальним випадком – під час погрому нападники ножем вбили хлопця та ще чотирьох поранили.
До чого тут політика?
Ситуація складається не найкращим чином і в політичній площині. Річ у тім, що в Росії такі повідомлення з України дуже чітко лягають у пропагандистську легенду про засилля та владу «нацистів» у Києві. Мовляв, чого ще було очікувати, якщо до влади дорвалася «кривава Хунта».
Поранений ром розповів подробиці нападу на табір під ЛьвовомОдин із потерпілих під час нападу на ромський табір у Львові Рач Поп розповів, що напад на табір стався близько опівночі, коли його жителі вже спали.
Очікувана реакція Москви – безумовно, привід замислитися про те, що проблему з нападами радикальних груп на інакомислячих потребує якнайшвидшого вирішення. Прояви ксенофобії варто зупиняти в зародковому стані.
Окрім Росії, яка використовує будь-який привід поглузувати з України та її громадян і сформувати відповідне ставлення громадян у своїй державі, на проблему з ксенофобією вже звернули увагу й на Заході. Так, посольство США в Україні оприлюднило різкий коментар щодо останнього погрому табору ромів у Львові. «В Європі, в тому числі в Україні, немає місця расизму та насильству», – йдеться в короткій заяві дипломатичної установи на сторінці в соцмережі Twitter.
На офіційному рівні націоналістичні партії загалом не підтримують політику ксенофобії. Втім, ті ж С14, які здійснювали напад на табір ромів на Лисій горі в Києві, зазначають, що спершу звернулися до них із пропозицією добровільно залишиути цю територію. Мовляв, вже після того, як роми не дослухалися до їхніх вимог, вони вдалися до радикальних дій.
У Львові діяла інша спільнота – «Тверезі та злі», які використовували символіку ультраправої націоналістичної організації Misanthropic Division. Простежити, хто саме був організатором цього правопорушення, яке було заздалегідь сплановане, мали б правоохоронні органи. Втім, запобігти лиху вони не змогли.
Пригадується ще один красномовний випадок, коли бездіяльність правоохоронців призвела до масштабного погрому поселень ромів у селі Лощинівка Одеської області в серпні-вересні 2016 року. Тоді причиною стало вбивство 8-річної дитини, в якому підозрювався саме чоловік ромської національності. Подія настільки обурила селян, що вони влаштували справжній погром у будинках, в яких поруч із ними тривалий час проживали роми. Головна вимога – залишити територію села назавжди.
Тож нині ми стали свідками, як проблема, що не вирішується вже багато років, набуває ознак рецидиву й на тлі радикалізації та соціальної напруженості знаходить нових жертв. Якщо ситуацію не змінити, такі тенденції ведуть від погромів до справжнього геноциду. І це лише питання часу, хто може стати наступною жертвою після ромів.
Небезпечні симптоми
У Нацполіції відреагували на останній інцидент із нападом на табір ромів – підозрюваних затримали, їм загрожує суворе покарання. Втім, під час кожного такого випадку правоохоронці відкривали кримінальні провадження, однак поки що досі ніхто не був покараний за попередні злочини. Безкарність спрощує умови здійснення майбутніх злочинів.
У США відреагували на погром табору ромівУ посольстві США в Україні заявили, що шоковані розгромом у таборі ромів, і закликають покарати винних у нападі.
Щоправда, варто наголосити й на інших особливостях збільшення випадків нападів радикалів на ґрунті ксенофобії. В СБУ припустили, що такі випадки є спланованими акціями спецслужб РФ. Тож версія про ще один метод гібридної диверсійної діяльності всередині України може виявитися зовсім не вигадкою.
Загалом про вирішення проблем із ксенофобією варто активно говорити на державному рівні. Проблему не варто замовчувати, а починати потрібно з освіти молодих українців. Особлива відповідальність за такі інциденти лежить на правоохоронній системі – такі випадки потрібно попереджати й вчасно виявляти. Тоді як держава мала б пропонувати асоціальним групам (до яких належить та частина ромів, які проживають у таборах, займаються жебрацтвом та вчиняє різноманітні правопорушення) інтегруватися в нормальне життя. Інакше замість держави свою версію «справедливості» почнуть втілювати в життя ті ж радикали.
Цікаво й те, що незважаючи на збільшення кількості нападів на ромів, загалом у більшості своїй українці добре ставляться до представників інших національностей і є досить толерантним народом у цьому питанні. Згідно з даними минулорічного дослідження Центру Разумкова, серед опитаних нетолерантно ставляться до інших національностей трохи більш ніж 12% респондентів. Наприклад, у Росії таких більше – 17,2%. А в сучасній Німеччині, яка потерпає від міграційної кризи, минулого року був зафіксований один із найвищих рівнів нетерпимості до людей іншої раси – на рівні 14,8%.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»