На початку жовтня Верховна Рада ухвалила закон про реінтеграцію тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Норми документу є важливими з огляду на те, що нарешті за більш ніж 3 роки на законодавчому рівні визнані цілком очевидні речі. Росія – агресор, на територіях Донецької та Луганської областей діє окупаційна влада, діяльність та норми якої українська сторона не визнає, надається згода використовувати ЗСУ для «стримування й відсічі російської збройної агресії».
Замість АТО на Донбасі тепер відбуваються «заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування й відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях». Головна мета – звільнення окупованих територій та встановлення конституційного ладу й територіальної цілісності. Крім того, закон передбачає створення умов для розгортання миротворчої місії на Донбасі. Експерти зазначають, що такий крок – це перша реальна можливість на законодавчому рівні розпочати деокупацію тимчасово окупованих ОРДЛО.
Справді, процес повернення Україною окупованих територій буде ще дуже тривалим. Однак найкращим способом розібратися, що н нас чекає, є спроба змоделювати ситуацію про те, що звільнення відбудеться вже найближчими місяцями. З якими проблемами зіштовхнеться політична верхівка та пересічні громадяни? Чи вдасться подолати протиріччя всередині держави вже після деокупації ОРДЛО? Що потрібно робити вже зараз, щоб звільнення цих територій було успішним?
Невирішені проблеми
Перш за все йдеться не лише про військовий аспект повернення територій. Маємо визнати, що боротьба триватиме на ідейному рівні – за розум людей, які перебували весь цей час на тимчасово окупованих територіях.
Законопроект про реінтеграцію Донбасу: що не так із документом і кому він потрібенЗакон щодо реінтеграції в АП називають невідкладним і в другому читанні планують ухвалити згідно з регламентом. Проте критика на його адресу не вщухає. Що не так? Детальніше ув ситуації розбиралися експерти.
Спектр питань, над вирішенням яких потрібно вже зараз працювати на найвищому державному рівні справді вражає своїм різноманіттям. Це проблеми, які пов’язані з юридичними, комунікаційними, моральними та ціннісними аспектами. Багато чого залежатиме від умов, завдяки яким Україна зможе відновити свою присутність і територіальну цілісність. В тому чи іншому вигляді їх таки доведеться враховувати, й це стане неабияким викликом для всіх учасників політичного процесу на підконтрольній частині України.
Перш за все проблеми виникнуть в юридично-правовому полі. Громадяни, які були вимушені переселитися з окупованих міст, матимуть повне право повернутися до своїх домівок та повернути своє майно, бізнес, активи. Конфлікти можуть виникнути не лише зі сприйняттям української влади, але й суто між самими мешканцями одного міста, вулиці. Схожу ситуацію свого часу проходили балканські країни, Грузія. Для її вирішення держава мусила запропонувати і тимчасове житло, і чітко спрацювати в юридичній площині, щоб попередити можливість локальних конфліктів на такій важливій темі, як приватна власність та користування нею.
Основний масив проблем стосуватиметься гуманітарно-мовного аспекту та інформаційної сфери. Мешканцям тимчасово окупованих територій російська влада та сформовані нею сепаратисти нав’язували свій порядок денний через активізацію пропаганди. Відсутність іншої точки зору та загалом українського порядку денного на цих територіях суттєво вплине на питання реінтеграції ОРДЛО.
Нарешті, всі ці проблеми в комплексі призведуть до гострої дискусії в політичному полі не лише на звільнених територіях, але й на підконтрольній частині України. Вочевидь, мешканці звільнених територій матимуть право взяти участь у наступних президентських та парламентських виборах. Зважаючи на значну кількість населення, а Донбас навіть попри війну залишається одним із густонаселених регіонів, вочевидь, результати виборів будуть зовсім іншими, ніж у 2014-му, післяреволюційному році.
Хто отримає політичні дивіденди?
Окуповані Донбас і Крим – електоральне джерело колишньої Партії регіонів. Ця партія була фактично корпорацією, союзом кількох зацікавлених груп. До її фракції в парламенті входили низка народних депутатів-мажоритарників, які користувалися й досі користуються авторитетом у донеччан та луганчан. Патерналізм, запит на «сильну руку» й «порядок» є найбільш характерною рисою для більшості виборців у східних областях.
Закон про реінтеграцію Донбасу: владі чесніше визнати, що вона не знає, як звільнити ОРДЛОПрезидентський план реінтеграції Донбасу 6 жовтня підтримали 233 нардепи. Ситуацію із законодавчими ініціативами оцінили експерти.
Навіть після років війни й тривалої окупації більшість із цих політиків у тому чи іншому вигляді збережуть свій вплив завдяки авторитету, здобутому до 2014 року. А отже, всі партії, які матимуть у своєму активі колишніх «регіоналів», матимуть суттєву перевагу перед іншими політсилами. Враховуючи низку особливостей цього регіону, сподіватися на суто ідеологічну орієнтації виборців не доводиться: люди голосуватимуть за особистості.
Вивчаючи електоральну картину вподобань мешканців Донецької та Луганської областей на підконтрольній території, можна з великою ймовірністю спрогнозувати, які партії матимуть підтримку й на на поки що окупованих територіях ОРДЛО. Це «Опозиційний блок», партія «За життя», можливий новий проект Ріната Ахметова. Ще кілька партій, які мають у своїх лавах колишніх «регіоналів», але зараз орієнтовані на інших політичних гравців чи Банкову, – це «Відродження» та «Наш край».
Дані соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в липні цього року на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областях, свідчать про дуже непереконливі позиції більшості політичних сил. Особливо несприятливими в електоральному плані результати потенційних виборів могли би бути для пропрезидентської партії БПП. Так, згідно з отриманими результатами соцдослідження серед респондентів у Луганській області, «Опозиційний блок» може сподіватися на 12,8%, Радикальна партія Олега Ляшка – 4,1%, партія «За життя» – 3,8%. У Донецькій області «Опозиційний блок» може сподіватися на підтримку 12,2%, «Батьківщина» та «За життя» отримали б по 7%, «Наш край» і Радикальна партія Олега Ляшка – по 4,9%, «Рух нових сил» – 4,3%, «Самопоміч» і БПП – близько 3,7%.
Досить високими є й суто протестні настрої мешканців Луганської та Донецької областей на підконтрольній території: так, у першій 43,5%, а в другій – 18% не обрали б жодну з представлених в Україні партій. Загалом не готові брати участь у виборах у Луганській області 24% респондентів, у Донецькій – 34%. Це означає, що потенційна електоральна ніша не зайнята, і її можуть зайняти політичні проекти, тісно пов’язані з Кремлем. Якою є ситуація на непідконтрольній частині ОРДЛО, залишається лише здогадуватися, однак є всі підстави вважати, що результати такого опитування були б ще більш вражаючими для української сторони.
Встигнути підготуватися
Пропрезидентській команді, особливо в контексті результатів майбутніх парламентських та президентських виборів, які мають відбутися вже в 2019 році, повноцінне повернення до того часу тимчасово окупованих територій ОРДЛО може принести суттєву електоральну поразку. Президент ризикує двічі: і під час власної передвиборчої кампанії, і навіть у разі повторного виграшу й другої президентської каденції.
Закон про окупований Донбас: у чому небезпека для УкраїниУ президентському проекті закону про реінтеграцію Донбасу з'явився пункт, який передбачає помилування бойовиків.
Ба більше, в разі обрання нового президента навесні 2019-го партія БПП, як би вона не називалася на той час, ризикує просто не дожити до парламентських виборів восени того ж року. Ключова фігура, яка є цементуючим інгредієнтом, може втратити свій вплив, а отже, й здатність в українських реаліях впливати на політичні процеси.
Втім, соціологи вважають, що виконання обіцянки Петром Порошенком про повернення тимчасово окупованих територій Донбасу додасть йому прихильників у Центральній та Західній Україні. А значить, ситуація з можливою втратою впливу виглядає не такою однозначною.
Повернення тимчасово окупованих територій вплине на розклад сил не лише за рахунок пропрезидентської партії БПП. В електоральному сенсі постраждають усі праворадикальні партії, які не лише втратять додатковий шанс мобілізувати виборця та пройти до парламенту, але й сприятливе тло для своєї передвиборчої агітації. Адже більшість із них здобували собі прихильників на патріотичних гаслах оборони власної території. Якщо війна перетвориться на миротворчу операцію, мобілізовувати свого виборця їм стане значно важче.
Щоправда, існують іще кілька способів, як підготуватися до повернення в активне політичне життя громадян, які зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО. Йдеться про створення відповідних «місцевих партійних проектів» – прикладом такої роботи є ініціювання Банковою нових політпроектів на кшталт «Нашого краю». Крім того, серед політичних еліт цілком серйозно обговорюється варіант «перехідного періоду» під час повернення ОРДЛО до українського політичного порядку денного. Передбачається, що під час цього періоду, мешканці звільнених Донецької та Луганської областей зможуть брати участь у виборах до місцевих громад, натомість на їхню участь у загальнонаціональних виборах можуть накласти такий собі «мораторій» терміном на 2-3 роки. Ну й, звісно, українська влада висуне цілком притомну вимогу щодо неможливості бути обраними на виборах осіб, які брали участь у сепаратиському русі та воювали у воєнізованих загонах «ДНР-ЛНР».
Звісно, всі ці теми є аж занадто чутливими не лише для пересічних українців, але й для світової спільноти. Адже таке базове право в демократичних країнах, як обирати та бути обраним, є запорукою здорового розвитку суспільства. Й обмеження цих громадянських прав може цілком впевнено розцінюватися як тенденція до авторитаризму. Щоправда, однозначної відповіді, як краще вчинити з громадянськими правами мешканців тимчасово окупованих територій, більшість з яких наскрізь просякнуті кремлівською пропагандою, немає.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»