Закон про окупований Донбас: у чому небезпека для України

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

У середу, 4 жовтня, президент України Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях». Текст законопроекту узгоджувався із зарубіжними партнерами України. Результатом цих погоджень, очевидно, стала поява в тексті законопроекту статті 7, яка впроваджуэ в законодавче поле України Мінські угоди саме в тій інтерпретації, яка влаштовує російську сторону.

Власне кажучи, в середу, 4 жовтня, до парламенту були внесені два законопроекти про реінтеграцію Донбасу з однаковою назвою. Ініціатором першого став президент Петро Порошенко, а другого – група депутатів фракції «Самопомочі». І хоча обидва документи присвячені одній і тій самій темі, абсолютно зрозуміло, що в центрі уваги виявиться саме президентський законопроект.

Реінтеграція Донбасу: Порошенко розповів, хто відповідатиме за дії РФ в ОРДЛОКабмін має інформувати міжнародні організації про порушення Росією прав людини на окупованих територіях.

Як раніше повідомляли в Адміністрації президента, текст документа народився після консультацій із країнами-учасниками Нормандського формату (Німеччина, Росія, Україна, Франція), а також із представниками США. Головною особливістю цього документа є чітке визначення окупованих територій. Відповідно до законопроекту, такими вважаються «сухопутна територія та внутрішні води в межах окремих територій міст і сіл Донецької та Луганської областей», де збройні сили та окупаційна адміністрація РФ встановили окупаційну владу.

Окупованими також вважаються внутрішні морські води й територіальне море, що прилягає до захоплених противником земель, а також повітряний простір над ними.

Особливо вказується, що діяльність Збройних сил РФ та окупаційної адміністрації на зазначених територіях є незаконними й будь-який нормативний акт, виданий цими структурами, вважається недійсним і не створює жодних правових наслідків.

Як раніше пояснював член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Дмитро Тимчук, ухвалення закону про окуповані території дозволило б надати Росії статус агресора й заявити про те, що саме РФ несе повну відповідальність за все, що відбувається в ОРДЛО. Також, на думку Тимчука, це дозволило б вийти з «глухого кута Мінських угод» і розпочати переговори саме з Росією як із головною винуватицею конфлікту.

І на цьому тлі найбільшої уваги заслуговує стаття 7 президентського законопроекту. У ній пропонується «забезпечити пріоритетність» виконання положень Мінських угод у сфері безпеки (безпекові положення). Йдеться про документи, підписані в рамках мінського процесу – 5 та 19 вересня 2014 року, а також 12 лютого 2015 року.

Олег ЛяшкоГолова "Радикальної партії Олега Ляшка"
Ляшко заявив, що РПЛ не підтримає законопроект про реінтеграцію Донбасу, якщо той впроваджуватиме Мінські домовленостіСказано 11 вересня 2017 р.Статус обіцянки: Виконано

Саме виконання пунктів «Мінська-2» від 12 лютого 2015 року спричиняє найбільше суперечностей. Цей документ виписаний таким чином, що дозволяє Росії вимагати від України в першу чергу виконання всіх політичних умов врегулювання конфлікту на Донбасі. А вони передбачають не лише припинення вогню й відведення озброєнь від лінії зіткнення, але й помилування бойовиків, а також проведення місцевих виборів у ОРДЛО за українським законодавством. І лише наступного дня після цих виборів має розпочатися процес відновлення українського контролю над державним кордоном у всій зоні конфлікту.

Останній пункт не влаштовує українську сторону, яка справедливо вважає, що місцеві вибори за українським законодавством не можуть проходити на території, яка контролюється проросійськими бойовиками. А значить, спочатку необхідно взяти під контроль кордон, відновивши суверенітет над захопленим Донбасом, а вже потім проводити там вибори.

Примітно, що цю позицію підтримував і сам Петро Порошенко, неодноразово підкреслюючи, що вибори на Донбасі «неможливі під російським дулом», тобто поки в ОРДЛО перебувають російські війська, будь-який політичний процес у регіоні проводити не можна. Положення Мінських угод у сфері безпеки, згадані в ст. 7, якраз і можуть стосуватися виведення російських військ. Однак у законопроекті не уточнюється, про які саме положення йдеться й не обговорюється послідовність їх виконання. А тому створюється враження, що визнаючи у власному законопроекті пріоритетність Мінських угод, глава української держави висловлює готовність грати за російськими правилами.

Деокупація Донбасу: Тука поскаржився, що АП ігнорує думку МінАТОАдміністрація президента не цікавиться думкою Міністерства з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (МінАТО) щодо законопроекту про деокупацію Донбасу.

Не дивно, що суперечності, закладені в п. 7, одразу ж спричинили дискусію серед депутатів Верховної Ради. «Цим пунктом ми вперше вводимо в українське правове поле Мінські домовленості, які не є джерелом права, оскільки не підписувалися суб'єктами міжнародного права й не були ратифіковані українським парламентом», – зазначив народний депутат Мустафа Найєм. Він також заявив, що між першим і другим читанням має намір внести поправку про вилучення цього пункту з тексту документа.

Забігаючи наперед, можна припустити, що вилучення цього пункту буде вкрай складним завданням. Судячи з усього, саме він і став результатом усіх узгоджень, які проводилися з міжнародними партнерами України під час підготовки документа (Росія, нагадаємо, також є учасницею Нормандського формату). Кремль надзвичайно зацікавлений у тому, щоб Мінські угоди в цікавій для нього інтерпретації набули статусу обов'язкового до виконання законодавчого акту. А швидке ухвалення цього документа (президентський законопроект внесений як невідкладний) саме в тій формі, в якій він поданий, очевидно, є ключем до подальшого обговорення формату миротворчої місії на території України.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: