Президентський екватор: здобутки та невдачі Петра Порошенка

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Вчора минула половина першого президентського терміну Петра Порошенка. Політичний «екватор», як правило, підраховують із дня вступу в повноваження: інавгурація п’ятого Президента України відбулася 7 червня 2014 року.

Петро Порошенко був обраний Главою держави в найдраматичніший момент у новітній історії України. Скільки б часу експерти не повторювали тезу про ретельну підготовку та успішно сплановану президентську кампанію Порошенка, факт залишається фактом: Петра Олексійовича обрали в першому турі голосування більш ніж половина (54,7 %) громадян, які взяли участь у дострокових виборах.

Проблеми, з якими зіткнувся Петро Порошенко на посаді президента як у внутрішній, так і у зовнішній політиці України, вражають своїми масштабами. Після 2,5 років президентства нинішнього Главу держави є за що покритикувати. І, на жаль, критики стає дедалі більше. Потрібно віддати належне: і як Президент, і як політик Порошенко тримає удар по всіх фронтах, і поки що реальних конкурентів на політичному небосхилі в нього небагато.

Втім, відсутність результатів із задекларованих програмних цілей та посилення політичної конкуренції в наступній боротьбі за посаду президента, безумовно, призведуть до необхідності переглядати та коригувати свою позицію. Тож з яких позицій Петро Порошенко стартує в другу половину свого терміну?

Рейтингові гойдалки

Соціологічні дослідження останніх місяців свідчить про суттєву втрату рейтингів Петра Порошенка порівняно з початком 2016 року. Рівень його підтримки, за різними даними, коливається в межах від 8 до 12% серед опитаних респондентів, які б могли взяти участь у виборах президента.

Порошенко подав е-деклараціюПрезидент України Петро Порошенко вніс свою електронну декларацію до Єдиного держреєстру за дві години до закінчення відведеного на це часу.

Так, оприлюднені дані Соціологічної групи «Рейтинг» станом на 29 листопада фіксують рівень підтримки Порошенка на позначці 9,5%. Своєму найближчому опоненту – лідеру партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко – він поступається на 1%. У гіпотетичному другому турі Порошенко би програв Тимошенко з результатом 16% проти 27%.

Опитування Центру соціальних досліджень «Софія» від 23 листопада зафіксували рівень підтримки Петра Порошенка на позначці 10,1%. Результати опитування Центру Разумкова від 22 листопада дають чинному Президенту лідируючі позиції – 12,1%. Найнижчий відсоток підтримки Порошенка, згідно з дослідженням від 22 листопада, зафіксували в КМІС – лише 8,7% серед опитаних респондентів.

За даними соціологів, найбільше рейтинг Петра Порошенка впав у період з грудня 2015-го до травня 2016 року майже вдвічі. За даними опитування Соціологічної групи «Рейтинг», ще наприкінці 2015 року чинного Президента підтримували близько 23% опитаних громадян, тоді як уже в травні цього – 11%. І це при тому, що майже весь 2015 рік Петро Олексійович зберігав безумовне лідерство серед усіх можливих конкурентів: опитування протягом року засвідчили середній рівень його підтримки на рівні 22%.

Пан чи пропав?

Безумовно, одним із головних чинників поступової втрати довіри громадян до задекларованих програмних цілей та зафіксованих обіцянок Петра Порошенка є незадовільний рівень їх виконання. За даними веб-порталу «Слово і діло», рівень відповідальності політика за підсумками виконання своїх обіцянок складає 45%. Ще 24% своїх обіцянок Президент не виконав, а 31% – перебувають у процесі виконання.

Питання ратифікації асоціації з ЄС може вирішитися на саміті в грудні – ПорошенкоПрезидент України Петро Порошенко розраховує, що питання ратифікації Угоди про асоціацію з Євросоюзом буде розглянуте на саміті ЄС у грудні.

З якими з найбільш очікуваних реформ Президент поки що не впорався? Які обіцянки не виконав?

Топ-рейтинг очолює обіцянка про надання Україні безвізового режиму. В цьому питанні Петро Порошенко потрапив у власну ж пастку: він багаторазово обіцяв «безвіз» у конкретні терміни, яких жодного разу так і не вдалося дотриматися. Втім, сам Президент не втрачає оптимізму в цьому питанні й із притаманною йому впевненістю й надалі прогнозує отримання Україною безвізового режиму з ЄС вже в найближчі місяці. Слід справедливо зауважити, що зараз це питання залежить лише від рішень керівних органів Євросоюзу та парламентів держав-членів ЄС.

«В Україні мають восторжествувати принципи правової держави та справедливості. Ці принципи вимагають наявності прозорої й несуперечливої законодавчої бази, доступного, справедливого, неупередженого та змагального судочинства, невідворотності покарання за злочин, гарантій дотримання основних прав особи, обмеження втручання держави в приватне й громадське життя», – йдеться в третьому розділі виборчої програми «Жити по-новому» Петра Порошенка.

На жаль, стверджувати про те, що Україна отримала чесні й незалежні суди, було б украй наївно.

Ще одна суттєва прогалина, яка тисне на політичні рейтинги Петра Порошенка, стосується вирішення конфлікту на Донбасі та повернення Криму. Ці обіцянки також були задекларовані в його програмі, однак поки що повернення Криму до складу України виглядає вкрай важким завданням, а завдяки Мінським угодам на сході України вдалося отримати «заморожений конфлікт». Поки що перемогою української дипломатії та дієвим чинником проти зловісних намірів Росії можна назвати збереження санкцій з боку західних країн.

Коротко можна перерахувати й інші невиконані обіцянки Президента, зафіксовані в його програмі. Це і відсутність кардинальних змін у податковій політиці держави (кількість податків скорочена, ставка ЄСВ зменшена, але навантаження й досі високе), низька результативність у боротьбі з корупцією, відсутність змін у виборчому законодавстві, закону про опозицію, змін у складі ЦВК, провалений процес люстрації.

Водночас варто наголосити й на здобутках Президента. Перш за все, був запущений процес децентралізації, виконана обіцянка щодо проведення двотурових виборів міських голів, відновлена обороноздатність країни, значні зусилля приділяються реформуванню армії, були створені антикорупційні органи, запущений механізм електронного декларування, зроблена низка кроків з енергетичної незалежності України, забезпечений доступ української продукції на світові ринки, запущений процес декомунізації. Звісно, всі ці здобутки можна було б приписати й уряду та парламенту, втім, саме завдяки політичній волі Президента ці процеси вдалося бодай запустити.

В полоні скандалів

Двома найбільш проблемними зонами, які є коренями критики за останні 2,5 роки в діяльності Президента, є його колишня бізнес-діяльність та оточення.

Онищенко та валіза компромату на Порошенка: США давно тримають на гачку всю нашу елітуПолітичний експерт проаналізував гучні заяви депутата-втікача Олександра Онищенка та звинувачення на адресу Петра Порошенка.

І якщо помилки в кадровій політиці можна пояснити нестачею людей у команді, то запитань щодо колишнього бізнесу Петра Порошенка виникає дедалі більше. Це і «офшорний скандал», і продовження роботи Ліпецької кондитерської фабрики в РФ, і передача найбільшого активу, корпорації «Рошен», у сліпий траст. Уся колишня бізнес-активність президента тією чи іншою мірою впливає на його рейтинги, адже в більшості своїй українці не вірять у можливість робити великий бізнес в нашій державі без додаткового владного впливу.

Дедалі частіше переслідують Президента й скандали, пов’язані з його оточенням. Остання гучна справа, що вже наробила галасу – так звані «плівки Онищенка», де опальний олігарх начебто доводить купівлю голосів нардепів у парламенті для потреб Банкової й безпосередню участь Президента в цих подіях. Раніше найчастіше в політичних скандалах довкола Глави держави фігурувало в основному його близьке оточення.

Щодо кадрової політики, то Петро Олексійович інколи нагадує свого колишнього соратника – третього президента Віктора Ющенка. Щоправда, «джерелами» для кадрових призначень є не лише дружні чи родинні зв’язки. Порошенко на найвідповідальніші посади призначає людей, яким особисто довіряє: як правило, це люди, з якими він мав спільні бізнес-інтереси (наприклад, екс-глава Адміністрації Президента Борис Ложкін, міністр інформаційної політики Юрій Стець, перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко) або пройшов певний тривалий період політичної співпраці (наприклад, нинішній генпрокурор Юрій Луценко).

Другий термін чи «втратити все»?

Основним недоліком у системній діяльності Президента, як свідчать події останніх років, є відсутність справді згуртованої ідеологічної команди як у парламенті, так і в його Адміністрації. Насправді, повертаючись до прикладу з Віктором Ющенком, БПП наразі йде тим самим шляхом, яким колись ішов НУНС. Обидва політики не спромоглися побудувати справді ідеологічну політичну силу, яка б стала «кузнею кадрів» для впровадження їхнього політичного курсу.

За рік кількість боєздатних частин ЗСУ зросла на 20% – ПорошенкоЗагалом у 2016 році було проведено понад 500 навчань армії на території України і за її межами, розкрив інформацію Міноборони Глава держави.

Політична партія «Наша Україна», блок НСНУ та НУНС у всіх його форматах були конгломератом розрізнених команд, які спершу об’єдналися, щоб спільними зусиллями потрапити до Верховної Ради, а потім стали джерелом постійних політичних внутріпартійних змагань та різноманітних негараздів для Ющенка. Свого часу близький до нього екс-глава Секретаріату Президента Віктор Балога намагався створити технократичну пропрезидентську політичну партію «Єдиний центр», проте Віктор Ющенко так і не зміг залишити своє «дітище» –«Нашу Україну». Наразі в команді БПП та її фракції в парламенті помітними є ті ж самі тенденції: голосування всупереч позиції фракції, постійні скандали, занадто строката за своїми поглядами команда. Фактично, рейтинги самого БПП тримаються на особистому рейтингу Президента, партія не має потужної ідеологічної команди та діяльних осередків.

Тож поки що єдиний метод здійснювати перетворення в державі – поглиблювати свій політичний вплив на всі гілки влади. В найближчі 2 роки ми можемо стати свідками посилення впливів пропрезидентської команди, що не сприятиме демократичним перетворенням у державі. Крім того, як показує практика, зміни та реформи в Україні – геть не основна мотивація подібного скупчення повноважень. Петру Порошенку доведеться зробити непростий вибір: або стати арбітром на користь демократичних процесів (із вкрай невідомими наслідками розвитку подібного сценарію), або зафіксувати владу в своїх руках, позбутися згубних впливів політичних соратників та здійснити заплановані реформи. Що автоматично призведе до втрати рейтингу та позбавить шансів у поході на другий президентський термін.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал