Утримання українських політв’язнів: як путінський режим перевершив часи «застою»?

Читать на русском
Борис Захаровдиректор Української Гельсінської групи з прав людини, правозахиник

Теоретично після виборів у зв’язку з інавгурацією Путін може спрацювати варіант із помилуванням.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів керівник адвокаційного центру Української Гельсінської групи з прав людини Борис Захаров, оцінюючи звільнення політв’язнів та інформацію про те, що президент РФ розгляне помилування Олега Сенцова та Олександра Кольченка.

«Після виборів може бути розіграний варіант, що «милостивий цар-милостивий государ» візьме й зробить такий собі гуманний крок, хоча в гуманність Путіна абсолютно не віриться. Якщо він вважатиме, що це після виборів спрацює на користь його рейтингам, то теоретично Путін може це зробити», – зазначив Захаров.

Рішення залежить лише від нього, але яким воно буде, прогнозувати складно, додав експерт.

Імовірно, для формату амністії РФ обере дійсно саме помилування, уточнив він.

«Традиції КДБ взагалі такі, що в дисидентські часи людей примушували писати прохання про помилування. Серед дисидентів такі прохання не сприймали, їх не писали принципово. Але зараз інші часи, інша ситуація. Наші політв’язні є заручниками Кремля, а не дисидентами всередині країни. Та й режим Путіна інакший», – пояснив правозахисник.

Путінський режим перевершив навіть часи «застою». До дисидентів у ті часи не застосовували катування.

«Якщо когось із дисидентів побили, це вже був нонсенс, це було те, що взагалі виходило за межі. Карали в ШИЗО, штрафних ізоляторах, карцерах. Карали холодом, голодом. Під час голодування застосовували примусове годування. Це все, безумовно, лякає, але катувань не було», – підкреслив фахівець.

За його словами, зараз майже до всіх політв’язнів застосовують катування, та й терміни інші.

«Зазвичай радянських дисидентів саджали за двома статтями: 70-ю – це 62-га Кодексу УРСР та 190-ю – це 181-ша в українському кодексі. Це три роки позбавлення волі. При тому, що її вигадали проти кримськотатарського народу. Щодо 70-ї статті, то там зазвичай давали 7 років чи 5 років заслання. Лише особливо небезпечним рецидивістам давали 10 років, наприклад, Михайлу Гориню», – наголосив правозахисник.

«Путінський режим має інші терміни – 20 років, 22 роки, 10 років, тому ситуація інша, і якщо вимагають прохання про помилування, але не вимагають зрадити своїх друзів, то тієї зради, яку бачили дисиденти в радянські часи, тут немає», – додав він.

Експерт нагадав, що є, звичайно, правова процедура екстрадиції до країни для відбування покарання в країні походження.

Українські політв’язні в Росії: кого і за що утримує російська влада«Слово і Діло» зібрало всі найбільш відомі прізвища українських політичних в’язнів у Росії та показало, за якими звинуваченнями їх утримують на території сусідньої держави і в анексованому Криму.

«Україна може через Мін'юст запросити наших політв’язнів для відбування покарання тут, а потім їх помилувати. Але в такому разі вони мають визнати свою провину. Це неправильний шлях у нашому випадку», – резюмував Борис Захаров.

Нагадаємо, українські політв'язні Олег Сенцов та Олександр Кольченко були заарештовані в травні 2014 року. Сенцов був засуджений до 20 років ув'язнення в колонії суворого режиму, Кольченко – до 10 років.

Докладніше про українців, яких незаконно утримують у російських в’язницях або в АР Крим, читайте в матеріалі «Українські політв’язні в Росії. Кого й за що утримує російська влада».

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: